Ухвала суду № 40203722, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/800/12545/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Костенка М.І.

Муравйова ОВ..

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Кравченка А.М.

відповідача: Макаревича О.С.

прокуратури: Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року

у справі № 826/11735/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Енерго»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

за участю Прокуратури Подільського району м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Січ Енерго» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Січ Енерго») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) за участю Прокуратури Подільського району м. Києва (далі по тексту - прокуратура) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Січ Енерго» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2013 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Січ Енерго», посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Січ Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес», ТОВ «Спецбуденергопостач», ТОВ «Електро - Буд - Постач» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2013 року № 95/22-2-05/35536019.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 139.1.6, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму 1119068,00 грн. та п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 Податкового Кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 1065779,40 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0001072201, яким ТОВ «Січ Енерго» визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 1 398 835,60 грн. (основний платіж - 1 065 779,40 грн., штрафні (фінансові) санкції - 266 444,80 грн.) та № 0001072201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 1 398 835,60 грн. (основний платіж - 1 119 068,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 279767,10 грн.).

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, 09.02.2011 року між ТОВ «Січ Енерго» (замовник) та ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець) укладено договір підряду на виконання робіт №09-02/2011, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується, у межах договірної ціни, на свій ризик, власними силами виконати та здати, в установлений договором строк, реконструкцію підстанції 29 35/6 РП-бкВ ВРП-35 із заміною ОД-35 на вакуумні вимикачі 35 кВ, а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

16.03.2011 року між ТОВ «Січ Енерго» (замовник) та ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець) укладено договір № 16 - 03/2011 на виконання робіт з розробки робочого проекту заміна вимикача 110 кВ ПС-110/6 кВ «ДСК» №16-03/2011, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання проектних робіт з розробки робочого проекту із заміни вимикача 110 кВ ПС- 110/6 кВ «ДСК» відповідно до кошторисної документації. Замовник забезпечує приймання і оплату виконаних підрядником робіт.

18.03.2011 року між ТОВ «Січ Енерго» (замовник) та ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець) укладено договір №18/116 на проектно-вишукувальні роботи. Згідно умов даного договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується, у межах договірної ціни, на свій ризик, власними силами виконати та здати, в установлений договором строк, проектно-вишукувальні роботи стадії «РП», а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

05.05.2011 року між ТОВ «Січ Енерго» (замовник) та ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець) укладено договір № 05/05-2011 на виконання робіт з розробки проектної документації «Реконструкція електричного обладнання РП-10 кВ», відповідно до умов договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з розробки проектної документації «Реконструкція електричного обладнання РП -10 кВ» відповідно до кошторисної документації яка є додатком №1 до договору. Замовник забезпечує приймання і оплату виконаних підрядником робіт.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема - податковими накладними, актами приймання-виконаних робіт, виписками з банківського рахунку, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, між ТОВ «Січ Енерго» (замовник) та ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець) було укладено договори поставки №СЕ-3 від 08.08.2011 року, №26-04/12 від 27.04.2012 року, №22-05/12 від 23.05.2012 року, №30-01/11 від 30.05.2011 року, №25/12-06 від 25.06.2012 року, №25-06/12 від 25.06.2012 року, №26-06/12 від 26.06.2012 року на поставку товару.

Також, між ТОВ «Січ Енерго» (замовник) та ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець) було укладено договори на виконання робіт від 08.08.2011 року №СЕ-4, від 19.09.2011 року №СЕ-16, від 20.09.2011 року №СЕ-17, від 21.09.2011 року №31-11/11, від 23.04.2012 року №21-04/12, від 23.04.2012 року №22-04/12.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, тощо.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Січ Енерго» (замовник) та ТОВ «Спецбуденергопостач» (виконавець) укладено договори поставки від 30.07.2011 року №12-30/07, від 30.07.2012 року №30-07/СІЧ, №30-11/12 від 30.11.2012 року, №08-12/08 від 08.08.2012 року.

В свою чергу, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецбуденергопостач» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, між ТОВ «Січ Енерго» (замовник) та ТОВ «Електро-Буд-Постач» (виконавець) було укладено договори поставки №СЕ-16 від 30.09.2011 року, №26-12/11 від 26.12.2011 року, №04-04/12 від 04.04.2012 року, №27-04/12 від 27.04.2012 року.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі, тощо.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді М.І. Костенко О.В. Муравйов