Рішення № 40201189, 11.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2014 р.Справа № 916/2279/14

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб"

про стягнення 74 613,77 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Клименко Ф.І. - довіреність №1 від 18.02.2014 року.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб", в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 70 070,00 грн., пеню у сумі 4 543,75 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про збирання зернових культур комбайнами № 09/07-3 від 09.07.2013 року в частині сплати вартості виконаних робіт, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість з оплати вартості робіт у сумі 70 070,00 грн., на яку згідно умов п. 6.2 вищевказаного договору, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», було нараховано пеню.

Враховуючи вищевикладене, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2014р. було порушено провадження у справі № 916/2279/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2014 року.

Ухвалою суду від 04.07.2014 року у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 11.08.2014 року.

08.08.2014р. ТОВ "Балтський хлібороб" до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.38-39), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем неправомірно нараховано пеню на вартість робіт, яка перевищує договірні умови. Разом з тим, відповідач зазначає, що акти виконаних робіт, на які посилається позивач, не відповідають встановленим формам, оскільки не містять відомостей щодо місця їх складання та в них не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, не вказано на яких саме полях виконані роботи та якою технікою.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на те, що у Договорі № 09/07-3 від 09.07.2013 року відсутня ціна (сума) договору, а тому відповідач вважає, що у розумінні положень Господарського кодексу України даний договір є неукладеним, в зв'язку з чим будь-які зобов'язання у останнього перед позивачем за вказаним договором відсутні.

У судове засідання 11.08.2014р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні, що підтверджується розпискою (а.с.25).

Представник відповідача у судовому засіданні 11.08.2014р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, у відповідності до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2013р. між ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) та ТОВ "Балтський хлібороб" (Замовник) укладено договір підряду про збирання зернових культур комбайнами №09/07-3, згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов цього договору роботи, а Замовник зобов'язується прийняту дану роботу та оплатити її (а.с.7-8).

У п. 2.1 договору встановлено, що його предметом є збирання сільськогосподарської площі зернових культур у кількості 100 га у строк з 10.07.2013 року по 10.08.2013 року.

Умовами п. 3.2 договору, серед іншого, передбачено обов'язок Підрядника здати Замовнику виконані роботи з оформленням Акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата здійснюється із розрахунку за кожний зібраний гектар 320,00 грн.

Положеннями п. 5.1 та п. 5.2 договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі виставлених рахунків. Остаточний розрахунок здійснюється протягом десяти банківських днів від дати підписання акта виконаних робіт.

Як встановлено матеріалами справи, станом на 25.07.2013 року позивачем були виконані роботи по збиранню ячменя в обсязі 101 га вартістю 32 320,00 грн., а станом на 02.08.2013 року виконано роботи по збиранню гірчиці обсягом 137 га вартістю 37 750,00 грн. Вказані роботи були прийняті ТОВ "Балтський хлібороб" без будь-яких заперечень щодо кількості або вартості робіт, зазначене підтверджується актами виконаних робіт від 25.07.2013р. (а.с.9) та від 02.08.2013р. (а.с.10).

При цьому, доводи відповідача щодо недоліків форми актів виконаних робіт судом до уваги не приймаються, оскільки саме такі акти і у такій формі затверджені ТОВ "Балтський хлібороб" та засвідчені печаткою товариства. Водночас, із змісту актів вбачаються всі необхідні відомості щодо визначення обсягу, виду та вартості робіт, які виконувались.

В подальшому, на підставі вищевказаних актів виконаних робіт Позивачем за виконані роботи були виставлені до сплати ТОВ "Балтський хлібороб" рахунки на загальну суму 70 070,00 грн., а саме: рахунок №8 від 29.07.2013р. на суму 32 320,00 грн. та рахунок № 10 від 20.08.2013р. на суму 37 750,00 грн. (а.с.11,12).

Таким чином, оцінюючи характер відносин між сторонами, факт виконання та прийняття робіт за актами виконаних робіт, суд доходить висновку, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на викладене, суд вважає, що збирання ячменю у обсязі 100 га було охоплено умовами договору №09/07-3, а щодо збирання гірчиці у обсязі 137 га та збирання 1 га ячменю сторонами було досягнуто згоди шляхом підписання відповідних актів виконаних робіт, що свідчить про укладення договору у спрощеній формі.

При цьому, укладення договору у спрощений спосіб не може свідчити про його нікчемність.

Відповідно до ст.901ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення ч.2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2014р. ФОП ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено рахунок №8 від 29.07.2013р. на суму 32 320,00 грн. та рахунок № 10 від 20.08.2013р. на суму 37 750,00 грн. (а.с.31-32,35-36).

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до положень розділу четвертого Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.11.2013 N958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) складають Д+3, а при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день, з урахуванням вихідних днів, суд доходить висновку про те, що рахунки мали бути отримані відповідачем 15.07.2014р.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України та положення п. 5.2 договору № 09/07-3 від 09.07.2013р., суд зазначає, що оплата за виконані позивачем роботи по збиранню зернових площею 100 га вартістю 32 000,00 грн. мала бути здійснена 08.08.2013р., а оплата решти - 138 га вартістю 38 070,00 грн. 22.07.2014р. Разом з тим, за вказані послуги відповідач не розрахувався.

Водночас, з відповідним позовом позивач звернувся до суду 13.06.2014р., отже, обов'язок відповідача по сплаті грошових коштів у розмірі 38 070,00 грн. виник під час розгляду спору до вирішення справи по суті.

Згідно п.1.71 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ "Балтський хлібороб" суми основного боргу у розмірі 70 070,00 грн. цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у сумі 4 543,75 грн. суд вказує наступне.

Згідно п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт, у відповідності до п. 5.2 Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно зі ст.ст.1,3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пені (а.с.6) було здійснено позивачем окремо за кожним актом виконаних робіт. При цьому, враховуючи встановлені судом обставини щодо підстав виникнення у відповідача заборгованості, суд зазначає про помилковість розрахунку позивача в частині визначення розміру заборгованості, на яку нараховується неустойка, у зв'язку з відсутністю підстав для нарахування пені на суму 38 070,00 грн. (37 750,00 + 320,00) з огляду на норми ст.549 ЦК України.

Враховуючи, що при перевірці розрахунку пені були встановлені обставини щодо його помилковості, судом, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон", зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума пені за договором №09/07-3 від 09.07.2013р., яка підлягає стягненню, складає 2066,41 грн.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення32 000,0009.08.2013 - 12.08.201347,0000%0,038%49,1032 000,0013.08.2013 - 05.02.20141776,5000%0,036%2017,32Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" (66142, Одеська обл., Балтський район, с. Євтодія, код ЄДРПОУ 32431869) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (74105, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 70 070 /сімдесят тисяч сімдесят/ грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 066 /дві тисячі шістдесят шість/ грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 1 766 /одна тисяча сімсот шістдесят шість / грн. 71 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2014р.

Суддя Щавинська Ю.М.