Ухвала суду № 40200039, 20.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва Ю.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року справа №264/5716/14-а

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р. Ф.

суддів: Василенко Л.А., Васильєвої І.А.

розглянувши в порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України

в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області

на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя

від 8 липня 2014 року

по адміністративній справі № 264/5716/14-а (суддя Матвєєва Ю.О.)

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України

в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання

нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до

пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся 27 червня 2014 року з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (надалі управління, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання управління нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року (арк. справи 3-4).

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 8 липня 2014 року вищенаведені позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправною бездіяльність управління та зобов'язано відповідача провести ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 8 липня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат (арк. справи 12-13).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову (арк. справи 14-15).

Апеляційний розгляд здійснюється відповідно до пункту третього частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «діти війни».

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного закону визначено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За приписами статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 Закону «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року (в редакції, чинної на час звернення позивача з цим позовом) не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статті 6 вказаного Закону, яким визначено розмір підвищення до пенсії, а крім того не надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат особам соціальної групи «діти війни» станом на час розгляду справи по суті судом першої інстанції.

Зі змісту вимог частини другої статті 19 Конституції України вбачається, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві з 1 січня 2014 року застосуванню підлягають не нормативні документи Кабінету Міністрів України, а норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд першої інстанції правильно застосував норми зазначеного Закону з урахуванням Рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що позивач з 1 січня 2014 року по 8 липня 2014 року має право на підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що обумовлює залишення постанови суду першої інстанції без змін згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 8 липня 2014 року у адміністративній справі № 264/5716/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 8 липня 2014 року у адміністративній справі № 264/5716/14-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 20 серпня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

І.А. Васильєва