Рішення № 4019880, 25.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/253

25.05.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний

комбінат»

До Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вета»

Про стягнення 11 730,66 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вета»

До Відкритого акціонерного товариства

«Криворізький залізорудний комбінат»

Про стягнення 100 560,12 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники сторін:

за первісним позовом:

від позивача не з’явився

від відповідача Мартиненко В.В., довіреність б/н від 14.05.2009р.

за зустрічним позовом:

від позивача Мартиненко В.В., довіреність б/н від 14.05.2009р.

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вета»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 11 730,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином умови договору № 578 від 22.04.2008р.

Ухвалою суду від 02.04.09 порушено провадження у справі № 1/253 та призначено розгляд на 15.05.09.

14.05.2009р. до відділу діловодства позивач подав клопотання про відкладення розгляду.

15.05.2009р. в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по суті спору.

Представник позивача у судове засідання не з’явився.

Представник відповідача проти клопотання про відкладення розгляду не заперечував.

Суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 25.05.2009р.

15.05.2009р. до відділу діловодства відповідач подав зустрічну позовну заяву.

25.05.2009р. в судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд розглянув зустрічну позовну заяву., та вирішив прийняти її до провадження, оскілька вона взаємопов’язана з первісним позовом.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За первісним позовом:

22.04.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 578.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість, ціна, строки поставки товару зазначаються в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Так, згідно специфікації №2 від 12.08.2009р. відповідач зобов’язався поставити фарбу чорну RP/Hd/RISO у кількості 45 шт. та марзан для IDEAL 5221 у кількості 3 шт. на загальну суму 7974,11 грн. зі строком поставки протягом 3 робочих днів після підписання специфікації №2, тобто до 17.08.2008р. включно. Але фактично поставка була здійснена тільки 24.10.2008рю з прострочкою поставки на 49 робочих днів.

Згідно специфікації №3 від 15.09.2008р. відповідач зобов’язався поставити різограф EZ 570 з розкатним циліндром та столом підставкою у кількості 1 шт. на загальну суму 79980,00 грн. з строком поставки протягом 3 робочих днів після підписання специфікації №3, тобто 18.09.2008р. Але поставка фактично була здійснена тільки 24.10.2008р. з прострочкою поставки 25 робочих днів.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення узгоджених строків поставки постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочки.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 11730,66 грн. –неустойки за прострочення виконання зобов’язання.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; покупець зобов’язується прийняти та оплатити за поставлений товар певну грошову суму; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Згідно п.1 ст.712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Суд розглянувши вимоги позивача за первісним позовом вирішив, що він підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар повинен бути поставлений у строк, передбачений «сторонами»у специфікації.

Пунктом 4 Специфікації №2 від 12.08.2008р. передбачений кінцевий строк поставки 15.08.2008р., проте із документів, доданих сторонами до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що фактична поставка по наведеній специфікації була здійснена 24.10.2008р. (накладна № РН-0000461-3), тобто з прострочкою поставки. Тобто вимоги позивача про стягнення неустойки за прострочення поставки підтверджені документально, а тому підлягають задоволенню.

За даними Специфікації №3 слід відзначити наступне.

До матеріалів справи сторони подали належним чином завірені копії специфікації №3 до договору № 578 від 22.04.2008р.

На поданій позивачем копії специфікації №3 вказана дата –15.09.2008р., а на поданій відповідачем копії специфікації №3, дата підписання сторонами відсутня.

У судових засіданнях та у відзивах на позов відповідач повідомляє, що за усною домовленістю сторін дата поставки не була вказана по тій причині, що вказаний товар є іноземного виробництва, а тому з урахуванням світової фінансової кризи виникли затримки поставки у контрагентів постачальника, у зв’язку з чим відповідач не зміг гарантувати точно конкретну дату поставки.

Будь-яких заперечень на відзив відповідача позивач не надавав.

З урахуванням наведених вище обставин суд визнає, що за змістом п.4 Специфікації №3 (без дати) останнім строком поставки товару слід вважати останній робочий день третього кварталу 2008р.

Тобто зобов’язання з поставки товару у третьому кварталі 2008р. відповідач прострочив на 17 робочих днів, а тому повинен нести відповідальність у розмірі, передбаченим п. 6.2 договору, а отже складає 6798,30 грн.

Заперечення відповідача про те, що п.6.2 договору не відповідає чинному законодавству України, оскільки пеня може бути нарахована лише за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання (ст. 594 ЦК України), не можуть бути враховані судом в якості звільнення від відповідальності за прострочення поставки товару. Так як ч.4 ст. 231 ГПК України встановлені альтернативні підстави визначення штрафних санкцій, а також передбачена можливість отримання їх розміру сторонами договору, норми Господарського кодексу України не забороняють сторонам у договорі визначати відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання будь-якого зобов ‘язання в натурі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні договірного зобов’язання доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 8531,46 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача, пропорційно обсягу задоволених позовних вимог.

За зустрічним позовом:

У відповідності до укладеного договору № 578 від 22.04.2008р. та специфікацій до нього відповідачу були поставлені товари згідно накладної № РН-0000460-3 від 24.10.2008р. на суму 79980 грн., накладної № РН 0000461-3 від 24.10.2008р. на суму 7074,11 грн., накладної № РН 0000468-3 від 27.10.2008р. на суму 2775,84 грн. Всього на загальну суму 89829,95 грн.

Товар був отриманий відповідачем за зустрічним позовом у повному об’ємі, про що свідчать підписи у накладних та довіреності № ЯПА 463522/1067 від 27.10.2008р.

Свої зобов’язання позивач за зустрічним позовом виконав у повному обсязі, проте відповідач повністю за отриманий товар не розрахувався, перерахував лише 9849,95 грн., заборгованість станом на 15.05.2009р. складає 79980,00 грн.

У відповідності до п.6.5 договору у разі порушення покупцем строків розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Також позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу штрафні санкції згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання свого договірного зобов’язання.

В своїй зустрічній позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 100560,12 грн., а саме: 79980,00 грн. –основного боргу, 10553,05 грн. –пені, 1311,14 грн. –3% річних, 8715,93 грн. –інфляційні втрати, та покласти на відповідача судові витрати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; покупець зобов’язується прийняти та оплатити за поставлений товар певну грошову суму; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Згідно п.1 ст.712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача за зустрічним позовом в порушенні договірного зобов’язання доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вета»(01054, м.Київ, вул. О.Гончара 71, код ЄДРПОУ 13678838) на користь Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, м.Кривий Ріг, вул. Сімбірцева 1А, код ЄДРПОУ 00191307); 8531 (вісім тисяч п’ятсот тридцять одну) грн. 46 коп. –неустойки, 117 (сто сімнадцять) грн. 31 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, м.Кривий Ріг, вул. Сімбірцева 1А, код ЄДРПОУ 00191307)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вета»(01054, м.Київ, вул. О.Гончара 71, код ЄДРПОУ 13678838) 79980 (сімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят) грн. –основного боргу, 10553 (десять тисяч п’ятсот п’ятдесят три) грн. 05 коп. –пені, 1311 (одну тисячу триста одинадцять) грн. 14 коп. –3% річних, 8715 (вісім тисяч сімсот п’ятнадцять) грн. 93 коп. –інфляційних втрат, 1005 (одну тисячу п’ять) грн. 60 коп. –державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя В.І.Мельник

(Рішення виготовлено та підписано 05.06.09р.)