Рішення № 40198693, 19.08.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.2014 Справа № 920/1350/14

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до відповідача: Сумського державного університету, м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління державної казначейської служби

України в Сумській області, м. Суми,

про стягнення 33 026 грн. 00 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2 (довіреність б/н від 18.08.2014);

від відповідача Світайло А.О. (довіреність № 05.03/01-05/516 від 05.02.2014 року);

від третьої особи: не прибув

При секретарі судового засідання Лєпкової О.О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 33026 грн. 00 коп. заборгованості за послуги, надані на підставі договору № 2304/хс-01 від 17.04.2014 по надання послуг, укладеного між сторонами, а також судові витати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача були подані до суду заперечення на позовну заяву (вхідний реєстраційний № 920/1350/14), у яких він зазначив, що заборгованість виникла внаслідок неправомірних дій Державної казначейської служби.

В судове засідання від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління державної казначейської служби України в Сумській області не має відношення до спірних правовідносин, так як не є стороною за даним договором і не має жодного зобов'язання ні перед позивачем, ні перед відповідачем.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 17.04.2014 був укладений договір про надання послуг № 2304/хс-01, за умовами п. 1.1 якого виконавець (позивач) зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування і ремонту оргтехніки та багатофункціональних професійних пристроїв, а замовник (відповідач), у свою чергу, згідно з умовами п. 2.3.1 цього договору зобов'язався прийняти та оплатити належно надані послуги.

Відповідно до умов розділу 3 укладеного договору сума договору становить 151348,12 грн. без ПДВ та може змінюватись залежно від фінансування видатків та реальної потреби в послугах. Замовник здійснює оплату шляхом перерахування суми на рахунок виконавця. Оплата послуг здійснюється протягом семи робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та надання рахунку.

23.06.2014 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 2304/хс-01 від 17.04.2014, яка стосувалась специфікації до договору.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до вищевказаного договору позивач умови договору щодо надання послуг відповідачеві виконував повністю, проте, у липні 2014 року відповідач перестав вчасно розраховуватися за надані послуги.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідач усно йому пояснював, що заборгованість виникла внаслідок затримки здійснення платежів за зобов'язаннями юридичних осіб Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області, де обслуговується відповідач, як бюджетна установа, хоча належно оформлені платіжні документи були ним надані для оплати вчасно та в повному обсязі.

Разом з тим, як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами була здійснена звірка взаємних розрахунків, за наслідками якої складено акт звірки за період з 01.06.2013 по 24.07.2014, вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

З даного акту звірки вбачається, що станом на 24.07.2014 відповідач має несплачену заборгованість перед позивачем згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт № 2/06 від 23.06.2014 у сумі 33026,00 грн. Даний акт підписаний представником відповідача без зауважень та скріплений печаткою останнього.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 вказаного Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що строк виконання зобов'язання у відповідача з оплати за надані послуги за укладеним договором встановлений не пізніше семи робочих днів, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та надання рахунку, проте станом на подання позовної заяви умови договору з боку відповідача не виконані, заборгованість останнім не сплачена.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано доказів сплати боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 33026 грн. 00 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Заперечення ж відповідача суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідач наполягає на тому, що Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, яке здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідача, як бюджетної установи відповідно до вимог законодавства України, не провело оплату зобов'язання відповідача перед позивачем за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Стаття 617 Цивільного кодексу України та стаття 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до статті 1 Цивільного кодексу України однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

На підставі статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, буд. 2, код 05408289) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 33 026 грн. 00 коп. заборгованості, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.08.2014.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА