Постанова № 40197443, 07.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 р. Справа № 804/7873/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. при секретаріВербному Д.С. без участі представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач), в якому просить: скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідач) від 19.02.2014р.: № 0001081703 (форма «С») на суму 235,25 грн., №0001021703 (форма «Р») на суму 197517,15 грн., № 0001031703 (форма «Р») на суму 14516,91 грн. та рішення від 19.02.2014р. №0001041703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (яким донараховано 52844,98 грн. єдиного внеску та застосовано штрафну санкцію у розмірі 3726,91 грн.), застосовані до ФОП ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, є неправомірними та необґрунтованими. Оскільки відповідачем не було взято до уваги надані позивачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової звітності, що були виписані при повернені товару, зроблено хибний висновок про неможливість включення до складу витрат, понесених зі страхування, обслуговування основних засобів, що використовуються у господарській діяльності фізичної особі-підприємця, що призвело до заниження внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також зазначає, що торгові патенти були придбані позивачем вже з урахуванням штрафних санкцій. У зв'язку з чим рішення, прийняті на підставі нього, є незаконним, протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем були подані письмові заперечення в обґрунтування яких зазначено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України завищено суму витрат за 2011 рік у розмірі 654428,93 грн. та за 2012 рік у розмірі 275062,39 грн., отже, за результатами перевірки підлягає донарахуванню за 2011, 2012 роки податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 158013,72 грн., а також єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 52844,98 грн., також встановлено випадки заниження податкових зобов'язань на загальну суму 11935 грн. та здійснення торгівельної діяльності з продажу видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва без придбання пільгового торгового патента. Враховуючи викладені обставини, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до наявних матеріалів справи Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 05.03.1997 р., та з 17.08.2007 р. перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Основний вид економічної діяльності - надання в оренду інших машин, устатковання та товарів.

Судом встановлено, що з 12.12.2013р. по 25.12.2013р.із продовженням згідно наказу від 19.12.2013р. №720 та від 25.12.2013р. №725 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, на виконання вимог п.п.75.1.2 п.75.1, п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, ч.2 п.п.13.1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу №638 від 22.11.2013р. у зв'язку із включенням до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал 2013 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності підприємця ОСОБА_3, відповідно до затвердженого плану-графіку, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт №453/173/НОМЕР_3 від 31.12.2013р.

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення:

-п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 158013,72 грн., у тому числі по звітних періодах: 2011р. - 111252,53 грн., 2012р. - 46761,19 грн.;

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України - занижені податкові зобов'язання на загальну суму 11935 грн.;

-п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з урахуванням вимог ч.11 ст.8, в результаті чого визначено суму єдиного внеску в сумі 52844,98 грн., у тому числі по періодах: 2011р. - 21693,05 грн., 2012р. - 31151,93 грн.;

-п.п. 267.2.3 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України - здійснення торгівельної діяльності з продажу видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва без придбання пільгового торгівельного патента.

На підставі Акта перевірки №453/173/НОМЕР_3 від 31.12.2013р. Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення форми «С» від 19.02.2014р.: № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001031703 від 19.02.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 14516,91 грн., у тому числі за основним платежем - 11935, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2581,91 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001021703 від 19.02.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 197517,15 грн., утому числі за основним платежем - 158013,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39503,43 грн.;

рішення від 19.02.2014р. №0001041703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким позивачу донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 52844,98 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3726,91 грн.

Не погодившись із рішенням Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.02.2014р. №0001041703, 20.03.2014 р. ФОП ОСОБА_3 була подана скарга, яка рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.04.2014р. №2240/10/04-36-10-0809 залишена без задоволення, оскаржуване рішення в частині нарахування штрафних санкцій - без змін, також зобов'язано Криворізьку південну ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області сформувати та виставити вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішенням від 19.02.2014р. №№ 0001021703, 0001031703, 0001081703 Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ФОП ОСОБА_3 подано скаргу, яка рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.05.2014р. №2959/10-04-36-10-0809 залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до п.2.6 Акта перевірки щодо повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. встановлено їх заниження всього на суму 11935 грн., у т.ч. 2011 рік: січень - 76,86 грн., березень - 414,08 грн., квітень - 928,80 грн., травень - 143,45 грн., червень - 48,27 грн., липень - 198,92 грн., серпень - 359,56 грн., вересень - 900,59 грн., жовтень - 3084,10 грн., листопад - 3993,06 грн., грудень - 703,20 грн.; 2012 рік: січень - 743,31 грн., лютий - 158,67 грн., березень - 182,18 грн.. За результатами опрацьованих відхилень сум податкових зобов'язань з ПДВ, виявлених Системою автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, встановлено розбіжності податкових зобов'язань платника податку відповідно до податкового кредиту, заявленого контрагентами-покупцями на суму ПДВ 11935 грн..

Позивачем надано та судом досліджено видаткові накладні на повернення товару та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної до відповідних податкових накладних, в яких зазначено про зобов'язання покупця включити суми коригування до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та сум податкового кредиту і податкового зобов'язання.

Суд зазначає, що деякі розрахунки коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної покупцем належним чином не підписані (том 1 а.с. 157, 177, 186), що, серед іншого, слугувало причиною розбіжностей, а також покупцем не здійснено коригування свого податкового кредиту, що позивачем не спростовано.

Відповідно до п.192.1. ст..192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Таким чином, при здійсненні перерахунку у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарі, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача повинні бути відкориговані одночасно.

Оскільки коригування податкового кредиту покупцем не було здійснено, підстави для коригування податкових зобов'язань у постачальника, у даному випадку - позивача, відсутні.

У зв'язку із викладеним висновки податкового органу щодо заниження об'єктів оподаткування податком на додану вартість обґрунтовані, а податкове повідомлення-рішення №0001031703 від 19.02.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 14516,91 грн. винесено правомірно та скасуванню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.02.2014р. №0001021703 на суму 197517,15 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.6 Акту перевірки №453/173/НОМЕР_3 від 31.12.2013р. фізична особа ОСОБА_3 має:

- нерухоме майно: комплекс, будівля АБК за адресою АДРЕСА_1; квартира за адресою АДРЕСА_2; домоволодіння за адресою АДРЕСА_3;

- рухоме майно: Fiat Doblo, держ.номер НОМЕР_4; MAN 8.185, держ.номер НОМЕР_5, Mersedes Benz 814 D держ.номер НОМЕР_6, Nissan Pathfinder держ.номер НОМЕР_7, Toyota Rav4 держ.номер НОМЕР_8, ГАЗ 32213 держ.номер НОМЕР_9.

Як вбачається з акта №453/173/НОМЕР_3 від 31.12.2013р. перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 ПКУ ФОП ОСОБА_3 безпідставно завищено суму витрат, відображених у додатку 5 до податкової декларації за 2011 рік в розмірі 654428,93 грн. та за 2012 рік у розмірі 275062,39 грн., а саме: до складу витрат безпідставно включено сплачену суму страхування транспортних засобів за 2011 рік в розмірі 1591,62 грн. та за 2012 рік у розмірі 3644,56 грн., суму амортизації основних засобів за 2011р. в розмірі 109018,44 грн., вартості виконання топографо-геодезичних робіт земельної ділянки та поточна інвентаризація об'єкту нерухомості за 2012рі в розмірі 5682,83 грн., вартості придбаних автошин за 2012р. в розмірі 17830,0 грн., та інших витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку за 2011 рік в розмірі 543434,12 грн. та за 2012 рік у розмірі 247905,0 грн..

Відповідно до акту перевірки, аналізом використання власного майна фізичної особи ОСОБА_3 встановлено, що будівля АБК за адресою АДРЕСА_1 надається в оренду наступним орендарям: ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Медея», ТОВ «Діліжанс-Преса», домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 надається в оренду наступним орендарям: ТОВ «Преса-М», ТОВ «Діліжанс-Преса», ТОВ «Медея»; автомобіль Fiat Doblo, держ.номер НОМЕР_4 надається в оренду ТОВ «Преса-М», автомобілі MAN 8.185, держ.номер НОМЕР_5 та Mersedes Benz 814 D держ.номер НОМЕР_6 надаються в оренду ТОВ «Діліжанс-Преса».

Також здійснення позивачем діяльності з надання в оренду нерухомого та рухомого майна підтверджено копіями договорів оренди нерухомого майна від 17.01.2011р., від 01.11.2011р., оренди нежитлового приміщення №1-а від 04.01.2011р., договору оренди транспортного засобу №12/09 від 12.09.2012р., №1/08 від 01.08.2011р., №2а від 08.06.2011р.

Згідно із п.177.2. ст..177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

138.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Суд зазначає, що згідно наданих до перевірки договорів оренди транспортних засобів, що також були надані позивачем до суду, в перевіряємий період в оренді перебували лише Fiat Doblo, держ.номер НОМЕР_4, MAN 8.185, держ.номер НОМЕР_5 та Mersedes Benz 814 D держ.номер НОМЕР_6, тобто інші транспортні засоби, що зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_3 не використовувались ФОП ОСОБА_3 у господарській діяльності.

Також на підтвердження здійснення ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 надано договори транспортного експедування, договорів на транспортно-експедиторське обслуговування, актами здачі-прийнняття роботи (надання послуг), заявками на перевезення вантажу. На підтвердження здійснення розрахунків за надані послуги надані виписки банку.

Затрати на утримання та обслуговування рухомого майна фізичної особи ОСОБА_3 підтверджені наданими видатковими накладними на шини легкові, рахунками-фактури на автошини, рахунками на добровільне страхування транспортного засобу, рахунками на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, актами виконаних робіт.

Суд зазначає, що витрати на технічне обслуговування автомобіля норми законодаства відносять згідно із п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України до інших витрат, однак вони не є витратами операційної діяльності.

Положеннями п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Суд зазначає, що в перевіряємий період частина транспортного засобу, що належить фізичній особі ОСОБА_3 взагалі не була задіяна фізичною особою-підприємцем в господарській діяльності, також ФОП ОСОБА_3 не підтверджено факту установки даних шин саме на транспортні засоби, що були задіяні у здійсненні ним господарської діяльності, що спрямована на отримання валового доходу завдяки використанню відповідних транспортних засобів або спрямуванням зазначених витрат на обслуговування та управляння підприємством, а також необхідність придбання даних автошин легкових для здійснення господарської діяльності, з огляду на що ФОП ОСОБА_3 протиправно включено до складу валових витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, витрати на придбання автошин.

Позивачем до суду надано первинні документи на підтвердження витрат на страхування транспортних засобів: рахунків на добровільне страхування транспортного засобу на загальну суму 1989,18 грн., із яких за 2011 рік - 730,62 грн. та за 2012 рік - 1258,56 грн., рахунків на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на загальну суму 3247,00 грн., із яких за 2011 рік - 861 грн., за 2012 рік - 2386 грн. та актами виконаних робіт.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Суд зазначає, що фізичною особою ОСОБА_3 серед іншого укладались договори добровільного страхування транспортних засобів, що не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин та виключає обов'язковість цих витрат для здійсненні господарської діяльності та впливу цих витрат на отримання доходу, крім того необхідність добровільного страхування транспортних засобів для здійснення підприємницької діяльності позивачем не доведена, з огляду на що витрати на добровільне страхуванням позивачем безпідставно включено до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності.

Суд звертає увагу, що з огляду на наявність витрат позивача на страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка носить обов'язковий характер, суд визнає правомірним включення даного виду витрат до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, у звязку з чим скасовує податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001021703 від 19.02.2014р. в цій частині..

Судом встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_3 (замовник) та КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» (виконавець) укладено Договір про надання послуг №1966 від 07.09.2012р.з поточної інвентаризації об'єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_3.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 надано акти виконаних робіт по замовленню поточна інвентаризація об'єкту нерухомості, рахунки на здійснення поточної інвентаризації об'єкту нерухомості, квитанції із призначенням платежу «поточна інвентаризація об'єкту нерухомості АДРЕСА_3».

Також між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укргеопрект» (виконавець) та громадянином ОСОБА_3 (замовник) укладено Договір №8736/07 від 11.07.2012р. про виконання складання звіту щодо виконання топографо-геодезичних робіт (топографічна зйомка М 1:500) земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3. На виконання умов договору ФОА ОСОБА_3 надано кошторис, протокол погодження договірної ціни, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанція.

Витрати на послуги бюро технічної інвентаризації включено до складу витрат за 2012 рік на суму 5682,83 грн..

Відповідно до п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу є витратами, не пов'язаними з провадженням господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що виконані роботи із розроблення технічного звіту щодо виконання топографо-геодезечних робіт та поточної інвентаризації, договори про які укладені із фізичною особою ОСОБА_3, не можна віднести до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів ФОП ОСОБА_3, з огляду на не доведеність необхідності їх здійснення та їх вплив на отримання доходу ФОП ОСОБА_3.

Також ФОП ОСОБА_3 до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, віднесено витрати на амортизацію за 2012 рік у розмірі 109018,44 грн.

Відповідно до п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Пунктом 138.8 визначено собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що є витратами операційної діяльності та входить до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином позивачем правомірно включено до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, витрати на амортизацію за 2012 рік у розмірі 109018,44 грн..

Також як вбачається з акту перевірки ФОП ОСОБА_3 до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, віднесено інші витрати за 2011 рік у розмірі 543434,12 грн. та за 2012 рік у розмірі 247905 грн. та витрати за збір на забруднення навколишнього природного середовища за 2011 рік у розмірі 384,75 грн..

Згідно із п.138.2. ст..138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Проте платником податку ані до податкового органу під час перевірки, ані під час судового розгляду не було надано первинних документів на підтвердження зазначених витрат, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, що унеможливлює, згідно чинного законодавства, включення таких витрат до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001021703 від 19.02.2014р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 23856,65 грн., у тому числі за основним платежем - 19085,32 грн. ( 109018,44 грн. - витрати на амортизацію за 2012 рік + 3247,00 грн. - витрати на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за 2011 - 2012 роки = 112265 грн.*17% - ставка оподаткування), за штрафними (фінансовими) санкціями - 4771,33 грн..

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - закон №2464).

Пунктом 4 ч.1 ст.4 наведеного закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із ч.3 ст.9 закону України №2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Статтею 7 закону №2464 встановлена база нарахування єдиного внеску.

Зокрема п.2 ч.1 ст.7 закону передбачено для платників, зазначених у пункті 4 та 5

частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно із ч.11 ст.8 наведеного закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

На підставі викладеного, з урахуванням встановленого заниження податку на доходи фізичних осіб у зв'язку із включенням до складу витрат, що документально не підтверджені, ФОП ОСОБА_3 в порушення норм чинного законодавства було невірно нараховано та утримано єдиного внеску, у зв'язку із чим йому було правомірно донараховано єдиний внесок в сумі 52844,98 грн., у зв'язку із чим рішення Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.02.2014р. №0001041703 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Як вбачається з акта перевірки та сторонами не заперечується, в період, що перевірявся - з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., ФОП ОСОБА_3 здійснював торгівельну діяльність з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, які підлягають патентуванню відповідно до п.п.267.2.3 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

За перевіряємий період позивачем було отримано наступні торгові патенти: ППБ №194408 від 30.10.10р., термін дії патенту: з 01.01.2010р. по 31.10.2011р.; та ППА №194429 від 28.11.2011р., термін дії з 01.12.2011р. по 30.11.2016р..

Таким чином в період з 01.11.2010р. по 20.11.2011р. позивачем здійснювалась торгівельна діяльність видання друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, які підлягають патентуванню, без придбання пільгового торгового патенту, що ним не заперечується.

Згідно із п.267.2.3 Податкового кодексу України з придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами - резидентами України.

Суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги:

за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.1 - 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг - у розмірі збору на один квартал).

Таким чином, з урахуванням встановленого порушення зі здійснення позивачем торгівельної діяльності, яка підлягає патентуванню, без придбання пільгового торгового патента, що визнано позивачем, податкове повідомлення-рішення форми «С» від 19.02.2014р.: № 0001081703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235,25 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладені обставини та наявні докази, суд вважає, що Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області при винесенні податкових повідомленнь-рішень від 19.02.2014р., №0001021703, № 0001031703 та рішення від 19.02.2014р. №0001041703 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними та скасування цих податкових повідомлень-рішень та рішення, а також, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001021703 від 19.02.2014р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 23856,65 грн., у тому числі за основним платежем - 19085,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4771,33 грн., в іншій частині позовної вимоги - відмовляє.

Також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги в даному випадку є майновими та задоволеними частково, то позивач повинен доплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 3775,80 грн. (4872,00 грн. - (4872,00 грн./4/2) - 487,20 грн.).

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомленнь-рішеннь - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001021703 від 19.02.2014р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 23856,65 грн., у тому числі за основним платежем - 19085,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4771,33 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) решту суми судового збору у розмірі 3775,80 грн. (отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський