Постанова № 40197429, 29.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Житомир справа № 806/3247/14

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретаря Бондаренка Д.А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

за участі представника відповідача Беспризванного А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області по піднятим в його заяві від 02.06.2014 питанням провести відповідне службове розслідування та за його результатами скасувати зміни, які були внесенні наказом УМВС України в Житомирській області від 31.01.2011 № 17 о/с до наказу УМВС України в Житомирській області від 30.12.2010 № 499 о/с в частині підстав звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 30.12.2010 наказом № 499 о/с УМВС України в Житомирській області він був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Після проведеного незаконного службового розслідування, яке було ініційоване окремими представниками СВБ ГУБОЗ МВС України, наказом № 17 о/с від 31.01.2011 було внесено зміни до наказу № 499 о/с від 30.12.2010, відповідно до якого його звільнено за п.66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Не погоджуючись з формлюванням підстави звільнення, 02.06.2014 він звернувся із заявою, в порядку ст. ст.1,4 Закону України "Про звернення громадян", до керівника УМВС України в Житомирській області з проханням ініціювати проведення службового розслідування, за його результатами скасувати зміни, які були внесені наказом УМВС України в Житомирській області № 17 о/с від 31.01.2011 до вказаного наказу від 30.12.2010 № 499 о/с в частині підстав його звільнення. ОСОБА_1 вважає, що при наданні відповіді від 18.06.2014 № 11-1/Д-65 управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області допустило бездіяльність, оскільки по суті порушених питань у зверненні відповіді він не отримав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи, всебічно з'ясувавши фактичні обставина справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.12.2010 наказом № 499 о/с УМВС України в Житомирській області був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.14).

Проте на підставі висновку службового розслідування від 31.01.2011 та наказу УМВС від 31.01.2011 № 80 (а.с.16-17) були внесені зміни до наказу від 30.12.2010 № 499 о/с наказом № 17 о/с від 31.01.2011 (а.с.15) в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з поставленням на військовий облік) за п.64 "ж" (за власним бажанням) підполковника міліції ОСОБА_1, начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків. Позивач вважається звільненим у запас Збройних Сил за п.66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

02.06.2014 позивач звернувся у порядку ст. ст.1, 4 Закону України "Про звернення громадян" із заявою до керівника УМВС України в Житомирській області з проханням ініціювати проведення службового розслідування, за його результатами скасувати зміни, які були вненсені наказом УМВС України в Житомирській області № 17 о/с від 31.01.2011 до вказаного наказу від 30.12.2010 № 499 о/с в частині підстав його звільнення.

На дану заяву УМВС України в Житомирській області листом від 18.06.2014 № 11-1/Д-65 (а.с.10) надало письмову відповідь та повідомило, що 05.01.2011 прокуратурою Житомирської області відносно позивача порушено кримінульну справу. 06 січня 2011 Богунським районним судом м.Житомира йому обрано міру запобіжного заходу - тримання під вартою. За вказаним фактом проведено службове розслідування, за результатами якого наказом УМВС від 31.01.2011 № 17 о/с позивача звільнено за п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Враховуючи те, що на даний час вказана кримінальна справа за ребілітуючими мотивами не закрита, підстав для скасування наказу УМВС України в Житомирській області від 31.01.2011 № 17 о/с не має.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закону України "Про звернення громадян" 02.10.1996 393/96-ВР, із змінами і доповненнями (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Порядок розгляду заяв, регулюється ст.15 Закону, згідно якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Зі змісту листа відповідача від 18.06.2014 № 11-1/Д-65 судом встановлено, що відповідачем надано неповну відповідь на заяву позивача від 02.06.2014, чим порушено вимоги п.6 ч.1 ст.18 Закону, згідно якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Так, у зазначеній відповіді не зазначено про задоволення або відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо ініціювання проведення службового розслідування з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та в порядку ч.2 ст.11 КАС України зобов'язує управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2014 та прийняти рішення відповідно до ст.15 Закону України "Про звернення громадян".

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області не надано доказів правомірності прийнятого рішення від 18.06.2014 № 11-1/Д-65

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2014 та прийняти рішення відповідно до ст.15 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 N 393/96-ВР.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва