Постанова № 40197055, 05.08.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1268/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С.

при секретарі: Майданюк Я.Л.

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Присяжного О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови ВП №39105070 від 26.03.2014 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 10961,73 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати в частині та прийняти в цій частині нову, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 26.07.2013 року державним виконавцем Другого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39105070 про примусове виконання виконавчого листа №2218/735/12, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 08.07.2013 року, про стягнення з ОСОБА_4 191694,40 грн. та встановлено боржнику строк для добровільного виконання - до семиденного терміну (а. с. 27).

13.03.2014 року на адресу позивача направлено виклик державного виконавця, відповідно до якого позивача зобов'язано з метою повного своєчасного примусового виконання виконавчого листа №2218/735/12 від 08.07.2013 з'явитись до державного виконавця 24.03.2014 року для сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про його сплату (а. с. 5).

14.03.2014 року старшим державним виконавцем органу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 7).

18.03.2014 року на адресу відповідача публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" направлено лист за вих.№040/202, відповідно до якого заборгованість по виконавчому листу погашена (а. с. 14).

26.03.2014 року старшим державним виконавцем Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про виправлення граматичної помилки, відповідно до якої змінено суму стягнення з 191694,40 грн. на суму 109617,30 грн. згідно з заявою ПАТ "Універсал Банк" №040/590 від 10.07.2013 року (а. с. 9).

26.03.2014 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 10961,73 грн. (а. с. 12).

Вказаний в постанові виконавчий збір сплачений позивачем 09.04.2014, що підтверджується копією квитанції №33 від 09.04.2014 року (а. с. 39).

Вважаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №39105070) від 26.03.2014 протиправною, представник позивача звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №39105070 від 26.03.2014. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постановою державного виконавця від 26.07.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2218/735/12, виданого 08.07.2013 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду в семиденний строк.

Відповідно до супровідного листа №22920 від 29.07.2013 року та журналу вихідної кореспонденції постанову про відкриття виконавчого провадження направлено позивачу.

Як встановлено судом першої інстанції зі змісту позовної заяви, позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.07.2013 року. В свою чергу відповідачем не надано суду доказів на підтвердження отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, хоча ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, про відкриття виконавчого провадження та, відповідно, про встановлення відповідачем строку для добровільного виконання ним рішення суду, що в свою чергу фактично позбавило позивача можливості добровільно виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

Колегія суддів при розгляді даної адміністративної справи враховує те, що до моменту отримання виклику державного виконавця від 13.03.2014 року №7584 позивач погодив з ПАТ "Універсал Банк" суму коштів, які необхідно сплатити на виконання рішення суду, та сплатив відповідну суму на рахунок банку. Вказана обставина підтверджується довідкою ПАТ "Універсал Банк" №040/111 від 18.02.2014 року, відповідно до якої станом на 18.02.2014 року кредит на автомобіль за договором №03-2/6234-К від 29 березня 2007 року, що отриманий позивачем в ПАТ "Універсал Банк", сплачений повністю (а. с. 13).

18.03.2014 року ПАТ "Універсал Банк" направив відповідачу лист №040/111, яким повідомив другий відділ державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про те, що заборгованість по виконавчому листу сплачена позивачем та просив закінчити виконавче провадження у відповідності до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що позивач не ухилявся від виконання рішення суду. Сума заборгованості була сплачена позивачем добровільно до моменту отримання виклику державного виконавця від 13.03.2014 року №7584, тобто до моменту, коли позивач дізнався про існування відносно нього виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.03.2014 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду: адміністративного позову немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Як встановлено апеляційним судом, позивач звернувся до суду з позовом немайнового характеру, а відтак сума судового збору, яка підлягає присудженню на користь позивача, складає 0,06 розміру мінімальної заробітної плати станом на час подання адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_4 судових витрат у розмірі 182,70 грн., які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та в частині стягнення з Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 36,54 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати на час подання адміністративного позову.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "12" серпня 2014 р.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Боровицький О. А.

Граб Л.С.