Рішення № 40196857, 31.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р.Справа № 922/1116/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Присяжнюк О.О.

судді: Дзюба О.А. , Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі 1.Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків 2.Харківської міської ради м.Харків до ПрАТ "НВФ "Сенсор", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

1-го позивача - Сосіна І.О., дов.№6526/01-24/05-16 від 18.09.2014 р.

2-го позивача - не з'явився.

відповідача - Бондаренко І.Е., дов. № б/н від 18.06.2014р.

прокуратури - Захаров Ф.О., посвідчення № 006797 від 28.09.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків та Харківської міської ради, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПрАТ "НВФ "Сенсор", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету шкоду, завдану засміченням земельних ділянок, у розмірі 74436,16грн.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що Державною екологічною інспекцією в Харківській області (1-й позивач) проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в діяльності ПрАТ "НВФ "Сенсор", за результатами якої складено акт від 23.04.2013р. № 537/01-03/06-11/зас., яким встановлено факти засмічення земельних ділянок. На підставі матеріалів перевірки, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області внесено припис №06-22-84 від 30.04.2013 року щодо усунення виявлених порушень, у зв'язку із виявленими порушеннями Державною екологічною інспекцією в Харківській області відповідно до методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 04.04.2007 №149 розраховано розміри шкоди, спричиненої засміченням земельної ділянки відходами площею 18,15 м2 у розмірі 41 970,06 та земельної ділянки площею 14,04 м2 у розмірі 32466,10грн., яка у загальній сумі склала 74 436,16грн., та пред'явлено претензії №195, №196 від 30.07.2013 року для сплати шкоди у добровільному порядку, однак відповідач в добровільному порядку завдану шкоду не сплатив, що і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2014 року порушено провадження у справі №922/1116/14, розгляд справи призначено на 12.05.2014 року.

У зв`язку з відсутністю судді Мамалуя О.О. згідно приписів ч.3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою було призначено для розгляду справи № 922/1116/14 суддю Присяжнюка О.О., про що складено відповідний протокол повторного розподілу справи між суддями від 12 травня 2014 року.

На підставі Розпорядження заступника голови господарського суду Хотенця П.В.для розгляду господарської справи №922/1116/14 у зв8язку із складністю справи призначено колегію суддів , у складі :головуючий суддя Присяжнюк О.О.,судді :Дзюба О.А, Жигалкін І.П.

Справа розглядалась з відкладенням розгляду, оголошенням перерви в судовому засіданні 02.07.2014року по 31.07.2014року.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Представник 1-го позивача підтримав позов прокурора в повному обсязі, просить суд його задовольнити, через канцелярію господарського суду (вх.№15156 від 12.05.2014року) надав правове обґрунтування заявлених позовних вимог,крім того через канцелярію господарського суду (вх.№22084 від 27.06.2014року) надав заперечення на відзив відповідача, зокрема , в яких посилається на те. що факт засмічення відходами земельної ділянки за адресою:м.Харків,вул. Ломоносова,49 був виявлений 23 квітня 2013року, посилаючись на акт обстеження засміченої ділянки від 23.04.2013року за №537/01-3/06-11засм та акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №537/01-03/06-11 від 29.04.2013року, як вказує позивач пояснення які зазначені у акті засмічення, свідчить лише про відсутність відходів на вищезазначеній земельній ділянці станом на 29.04.2013року та не спростовує факту засмічення цієї земельної ділянки станом на 23.04.2013року.

Представник 2-го позивача в судове засідання не з'явився, в процесі розгляду справи підтримав позов прокурора в повному обсязі, просить суд його задовольнити, через канцелярію господарського суду (вх.№12534 від 14.04.2014 року) надав пояснення в підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, в якому зазначив, що станом на час розгляду справи, заборгованість відповідачем в добровільному порядку не погашена.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2014року, заперечує проти заявлених позовних вимог, через канцелярію господарського суду (вх.№19444 від 11.06.2014року) надав заперечення на позов в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ані прокуратурою ,ані позивачами не доведено склад цивільного правопорушення щодо наявності негативних наслідків для навколишнього середовища.

Крім того, представник відповідача через канцелярію господарського суду (вх.№14819 від 06.05.2014 року) звернувся до суду з клопотанням щодо припинення провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки такий спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі №922/1116/114 відмовляє в його задоволенні ,з наступних підстав.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України» від 24.10.2011року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» вказано, що за правилами господарського судочинства мають розглядатися справи зі спорів про відшкодування шкоди , заподіяної навколишньому природному середовищу , в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, аналогічна правова позиція викладена у в Узагальненні судової практики Вищого господарського суду України від 01.01.2009 року «Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарським судам спорів , пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища «та у роз'ясненнях Вищого господарського суду України №02-5/744 від 27.06.2001р.»Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища».

У зв'язку із вищевикладеними правовими позиціями , у суду відсутні правові підстави для задоволення вищевказаного клопотання.

Також, представник відповідача, через канцелярію господарського суду (вх.№26373 від 30.07.2014року ) звернувся до суду з клопотанням щодо зупинення провадження у справі №922/1116/14 та направлення матеріалів господарської справи до Генеральної прокуратури України.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №922/1116/14, відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Як вбачається із матеріалів справи,Державною екологічною інспекцією в Харківській області (1-й позивач) проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в діяльності ПрАТ "НВФ "Сенсор", за результатами якої складено акт від 23.04.2013р. № 537/01-03/06-11/зас., яким встановлено факти засмічення земельних ділянок.

В ході перевірки перевірки встановлено, що основною діяльністю ПрАТ»НВФ Сенсор» є виробництво інструментів і обладнання вимірювальної техніки .

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України»Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) станом на 29.04.2013року ПрАТ «НВФ «Сенсор» відноситься до низького ступеня ризику.

Підприємство розташовано за адресою: м. Харків, вул.Ломоносова,49, у нежитловому приміщенні літ»А-2» загальною площею 640,8 кв.м.

Крім того, відповідно до рішення 26 сессії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» №74/08 від 23.10.2008 ПрАТ «Сенсор» надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,4 га за адресою:м.Харків,вул..Ломоносова,49.

При натурному обстеженні орендованої земельної ділянки ПрАТ»Сенсор» за адресою: м.Харків, вул.Ломоносова,49, відповідно до акту обстеження земельної ділянки №537/01-03/06-11зас. від 23.04.2013року виявлено факт засмічення земельної ділянки, а саме розміщення відходів з деревини ,поліетилену,скла та пластикових бутилів площею 14,04кв.м. та розміщення промислових відходів та відходів з цегли площею 18,15 кв.м. на земельних ділянках без твердого покриття ,тобто на відкритому грунті .

З метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки державними інспекторами в порядку ст.7 Закону України»Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності «винесено припис від 30.04.2013року №06-22-84,яким директора ПрАТ «НВФ Сенсор» зобов'язано ліквідувати смітник з відходів деревини, поліетилену ,склобою та пластикових бутлів. Даний припис був надісланий на адресу відповідача з повідомленням про вручення №6102211143885.

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства«, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 04.04.2007 №149 розраховано розміри шкоди, спричиненої засміченням земельної ділянки відходами площею 18,15 м2 у розмірі 41 970,06 та земельної ділянки площею 14,04 м2 у розмірі 32466,10грн., яка у загальній сумі склала 74 436,16грн., та пред'явлено претензії №195, №196 від 30.07.2013 року для сплати шкоди у добровільному порядку, однак відповідач в добровільному порядку не погсиав зборгованість, у зв*язку із вищевикладеним прокурор звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про відходи", відходи - це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевим радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до пункту „з" статті 17 Закону України „Про відходи" суб'єкти господарювання у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Відповідальність за ці порушення передбачена ст.42 Закону України «Про відходи». При цьому зазначеною нормою визначено, що відповідальність настає за порушення, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про відходи", підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.4.17 «Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464, у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за N 934/9533.

Згідно з п.п.3.2-3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 04.04.2007 №149, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення (п.5.1 методики).

Пунктом 3.3. Методики встановлено, що факти засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Тобто, у разі виявлення фактів забруднення та засмічення земель уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства обов'язково повинні бути оформлені акт перевірки, припис, протокол про адміністративне правопорушення, постанова про притягнення винної особи до відповідальності і інші матеріали.

Отже, факт засмічення земельної ділянки має бути підтвердженим зазначеними документами в їх сукупності.

Однак, ані прокурором, ані позивачами, до матеріалів справи при розгляді справи не було додано протокол (протоколи) про адміністративне правопорушення. Натомість в матеріалах справи міститься постанова Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 30.05.2014року про закриття кримінального провадження відповідно до якої кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220500002378 від 18.09.2013року підлягає закриттю за відсутністю ознак кримінального правопорушення передбаченого ст.239 ч.1 КК України ,та з якої вбачається , що проведеним оглядом місця події території розташованої за адресою:м.Харків, вул.Ломоносова,49 не було встановлено засмічення території ,оскільки дана земля посадовими особами ПрАТ «НВФ»Сенсор» не використовується в діяльності підприємства відповідача.

Для покладення відповідальності на суб'єкт господарювання за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища необхідно врахувати наявність підстав цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, що передбачено ст.1166 Цивільного кодексу України , а саме наявність повного складу правопорушення як то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками шкода), вина правопорушника.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина ; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин" (з подальшими змінами та доповненнями) для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні ст.1193 ЦК України.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як відомо з обставин справи, питання про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб о відповідача за результатами перевірки не вирішувалося; постановою Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 30.05.2014року про закриття кримінального провадження відповідно до якої кримінальне провадження закрито за відсутністю ознак кримінального правопорушення передбаченого ст.239 ч.1 КК України.

Прокурором до суду не подано доказів того, чи було виявлено у діянні посадових осіб відповідача в ході перевірки ознак адміністративного правопорушення, та чи було у зв'язку з цим направлено в порядку статей 6, 99 цього Кодексу відповідні матеріали органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення.

Дослідивши вказані обставини, колегія суддів доходить висновку,що складений акт Державною екологічною інспекцією в Харківській області від 23.04.2013р. № 537/01-03/06-11/зас не містить чітко визначених фактів на підставі яких можливо було б встановити обставини засмічення земельної ділянки відходами на землі без твердого покриття,саме підприємством відповідача - ПрАТ»Сенсор» в зв'язку з тим, що ані даний акт, ані план-схема не містять відомостей (фактичних даних) які б чітко вказували на приналежність вказаних відходів ПрАТ»Сенсор». Також не доведено чи займав відповідач дану земельну ділянку на момент проведення перевірки на законних підставах. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зважаючи на ці обставини, було вжито заходів щодо приведення земельної ділянки до вимог природоохоронного законодавства, а саме ліквідовано засмічення території на момент підписання вищевказаного акта.

Сукупність зазначених обставин надає суду підстави для висновку, що прокурором та позивачами у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не доведено протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду у розмірі заявленої до стягнення, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою,тобто відсутній повний склад цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з заявлених підстав, оскільки, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на позивачів та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю

Повне рішення складено 04.08.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.О. Присяжнюк О.А. Дзюба І.П. Жигалкін