Постанова № 40196614, 20.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р. Справа№ 910/10364/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Сітайло Л.Г.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Грабова І.А., дов. від 23.12.2013 №3364/18,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014

(дата підписання - 28.07.2014)

у справі №910/10364/14 (суддя Балац С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

про стягнення страхового відшкодування в сумі 3965,30 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 відмолвено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 3965,30 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що звіт або висновок експерта про розмір матеріального збитку не є обов'язковим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 20.08.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 04.08.2014) позивачу та відповідачу - 06.08.2014, долучені до матеріалів справи.

20.08.2014 у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі відповідача, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті ст.979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012 між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного стахування наземного транспорту №ПРБ179657Га/12к/п, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Skoda Octavia A5 Ambiente (п.1.1 договору).

Як зазначено у відомості про дорожньо-транспортну пригоду №9266394 14.09.2013 сталася ДТП - зіткнення легкового автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 (власник та водій ОСОБА_3.) з легковим автомобілем Mercedes-Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_2 (належить ОСОБА_4, водій ОСОБА_5.) в зв'язку з недотримання Правил дорожнього руху водієм автомобіля Mercedes-Benz Vito.

На підставі акта огляду транспортного засобу та ремонтної калькуляції ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" виставлено рахунок від 18.09.2013 №САСТ-329715, відповідно до якого вартість ремонтних робіт автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1, становить 4985,30 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 17.09.2013 позивач склав страховий акт від 26.09.2013 №1.002.13.11402/VESKO33669 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких виплаті підлягає 4475,30 грн страхового відшкодування (4985,30 грн матеріального збитку за мінусом 510,00 грн франшизи).

Позивач перерахував ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" 4475,30 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 27.09.2013 №60 754.

Ремонт автомобіля було здійснено ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій", вартість якого склала 4746,47 грн, про що свідчить акт виконаних робіт від 15.10.2013 №АСК-300001836.

30.09.2013 постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/14439/13-п (№3/759/5732/13) винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_5, водія легкового автомобіля Mercedes-Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_2.

Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Отже, дії водія ОСОБА_5, що керував автомобілем Mercedes-Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_2, знаходяться у зв'язку зі скоєнням ДТП, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди ОСОБА_3, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30.09.2013 у справі №759/14439/13-п (№3/759/5732/13).

Оскільки цивільна відповідальність винного у ДТП ОСОБА_5 застрахована у ПрАТ "Європейський страховий альянс", 20.01.2014 позивач звернувся до ПрАТ "Європейський страховий альянс" з претензією №ЛВ 2110 (з врахуванням доповнень від 24.01.2014 №ЛВ 2176) про відшкодування збитків в порядку регресу, в якій просив відшкодувати 4475,30 грн.

ПрАТ "Європейський страховий альянс" у відповіді від 14.02.2014 №450/13 попросив надати копії претензійних документів.

26.02.2014 позивач листом №ЛВ 2485 повідомив, що документи, які були долучені до претензії від 20.01.2014 №ЛВ 2110 належним чином засвідченні, а підставою для виплати страхового відшкодування є страховий випадок, а не його докази.

В зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3965,30 грн (фактично сплачена сума страховою компанією - 4475,30 грн за мінусом 510,00 грн франшизи згідно полісу серії АС №3792037 (витяг з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ).

Відповідач, здійснивши власний перерахунок матеріального збитку, у відзиві на позову заяву визнав суму відшкодування 866,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 відмовлено у задоволенні позову в зв'язку з відсутністю належних доказів вартості відновлювального ремонту - звіту або висновку експерта, який би підтверджував розмір матеріального збитку, завданого страхувальникові застрахованого ТЗ внаслідок ДТП, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (з даною статтею Кодексу кореспондується ст.27 Закону України "Про страхування").

Частини 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині 1 ст. 1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності або у відповідному документі станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як визначено в абз. 1 п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному документі станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Доказом проведення ремонту автомобіля є акт ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" виконаних робіт від 15.10.2013 №АСК-300001836.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів для відшкодування шкоди в порядку регресу, звертаючи увагу на відсутність доказів перерахування суми страхового відшкодування відповідачем позивачу, колегія суддів дійшла висновку про існування підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Слід зазначити, враховуючи п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність страхового акта від 26.09.2013 №1.002.13.11402/VESKO33669, платіжного доручення від 27.09.2013 №60 754 та рахунку від 18.09.2013 №САСТ-329715, виставленого ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Отже, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Чинне законодавство про страхування не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно з ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Більше того, норма ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка передбачає випадки обов'язкового проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, не покладає обов'язку з оцінки майна на страховика за договором добровільного страхування. В свою чергу, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює не спірні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобов'язання відшкодувати шкоду потерпілій особі, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, з положень п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна. В даному випадку дії страховика (позивача) щодо перерахування страхового відшкодування безпосередньо особі (авторизованому сервісному центру), яка здійснила ремонт пошкодженого транспортного засобу, свідчать про досягнення відповідної згоди між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.01.2014 у справі №910/11450/13.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі №910/10364/14 підлягає скасуванню в зв'язку з невірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі №910/10364/14 скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування".

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) 3965 (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 30 коп. страхового відшкодування, 1827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/10364/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Л.Г. Сітайло