Рішення № 40196590, 18.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р.Справа № 922/2917/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Прогрес", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 8162,72 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пронюк В.Я. за довіреністю № 14-182 від 15.07.2014 року,

відповідача - Лантух Р.М. за довіреністю від 13.08.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Прогрес", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 8162,72 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов`язків за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/2604-ТЕ-32 від 28.12.2012 року, в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ, з урахуванням чого та враховуючи п.2.1., п.6.1., п.7.2. Договору, приписи ст. ст. 526, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5973,28 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 922,56 грн., 3% річних в розмірі 1266,94 грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 29.07.2014 року о 11:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 18.08.2014 року о 11:15 годині.

До господарського суду Харківської області 13.08.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№28273), відповідно до якого просить суд зменшити розмір пені, інфляційних нарахувань, 3% річних до 10%, які з розрахунку відповідача становлять: пеня - 597,32 грн., інфляційні нарахування - 92,25 грн., 3 % річних - 126,69 грн. та судові витрати просить суд покласти на відповідача. В обґрунтування наданого відзиву, відповідач посилається на те, що порушення порядку та умов розрахунків викладених у п.6 Договору № 13/2604-ТЕ-32 від 28.12.2012 року були викликані саме, заборгованістю мешканців будинку по вул.Першої кінної армії, 9, який перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Прогрес", м. Харків, з урахуванням чого затримка платежів носила не навмисний характер. Окрім того, 13.08.2014 року відповідачем був наданий супровідний лист (вх. № 28274), разом із витребуваними судом документами.

Всі надані відповідачем документи були прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, проти зменшення розміру пені, інфляційних нарахувань, 3% річних до 10% заперечував та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 5973,28 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 922,56 грн., 3% річних в розмірі 1266,94 грн. та судові витрати. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує частково, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд зменшити розмір пені, інфляційних нарахувань, 3% річних до 10%, та стягнути з відповідача пеню в розмірі 597,32 грн., інфляційні в розмірі 92,25 грн., 3 % річних в розмірі 126,69 грн. та судові витрати просить суд покласти на відповідача.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Прогрес", м. Харків (відповідач, покупець) 28.12.2012р. був укладений договір № 13/2604-ТЕ-32 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками.

Згідно з пунктом 2.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 361 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до пункту 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п 2.1.2).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передачі газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

За умовами п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ за період з січня по грудень 2013 року на загальну суму 421 568,93 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за період з січня - по грудень 2013 року (арк.с. 17-28) і відповідач повністю розрахувався за отриманий газ, але порушив строк оплати, визначений умовами договору, про що свідчить банківська виписка (арк.с. 36-37), в той час як кінцевий термін сплати вартості отриманого природного газу до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, вказане також не заперечується відповідачем.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача із позовом про стягнення 1266,94 грн. 3% річних та інфляційних нарахувань в розмірі 922,56 грн., на підставі ст. 625 ЦК України, та 5973,28 грн. пені, посилаючись на те, що такий вид відповідальності встановлено сторонами у п.7.2. Договору та на приписи п.6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 258, 549-551 ЦК України.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, оцінивши докази, надані сторонами, в їх сукупності, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості отриманого природного газу відповідачем у строк, встановлений п.6.1. Договору.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно заявлено до стягнення суму трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши правильність нарахування 1266,94 грн. 3% річних та інфляційних нарахувань в розмірі 922,56 грн., суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Пунктом 9.3. Договору сторони визначили строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань, який становить 5 років.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою пені є 5973,28 грн.

Окрім того, у наданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір пені, інфляційних нарахувань, 3% річних до 10%, які з розрахунку відповідача становлять: пеню в розмірі 597,32 грн., інфляційні в розмірі 92,25 грн., 3 % річних в розмірі 126,69 грн. та судові витрати просить суд покласти на відповідача. В обґрунтування наданого відзиву, відповідач посилається на те, що порушення порядку та умов розрахунків викладених у п.6 Договору № 13/2604-ТЕ-32 від 28.12.2012 року були викликані саме, заборгованістю мешканців будинку по вул.Першої кінної армії, 9, який перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Прогрес", м. Харків, з урахуванням чого затримка платежів носила не навмисний характер.

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, інфляційних нарахувань, 3% річних до 10%, з розрахунку відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) (1798-12), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п.3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р.).

Відповідачем не було надано жодних доказів в обґрунтування обставин, на які він посилається, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних нарахувань, 3% річних до 10%, з розрахунку відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 525, 530, 548-549, 610-612, 625, 627-629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 193, 218, 230-233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Прогрес", м. Харків (61001, м.Харків, майдан Повстання, будинок 7/8, поверх 13, код ЄДРПОУ 33413354) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 5973,28 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 922,56 грн., 3% річних в розмірі 1266,94 грн. та судові витрати в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.08.2014 р.

Суддя А.М. Буракова

922/2917/14