Постанова № 40196265, 12.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 р. Справа № 804/4949/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю,

за участю

представника позивача - Білан Є.А.,

представника відповідача - Максимова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Нік-Провайд» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування висновків акту та рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП «Нік-Провайд», звернувся до суду з позовом до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними висновки акту №1604/221/34610384 від 10.06.13 та про скасування податкових повідомлень-рішень №0001732201 від 25.07.13 про збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ, №0001722201 від 25.07.13 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, №0001752230 від 25.07.13 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні суми валових витрат та податкового кредити сформовані відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі первинних документів, зміст яких повністю узгоджується з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зазначаючи в первинних документах (актах) назв отриманих від контрагентів посередницьких послуг, зміст господарських операцій, здійснених між суб'єктами, було повністю розкрито. Пред'явлення з боку органу ДПС додаткових вимог до складання первинних документів в частині необхідності зазначення суб'єктами господарювання будь-якого іншого змісту ніж той, що було фактично зазначено в первинних документах - є незаконним. Можливість та фактичне виконання посередницьких послуг саме ПП «ТД «СТБ», ТОВ «Санрайз Тур» та ТОВ «Гергель» підтверджена даними бухгалтерського та податкового обліків таких контрагентів. Також позивачем зазначено, що разом з первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій ПП «Нік-Провайд» з ПП «ТД «СТБ», ТОВ «Санрайз Тур» та ТОВ «Гергель», підприємством в ході перевірки були надані й податкові накладні агентів, які надають право для включення ПДВ у складі отриманих від зазначених контрагентів послуг до податкового кредиту у звітних періодах. Щодо зазначеного відповідачем порушення позивачем п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637, позивачем зауважено таке. Відповідно до видаткових відомостей від 01.06.2012р. та від 14.06.2012р. Карпухін В.М. - директор підприємства, отримав в касі грошові кошти в сумі 790 грн. та 120 000 грн., про що свідчить його підпис у зазначених видаткових відомостях. Крім того, факт отримання директором Карпухіним В.М., підпис якого відсутній у розхідних касових ордерах, зазначених сум підтверджується корінцями чеків ЛЄ 9131480 від 01.06.12 та ЛЄ 9131482 від 14.06.12 - про отримання готівки в банку. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до наступного. Спірні рішення винесення на підставі акту перевірки відносно позивача за змістом якого перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит за взаємовідносинами з ПП «ТД «СТБ», ТОВ «Санрайз Тур» та ТОВ «Гергель». Так, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) виконаних послуг, які підписані ПГІ «Нік-Провайд» та вказаними контрагентами, в порушення ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 9996-ІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктів 2.4, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88, не містять таких обов'язкових реквізитів як зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції, а також інформації щодо відпрацьованого напрямку наданих послуг, про загальний обсяг виконаних робіт та витрати по них, відсутні: обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції (вартісний вираз господарської операції). Внаслідок цього, такі акти не мають юридичної сили та доказовості для проведення записів у бухгалтерському та податковому обліках. Намір одержати дохід лише у такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності (отримання послуг), не можна розглядати як самостійну ділову мету, а відтак відсутні підстави для віднесення до складу витрат сум по отриманим послугам. В ході перевірки первинних документів, що стали підставою для формування витрат та податкового кредиту, встановлено, що їх зміст та форма не дозволяє в повній мірі з'ясувати причетність виконаних робіт (наданих послуг) до фінансово - господарської діяльності ПП «Нік-Провайд». Надані до перевірки первинні документи не розкривають конкретного змісту виконаних робіт (наданих послуг), найменування виконаних робіт (наданих послуг). Щодо порушення позивачем п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637, відповідачем зазначено, що у видатковому касовому ордері від 14.06,12 № 24 видача готівкових коштів ОСОБА_4 на загальну суму 120 000,00 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_4 - відповідно до записів в касовій книзі фактичний залишок готівкових коштів в касі на кінець робочого дня складає 0,00 грн.; у видатковому касовому ордері від 01.06.12 № 22 видача готівкових коштів ОСОБА_4 на загальну суму 790,00 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_4 - відповідно до записів в касовій книзі фактичний залишок готівкових коштів в касі на кінець робочого дня складає 0.00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, з підстав, наведених в акті перевірки та запереченнях (а.с.67-71).

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.07.13 №0001732201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 351 924 грн. 59 коп., з яких - 234 616,39 грн. за основним платежем та 117 308,20 грн. за штрафними санкціями, від 25.07.13 №0001722201, яким збільшено суму грошових зобов'язань з прибутку підприємств в розмірі 381 372 грн. 56 коп., з яких за основним платежем - 254 248,37 грн., за штрафними санкціями - 127 124,19 грн., від 25.07.13 №0001752230, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 241 512 грн., вбачається, що вони прийняті на підставі акту перевірки від 10.06.13 №1604/221/34610384 (а.с. 13-18). Згаданий акт перевірки складений за результатами планової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. За висновками вказаного акту посадовими особами відповідача були встановлені такі порушення позивача, які фактично слугували підставою для прийняття спірних рішень відносно останнього: - п. 138.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 254 248,37 грн., в тому числі по періодам: півріччя 2012р. на суму 58 011,35 грн., 3 квартали 2012р. на суму 240 697,01 грн., 2012 рік на суму 254 248,37 грн.; - ст. 185, п. 198.3, п. 198.6, п. 198.1 ст. 198 ПКУ, в результаті чого ПП «Нік-Провайд» занижено податок на додану вартість на загальну суму 234 616,39 грн., в тому числі по періодам: за травень 2012р. у сумі 6 068,24 грн., за червень 2012р. у сумі 90 420,21 грн., за липень 2012р. у сумі 84 824,12 грн., за серпень 2012р. у сумі 42 133,03 грн.. за вересень 2012р. у сумі 4 530,18 грн., за листопад 2012р. у сумі 6 640,61 грн.; - п. 3.5 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

За змістом акту перевірки підставою для таких висновків слугували судження посадових осіб відповідача щодо відсутності реального вчинення господарських операцій з придбання послуг за договорами позивача з ПП «ТД «СТБ», ТОВ «Санрайз Тур» та ТОВ «Гергель», а також відсутність підпису одержувача коштів - директора підприємства у видаткових касових ордерах, наданих позивачем до перевірки.

В результаті адміністративного оскарження позивачем спірних рішень, акти контролюючого органу залишені без змін, а скарги без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

В ході судового процесу встановлено, що спірні суми валових витрат та податкового кредиту сформовані позивачем за взаємовідносинами з ПП «ТД «СТБ», ТОВ «Санрайз Тур» та ТОВ «Гергель» на підставі наступних документів: - договорів: 1) Договір №30/04-12 про надання посередницьких послуг від 30.04.12 з ПП «ТД «СТБ» на суму 578 930,68 грн., в т.ч, ПДВ 96 488,45 грн., де предметом договору є (мовою документа): «Принципал даёт задачу, а Агент обязуется предоставлять Принципалу такие посреднические услуги: заниматься подготовкой документов для заключения договоров, составлять и согласовывать спецификации к ранее заключенным договорам на покупку, продажу товаров или способствовать совершению этих действий»; 2) Договір №25/06/12 про надання посередницьких послуг від 26.06.2012 з TOB «Санрайз Тур» на суму 796 480,28 грн., в т,ч. ПДВ 132 746,71 грн., де предметом договору є: Принципал дає завдання, а Агент зобов'язується надавати Принципалу такі посередницькі послуги: займатися підготовкою документів для укладення договорів, складати і погоджувати специфікації до раніше укладених договорів на купівлю, продаж товарів або сприяти вчиненню цих дій»; .3) Договір №01/10 від 01.10.12 Про надання посередницьких послуг з ТОВ «Гергель» на суму 77 435,35 грн., в т.ч. ПДВ 12 905,89 грн., де предметом договору є: «Принципал дає завдання, а Агент зобов'язується надавати Принципалу такі посередницькі послуги: займатися підготовкою документів для укладення договорів, складати і погоджувати специфікації до раніше укладених договорів на купівлю, продаж товарів або сприяти вчиненню цих дій»; - додаткових угод до вказаних Договрів; - рахунків-фактури, виписаних зазначеними контрагентами позивача; - Актів здачі-прийняття робіт, складених сторонами Договорів; - податкових накладних, виписаних позивачу його контрагентами з посиланням на означені Договори.

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. Таким чином, право платника податку на віднесення вартості товарів (послуг) до складу витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: придбання платником податку у інших платників цього податку товарів чи послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку - отримання доходу, тобто досягнення рахубної економічної мети; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку.

Суд відмічає, що вставлення факту реального придбання платником податків товару (послуг) від певного контрагента є визначальним при вирішенні питання щодо права позивача на податковий кредит та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 22.10.10 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в постанові від 21.01.11 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, згідно з якою неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, документи, надані платником податків на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту, повинні розкривати зміст господарської операції, бути достовірними, тобто відображати те, що мало місце насправді, а сам факт наявності відповідного документа, бездоганне його оформлення за формою, не може вважатись первинним, якщо його зміст не відображає реальних подій господарської діяльності такого платника податків.

Зміст актів здачі-приймання послуг, складених за спірними операціями, копії яких наявні в матеріалах справи та дослідженні судом, не дає можливість встановити обсягу та зміст господарських операцій, зокрема наданих контрагентами позивача посередницьких послуг, за які останнім сплачена агентська винагорода, розмір якої сформував спірні суми валових витрат та податкового кредит. Так, акти містять загальні положення: «проведені роботи», «відвантаження вагонів», «своєчасне транспортування», в них відсутня інформації щодо посад осіб, відповідальних за проведення таких робіт і правильність її оформлення. Отже суд доходить до висновку, що такі акти складені всупереч нормам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не є достовірними доказами факту поставки послуг.

З приводу доводів позивача щодо оплати послуг зазначених вище контрагентів, суд відмічає, що дії з перерахування позивачем коштів без фактичного отримання послуг виключають встановлені законом підстави на віднесення витрат, понесених на оплати цих послуг, до валових витрат, а сум ПДВ, сплачених у їх вартості, - до податкового кредиту, не дивлячись на пред'явлену позивачем податкову накладну. Також суд зважує, що за змістом Договорів контрагенти позивача за винограду мають надати посередницьку послугу. Наведене вказує, що об'єктом господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами є посередницькі послуги, разом з тим в наданих позивачем документах, як-то актах здачі-прийняття робіт, рахунках фактури та податкових накладних, в графі найменування послуг (тобто об'єкт, який отриманий позивачем та за який ним сплачена винагорода) зазначена «агентська винагорода», а не «посередницькі послуги».

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторонам має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Наведене зобов'язує позивача підтвердити належними доказами свої заперечення проти доводів, наведених контролюючим органом - відповідачем.

З огляду на те, що позивачем не надані належні докази, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем посередницьких послуг від його контрагентів, про їх зміст та обсяг, зокрема вид вжитих заходів для своєчасності транспортування продукції тощо, про осіб, які такі послуги надали, а також ненадані жодні докази, котрі б доводили наявність розумної економічної мети в отриманні від контрагентів відповідних посередницьких послуг, суд погоджується з висновками відповідача щодо безтоварність господарських операцій з надання посередницьких послуг за наявними документами, в тому числі податковими накладними, та порушення позивачем п. 138.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ та заниження податку на прибуток на загальну суму 254 248,37 грн., ст. 185, п. 198.3, п. 198.6, п. 198.1 ст. 198 ПКУ та заниження податку на додану вартість на загальну суму 234 616,39 грн.

Щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення п. 3.5 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року N 637, суд зазначає таке.

Згідно з п. п. 2.7, 2.8 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог гл. 5 цього Положення. Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до п. 5.2 гл. 5 вищезазначеного Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Згідно з п. 2.10 ст. 2 зазначеного Положення підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

За змістом абз. 2 п. 3.5 гл. 3 Положення для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п. 7.24 вказаного Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий п.3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Сторонами визнано, що наказом ПП «Нік Провайд» від 04.05.12 № 3/1 на 2012 рік встановлено ліміт залишку готівкових коштів в касі підприємства у розмірі 17,00 грн., від 04.05.11 №1 на 2011 рік встановлено ліміт залишку готівкових коштів в касі підприємства у розмірі 5 грн.

Відповідачем в ходи проведення перевірки встановлено, що у видатковому касовому ордері від 14.06.12 № 24 про видачу готівкових коштів ОСОБА_4 на загальну суму 120 000 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_4, відповідно до записів в касовій книзі фактичний залишок готівкових коштів в касі: на кінець робочого дня складає 0,00 грн.; у видатковому касовому ордері від 01.06.12 № 22 видача про готівкових коштів ОСОБА_4 на загальну суму 790,00 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_4, відповідно до записів в касовій книзі фактичний залишок готівкових коштів в касі на кінець робочого дня складає 0,00 грн.

Суд відмічає, що позивачем не заперечується факт надання відповідачу в ході перевірки оригіналів таких касових ордерів, в яких відсутній підпис ОСОБА_4 За викладених обставин суд не приймає до уваги надані позивачем в ході розгляду справи видаткові відомості з підписом ОСОБА_4, які не були надані відповідачу в ході перевірки, що вказує на їх відсутність на момент проведення такої перевірки. Викликаний в судове засідання директор підприємства - ОСОБА_4 задля підтвердження факту видачі та отримання готівкових коштів в розмірі 120 790 грн. в судове засідання не прибув, надавши довідку Нікопольської міської лікарні №1 про «ушиб правого коленного сустава», однак бажання з'явитись у наступне судове засідання для надання пояснень та підтвердження факту отримання ним готівки не висловив.

Враховуючи наведені обставини та законодавчі положення, суд погоджується з висновками відповідача щодо наявності понадлімітних залишків в касі у позивача у сумі 120 756 грн.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Оскільки в касі позивача виявлено понадлімітні залишки у сумі 120 756 грн., то відповідачем правомірно та на законних підставах застосовано фінансові санкції у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, а саме 241 512 грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо їх скасування належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені адміністративного позову Приватного підприємства «Нік-Провайд» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування висновків акту №1604/221/34610384 від 10.06.2013р. та податкових повідомлень - рішень №0001732201 від 25.07.13, №0001722201 від 25.07.13, №0001752230 від 25.07.13.

Стягнути з Приватного підприємства «Нік-Провайд» решту суми судового збору в розмірі 4 384 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні) 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18.08.14.

Суддя А.О. Коренев