Ухвала суду № 40195535, 19.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6201/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Літвіної Н.М.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Міністерства доходів і зборів України про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ПАТ "Страхова Група "ТАС" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 у період із 27 грудня 2013 року по 03 березня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 11 березня 2014 року складено акт № 246/28-10-43-20/30115243 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2012 року, відповідно до висновків якого, позивачем порушено: п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим донараховано єдиний внесок у загальному розмірі 66 689,54 грн.; ч. 7 статті 8 Закону, у зв'язку з чим донараховано єдиний внесок у загальному розмірі 7 075,39 грн.

На підставі акту перевірки, 27 березня 2014 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 73 764,93 грн. та до нього застосовано штрафні санкції у розмірі 36 882,47 грн.

За результатами розгляду скарги позивача на вказане рішення, 28 квітня 2014 року відповідачем-2 прийнято оскаржуване рішення, яким рішення відповідача-1 залишено без змін.

У зв'язку з тим, що станом на 11 березня 2014 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, 14 травня 2014 року відповідачем-1 складено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) у загальному розмірі 68 080,99 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою -підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що 28 квітня 2005 року між позивачем, як страхувальником, та ЗАТ "Страхова компанія "ТАС", як страховиком, укладено договір страхування життя за програмою "ТАС-Лайф" № 20050428/1, за умовами якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату вигодонабувачу на умовах, передбачених договором, а страхувальник зобов'язується сплачувати своєчасно і в повному обсязі страхові внески і виконувати інші умови договору. Предметом договору є страхування життя, здоров'я та додаткової пенсії працівників страхувальника.

Додатком 1 до договору № 20050428/1 є список застрахованих осіб, додатком 2 - список погодження застрахованих осіб. У додатку 2 містяться підписи працівників страхувальника, які надали свою згоду бути застрахованими особами за договором № 20050428/1, а також на призначення страхувальника вигодонабувачем за вказаним договором.

Приписами ч. 2 статті 6 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у п.п. 10, 12, 13 та 14 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно з пп. 2.3.4 п. 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать: виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі: витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5) на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії; оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях; оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах; вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, указаних у п. 3.2); вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування; інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).

Відповідно до ч.ч. 1-3, п. 1 ч. 4 статті 6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути: страхування життя.

перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок (36,8%), та з яких він утримується (3,6%), виявлено заниження фонду оплати праці (далі - ФОП) на суму страхових внесків за договором № 20050428/1 та згідно з додатковими угодами до нього за період із січня 2011 року по грудень 2012 року у загальному розмірі 161 704,49 грн.

Перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати працюючим інвалідам, на які нараховується єдиний внесок (8,41%), та з яких він утримується (3,6%), виявлено заниження ФОП на суму страхових внесків за договором № 20050428/1 та згідно з додатковими угодами до нього за період із січня 2011 року по грудень 2012 року у загальному розмірі 22 725,00 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суму заробітної плати, на які він нараховується, виявлено заниження нарахування єдиного внеску за період із січня 2011 року по грудень 2012 року (36,8%) у загальному розмірі 59507,15 грн. та (8,41%) у загальному розмірі 1 911,24 грн.

Перевіркою правильності утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, які нараховано особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), виявлено заниження утримання єдиного внеску за період із січня 2011 року по грудень 2012 року (3,6%) у загальному розмірі 6 662,60 грн.

Перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами виявлено заниження у березні 2011 року нарахування єдиного внеску (34,7%) розмірі 4 208,09 грн.

У звіті за вересень 2011 року бухгалтером позивача самостійно виправлено допущене порушення.

У січні 2011 року занижено утримання єдиного внеску (2,6%) у розмірі 19,61 грн., у березні 2011 року - 315,32 грн.

У звітах за вересень 2011 року у розмірі 315,32 грн. та у грудні 2012 року у розмірі 19,16 грн. бухгалтером позивача самостійно виправлено допущене порушення.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, допомоги або компенсації відповідно до законодавства (33,2%) виявлено порушення, а саме у травні 2012 року занижено нарахування єдиного внеску (33,2 %) у розмірі 173,70 грн.

У звіті за червень 2012 року бухгалтером позивача самостійно виправлено допущене порушення.

Перевіркою правильності утримання єдиного внеску із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, допомоги або компенсації відповідно до законодавства виявлено порушення, а саме у січні 2012 року не утримано єдиний внесок (2%) у розмірі 07,06 грн.

У звіті за лютий 2012 року бухгалтером позивача самостійно виправлено допущене порушення.

Згідно вимог статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у п.п. 2, 6 - 8 ч. 1 статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 9 цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п. 1 ч. 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 статті 25 (в редакції Закону, що діяла на час виникнення відносин) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.

Протягом десяти календарних днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 14 травня 2014 року відповідачем-1 складено оскаржувану вимогу на суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 68 080,99 грн. Разом з тим, позивачем самостійно донараховано єдиний внесок у розмірі 5 683,94 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване рішення, яким позивачу донараховано єдиний внесок у розмірі 73 764,93 грн. (- 5 683,94 грн. = 68080,99 грн.), та застосовано штрафні санкції за несвоєчасне нарахування єдиного внеску у розмірі 36 882,47 грн., а також оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) на суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 68 080,99 грн., складені відповідачем-1 правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Таким чином обґрунтованою є позиція суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідачів.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Літвіна Н. М.