Ухвала суду № 40195312, 11.08.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.08.2014 Справа № 920/1312/13

Господарський суд Сумської області у складі

судді О.В.Коваленко,

при секретарі судового засідання - Н.М. Саленко,

розглянувши скаргу б/н від 31.03.2014 року суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС Роменського міськрайонного управління юстиції по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження

та заяву б/н від 31.03.2014 року про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню по справі № 920/1312/13

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод автоматичних телефонних станцій», м. Ромни, Сумська область,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ромни, Сумська область,

про визнання права власності та витребування майна,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

від ВДВС - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 10.10.2013 року по справі № 920/1312/13 позовні вимоги були задоволені повністю.

28.10.2013 року на виконання вищезазначеного рішення було видано наказ про стягнення судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року вищезазначене рішення було залишено без змін.

На виконання вищезазначеного рішення та постанови 12.03.2014 року господарським судом було видано відповідний наказ.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03 червня 2014 року касаційну скаргу було повернуто без розгляду.

02.04.2014 року відповідач звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати повністю постанову про відкриття виконавчого провадження № 42651377 від 24.03.2014 року по примусовому виконанню наказу № 920/1312/13, виданого господарським судом Сумської області 12.03.2014 року, винесену державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Ткаченко Іриною Анатоліївною.

Відповідач обгрунтовує скаргу тим, що п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження № 42651377 від 24.03.2014 року державний виконавець ВДВС Роменського МУЮ Ткаченко І.А. зобов'язує боржника - ФОП ОСОБА_1 самостійно виконати судове рішення до 31.03.2014 року, що суперечить резолютивній частині рішення господарського суду Сумської області від 10.10.2013 року, оскільки там зазначено про передачу позивачу майна у триденний термін з моменту набуття судовим рішенням законної сили.

Крім того, відповідач подав заяву про визнання наказу від 12.03.2014 року по справі № 920/1312/13 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач обгрунтовує заяву тим, що на момент видачі господарським судом наказу 12.03.2014 року обов'язок боржника був відсутній у зв'язку з його припиненням внаслідок закінчення триденного строку, встановленого судовим рішенням у справі.

27.06.2014 року ВДВС Роменського МУЮ подав відзив на скаргу, в якому зазначає, що державний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

В судове засідання представники сторін та ВДВС не з'явились, письмових пояснень по справі не подали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються Іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень судів покладається на Державну виконавчу службу.

Статті 85, 86 вищезазначеного Закону передбачають право стягувача звертатись до суду з позовом про неналежне виконання чи невиконання судового рішення юридичною особою, на яку законом покладено обов'язок виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

21.03.2014 року до ВДВС Роменського МУЮ надійшла заява позивача про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2014 року за вих. № 02-01/01/148 разом із наказом від 12.03.2014 року по даній справі.

На підставі виконавчого документу та заяви стягувача постановою державного виконавця від 24.03.2014 року № 42651377 було відкрито виконавче провадження, копії постанови були направлені сторонам по справі 25.03.2014 року за вих. № 45110-4441 та наданий термін для добровільного виконання рішення суду до 31.03.2014 року.

Відповідно до ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року вищезазначене рішення від 10.10.2013 року було залишено без змін.

Отже, 11.02.2014 року рішення по даній справ набрало законної сили, а 12.03.2014 року судом, на виконання рішення, яке набрало законної сили, було видано відповідний наказ.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі наказу, який є виконавчим документом.

Скаржник у скарзі ставить питання про неправомірність дій державного виконавця саме стосовно неправомірного відкриття виконавчого провадження на виконання наказу від 12.03.2014 року по справі № 920/1312/13, однак наказ був виданий судом на виконання рішення та постанови, які набрали законної сили, а державний виконавець ВДВС Роменського МУЮ діяв в межах Конституції України та у відповідності з Законом України «Про виконавче провадження», а тому правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу по даній справі.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні скарги на неправомірні дії ВДВС, оскільки вона є неправомірною та необгрунтованою.

Стосовно заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, то суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки:

Відповідно до ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Проте, як зазначалось вище, наказ був виданий судом правомірно на виконання рішення та постанови, які набрали законної сили, боржником рішення добровільно не виконанно - суду не надано належних та допустимих доказів такого виконання, а також заявником не обгрунтовано інших причин для задоволення заяви, а тому заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є неправомірною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Обгрунтування ж заявника, що на момент видачі господарським судом наказу 12.03.2014 року обов'язок боржника був відсутній, у зв'язку з його припиненням внаслідок закінчення триденного строку, встановленого судовим рішенням у справі та встановленим апеляційною інстанцією обставинами, не приймаються судом до уваги, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 117, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні скарги б/н від 31.03.2014 року суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС Роменського міськрайонного управління юстиції по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

2. В задоволенні заяви б/н від 31.03.2014 року суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Суддя О.В. Коваленко