Рішення № 40195258, 15.08.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2014 рокуСправа № 912/2374/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів: головуючого судді Наливайко Є.М., суддів Поліщук Г.Б. та Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2374/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інтелкон"

до виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ІСП ШТОРМ"

про визнання незаконним та скасування рішення,

за участю представників:

від позивача - Скорик О.С., довіреність № б/н від 17.01.2014;

від відповідача - Приходько В.Г., довіреність № 8/12/06/1 від 09.01.2014;

від 3 - ї особи - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Інтелкон" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 01.08.2013 №564 повністю з віднесенням на відповідача судового збору.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права позивача з наступних підстав.

Виконавчий комітет, управління оренди майна та землі Олександрійської міської ради (якому за оскаржуваним рішенням доручено укласти відповідний договір) не мають ліцензій у сфері телекомунікацій, тобто не є операторами (провайдерами) телекомунікацій, а тому не можуть бути орендодавцями майна - каналів кабельної каналізації електрозв'язку. Дане твердження, на думку позивача, ґрунтується на положеннях Правил надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 23.08.2012 №428, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2012 року за №1571/21883 (надалі - Правила), та статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Позивач, посилаючись на відповідь міського голови, в якій вказано, що канали зв'язку - місця для телекомунікаційних мереж в багатоквартирних будинках, є складовою частиною технічних приміщень та місць загального користування, доходить висновку про те, що орендні відносини, що виникли на підставі оскаржуваного рішення, підпадають під дію Закону України "Про оренду державного і комунального майна". З огляду на це позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги цього Закону під час прийняття рішення, що полягають у відсутності публікації оголошень. Зазначене порушення позбавило позивача, за його твердженням, можливості подати заяву на оренду відповідного майна та прийняти участь у конкурсі, а також порушено його інтерес отримати майно в оренду у відповідності до визначеної законодавством процедури. Отже в результаті таких дій відповідача було незаконно (протиправно), всупереч існуючому порядку, визначено орендаря відповідного майна.

З цих же підстав, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги антимонопольного законодавства, оскільки безпідставно за оскаржуваним рішенням надано перевагу окремому суб'єкту господарювання.

Поряд з цим, позивач стверджує, що відповідач не є власником переданого в оренду майна, а тому не може розпоряджатися приміщеннями загального користування в житлових будинках, що належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир. У більшості із зазначених у оскаржуваному рішенні будинків розміщені кабельні мережі позивача, який надає послуги кабельного телебачення споживачам без будь-яких договорів з третіми особами, що є, на його думку, правомірним. Оскаржуваним же рішенням порушено інтерес позивача, який полягає у розширенні його мереж та збереженні існуючого порядку використання відповідного майна.

21.01.2014 до господарського суду від позивача надійшла заява про зміну підстави позову (т.1, а.с. 22 - 24).

Дослідивши зміст вказаної заяви та вислухавши доводи представника позивача, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав визнання цієї заяви як заяви про зміну підстав позову враховуючи наступне.

Позивач фактично зменшив кількість обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, виключивши одну з них, залишивши незмінними інші обставини.

Згідно положень пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями) зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Не вважаються змінами підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Отже, виключення однієї із обставин, на яких ґрунтується позов, за умови залишення інших, не є зміною підстав позову в розумінні приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, зазначена заява позивача господарським судом не розцінюється як заява про зміну підстав позову, а тому не тягне за собою процесуальних дій господарського суду стосовно необхідності вирішення питання щодо прийняття її чи відмови у її прийнятті.

Наслідки такого рішення щодо поданої позивачем заяви представнику позивача господарським судом роз'яснено.

15.08.2014 позивач подав суду докази на підтвердження того, що гуртожиток по проспекту Леніна, 134 у місті Олександрія, у якому теж спірним рішення відповідача надано дозвіл ТОВ "ІСП ШТОРМ" на укладення договору оренди каналів кабельної каналізації електрозв'язку, не перебуває у комунальній власності останнього. У зв'язку з вказаними обставинами позивач зазначає на додаткову обставину, яка свідчить про те, що відповідач в протиправний спосіб, з порушенням ряду норм діючого законодавства прийняв оскаржуване рішення.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов просить господарський суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення відповідача полягають у наступному.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСП ШТОРМ" (надалі - ТОВ "ІСП ШТОРМ"), якому оскаржуваним рішенням надано дозвіл на укладення договору оренди каналів кабельної каналізації електрозв'язку у житлових будинках, мало відповідні ліцензії Національної комісії з питань регулювання зв'язку України.

Виконавчий комітет Олександрійської міської ради при прийнятті рішення керувався нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Оголошення про оренду майна публікувалося у газеті "Вільне слово", ТОВ "ІСП ШТОРМ" перед отриманням дозволу на оренду майна розроблено проект оптичної мережі передавання даних, доступу до мережі Інтернет та мережі кабельного телебачення на території міста Олександрії. Територіальна громада є власником багатоповерхових житлових будинків, а тому мала право на передачу майна в оренду. За твердженням відповідача при прийнятті рішення від 01.08.2012 №564 ним не допущено порушення норм антимонопольного законодавства, так як на ринку надання телекомунікаційних послуг в м. Олександрія з'явився ще один оператор (провайдер) телекомунікацій, а у мешканців житлових будинків, зазначених у оскаржуваному рішенні, - можливість вибору отримання відповідних послуг. Спірним рішенням відповідачем надавався дозвіл на прокладання кабелю заявника у вертикальних трубах - стояках, які за своїми параметрами дають змогу прокладання не одного кабелю, а багатьох.

Господарським судом при порушенні провадження у даній справі залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ІСП ШТОРМ".

Третя особа надала господарському суду пояснення з приводу предмета позову, відповідно яких заперечила позовні вимоги повністю з тих підстав, що права позивача жодним чином відповідачем не порушено. Виконавчий комітет Олександрійської міської ради діяв як орган, до відання якого належать повноваження щодо управління майном, яке передано в оренду; оголошення про оренду майна двічі розміщувалося у засобах масової інформації, проте позивач не скористався своїм правом на звернення із заявою на отримання спірного майна в оренду.

У судовому засіданні 15.08.2014 представником позивача позов підтримано повністю, представником відповідача позов заперечено.

Дослідивши матеріали справи, обґрунтованість доводів, викладених у заявах і виступах представників учасників судового процесу, господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради №564 від 01.08.2013, що оскаржується позивачем, надано дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю "ІСП ШТОРМ" на укладення договору оренди каналів кабельної каналізації електрозв'язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Олександрії, які знаходяться на балансовому обліку комунального підприємства "Житлогосп", за адресами будинків згідно наведеного в рішенні переліку, строком на один рік для прокладення телекомунікаційної мережі (т.1, а.с. 11). Другим пунктом вказаного рішення обов'язок укладення такого договору оренди покладено на управління приватизації, оренди майна та землі міської ради.

9 серпня 2013 року між управлінням приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради (Орендодавець) та ТОВ "ІСП ШТОРМ" (Орендар) укладено договір оренди місць в каналах зв'язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Олександрії №50, предметом якого є платне користування Орендарем каналами кабельної каналізації електрозв'язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Олександрії, для прокладення телекомунікаційної мережі загальною довжиною 5,21 км за переліком, передбаченим у додатку №1 до договору (т.1, а.с. 142-145).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З вищезазначеним правом кореспондуються положення статті 21 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вказані норми та роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Одночасно обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Оцінивши доводи позивача щодо заявлених позовних вимог, що є предметом позову, та обставини на яких вони ґрунтуються, господарський суд не встановив порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у даній справі у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення №564 від 01.08.2013 "Про оренду каналів зв'язку ТОВ "ІСП ШТОРМ".

Як убачається із змісту оскаржуваного рішення підставами для його прийняття були положення підпункту 1 пункту а) статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Положення про порядок надання в оренду нежитлових приміщень (будівель, споруд), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Олександрії, затвердженого рішенням міської ради від 04 березня 2008 року №653 (надалі - Положення), та подане клопотання.

Посилання відповідача на зазначені норми свідчить про те, що приймаючи спірне рішення, він діяв як орган до відання якого належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно Положення (т.1, а.с.42-48), передумовою для прийняття виконавчим комітетом рішення про дозвіл щодо надання в оренду приміщень (будівель, споруд) є, зокрема, звернення заявників, які подаються після опублікування оголошень в засобах масової інформації про вільні нежитлові приміщення (будівлі, споруди). Публікація оголошень передбачена також частиною 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позивач стверджує, що відповідачем порушено вимоги частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо публікації оголошень, що позбавило позивача можливості подати відповідну заяву та прийняти участь у конкурсних процедурах щодо передачі майна в оренду.

Проте, як зауважує відповідач та на підтвердження чого надав відповідні докази, до прийняття виконавчим комітетом рішення №564 від 01.08.2013 управлінням приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради публікувалися в офіційному друкованому виданні Олександрійської міської ради (газета "Вільне слово" №52 від 26.12.2012, №12 від 20.03.2013, №21 від 22.05.2013) оголошення щодо оренди об'єктів - "канали зв'язку в 407 житлових будинках багатоповерхової забудови, які належать територіальній громаді м. Олександрії"(т.1, а.с.120 -122) та повідомлення про надходження заяви на прокладення кабельної мережі у каналах зв'язку житлових будинків за конкретними адресами в газеті Олександрійської міської ради "Вільне слово" №27 від 03.07.2013 (т.1, а.с.123-124). Оголошення щодо оренди розміщувалися також на веб - сайті міської ради (т.1, а.с. 126 -127, 130 -136, 139 -140).

Зазначені докази спростовують обставини на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, стосовно відсутності оголошень та порушення його прав на подання заяви про оренду відповідного майна.

Вказані обставини щодо опублікування оголошень відповідачем встановлені також у мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 16.07.2014 у справі №912/1282/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" до виконавчого комітету Олександрійської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ІСП Шторм" про визнання незаконним та скасування саме того ж рішення № 564 від 01.08.2013, що й у даній справі.

В силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, щодо відповідача - виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області встановлено преюдиціальний факт про те, що ним належним чином виконані вимоги частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо опублікування оголошення про надання в оренду об'єктів, що знаходяться у комунальній власності за оскаржуваним рішенням.

Позивач згідно опублікованих оголошень до орендодавця із заявами про оренду чи оформлення іншого права користування майном у встановленому законодавством порядку не звертався. Не звертався позивач до відповідача і після повідомлення про те, що до управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради надійшла заява на прокладення кабельної мережі у каналах зв'язку житлових будинків за адресами згідно переліку, який співпадає з адресами житлових будинків, зазначених у оскаржуваному рішенні.

ТОВ "ІСП ШТОРМ" звернулося до відповідача із відповідною заявою за №182 від 19.06.2013 (вх. номер 497/5 від 20.06.2013) (т.1, а.с. 49). Цій заяві передувало звернення про надання дозволу на розробку проекту оптичної мережі передавання даних, доступу до мережі Інтернет та мережі кабельного телебачення на території міста Олександрії (т.1, а.с. 62- 63), та виготовлення такої документації (т. 1, с. 82-84, т. 2, а.с. 34-41), оригінали якої оглянуті судом у судовому засіданні. І, як наслідок, відповідачем 01.08.2013 прийнято рішення № 564 про надання дозволу ТОВ "ІСП ШТОРМ" на укладення договору оренди каналів кабельної каналізації електрозв'язку у будинках за відповідними адресами у м. Олександрії, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Олександрії.

Відповідно до Закону України "Про телекомунікації" канал кабельної каналізації електрозв'язку - це окремо виділені місця в колекторах, телекомунікаційних колодязях, тунелях, акведуках, шляхопроводах, на мостах, мостових переходах, естакадах, трубопроводах, а також інші надземні та підземні інженерні споруди, що призначені для прокладання або використовуються для прокладання магістральних, з'єднувальних та розподільних проводових і оптоволоконних кабелів електрозв'язку, а також розміщення супутніх лінійних технічних засобів телекомунікацій.

Виходячи із змісту листа міського голови від 20.08.2013 № 43д.п.і. (т.1, а.с.13) та положень пункту 5.50 ДБН В.2.2-15-2005, на які посилається відповідач при наведенні пояснень стосовно того, яке саме майно передавалось в оренду, місця в будинках, які використовуються для прокладання телекомунікаційних мереж, не мають індивідуально визначеної ознаки та не є окремим інвентарним об'єктом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити додаткові обставини того, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стосовно каналів кабельної каналізації електрозв'язку як об'єкта оренди не порушило прав та охоронюваних інтересів позивача.

Позивач та ТОВ "ІСП ШТОРМ" є операторами телекомунікацій згідно отриманих ними ліцензій у відповідності до вимог Закону України "Про телекомунікації".

На момент прийняття виконавчим комітетом Олександрійської міської ради рішення №564 від 01.08.2013 позивач мав можливість надавати телекомунікаційні послуги як оператор споживачам, які мешкають у житлових будинках, зазначених у цьому рішенні. Зазначена обставина підтверджується твердженням самого позивача, викладеним у позовній заяві від 24.12.2013. Так у ній вказано, що у більшості допоміжних приміщень будинків, зазначених у оскаржуваному рішенні, вже розташована кабельна мережа позивача.

Дану обставину також підтвердив відповідач, надавши господарському суду належним чином завірені копії договору про співпрацю від 24 лютого 2011 року, укладеного між ТОВ "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" та позивачем, договору про спільне використання нежитлових приміщень в житлових будинках №5 від 03.10.2011, укладеного між ТОВ "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" та комунальним підприємством "Житлогосп", договору про тимчасове постачання електричної енергії без засобів обліку №13522 від 02.04.2012, укладеного між ПАТ "Кіровоградобленерго" та ТОВ "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" (т.1, а.с. 96-105).

Водночас дані обставини не завадили розміщенню телекомунікаційних мереж третьої особи у цих багатоповерхових будинках. Як зазначив у своїх поясненнях відповідач у житлових будинках є можливість розмістити телекомунікаційні мережі декількох операторів/провайдерів (т.1, а.с. 37- 40). Представником позивача дана обставина не спростована.

Позивач не надав господарському суду доказів на підтвердження того, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення він втратив можливість використовувати телекомунікаційне, телевізійне та серверне обладнання, а також всі види телекомунікаційних мереж, що є власністю або перебувають у користуванні його та ТОВ "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" на підставі договору про співпрацю від 24.02.2011. Позивач не вказує і не повідомляє господарський суд які саме його права як оператора чи провайдера телекомунікацій порушено або обмежено внаслідок укладення на підставі оскаржуваного рішення договору оренди місць в каналах зв'язку з ТОВ "ІСП ШТОРМ" та не підтверджує належними доказами, що прокладання телекомунікаційних мереж третьою особою порушило будь-які технічні чи інші вимоги щодо функціонування мереж, що ним використовуються.

Господарський суд враховує, що в силу вимог частин 1 та 4 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" у діючій редакції проекти будівництва, реконструкції та модернізації телекомунікаційних мереж підлягають експертизі відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; витрати, пов'язані з проведенням експертизи, покладаються на операторів телекомунікацій; замовникам будівництва телекомунікаційних мереж дозволяється в порядку, встановленому законодавством України, прокладати кабельні підземні, підводні та надземні лінії телекомунікацій через мости, тунелі, колектори, вулиці, шляхи, будівлі, ліси і води, а також використовувати для цього опори ліній електропередачі.

Однак позивач, зазначаючи у позові про бажання розбудови своєї мережі, не повідомив та не надав господарському суду документації, зокрема, дозвільної, проектної, з будівництва зазначених ним телекомунікаційних мереж. Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на час прийняття 01.08.2013 виконавчим комітетом Олександрійської міської ради рішення №564 він був замовником будівництва нових власних телекомунікаційних мереж та відповідно мав конкретний інтерес в розбудові своїх мереж, який було порушено прийняттям оскаржуваного рішення.

Крім того позивач у своїх поясненнях зазначає про те, що надаючи послуги кабельного телебачення споживачам, він має право на вказане, без оформлення будь-яких договорів з третіми особами. Господарський суд вважає таке твердження необґрунтованим, оскільки надання телекомунікаційних послуг та будівництво телекомунікаційних мереж є різними видами діяльності. При цьому зазначене не впливає на оцінку дослідження порушення прав та інтересів позивача за оскаржуваним рішенням. Крім того, за положеннями п.5.52 ДБН В.2.2-15-2005 проектом необхідно передбачати заходи, що виключають несанкціоноване проникнення в монтажні розподільні шафи й інші споруди, приміщення або до обладнання мереж зв'язку та сигналізації. Отже, за наведеною нормою забороняється несанкціоноване проникнення в монтажні розподільні шафи й інші споруди, приміщення, де, як правило, передбачається вертикальне прокладання телекомунікаційних мереж зв'язку житлового будинку за вимогами ДБН В.2.2-15-2005.

Згідно частини 7 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" порядок та умови використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать, встановлюються договором з їх власником.

При цьому, господарський суд зазначає, що у вказаній нормі права не вказано, яким саме договором встановлюється порядок та умови використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать.

Також господарський суд враховує вимоги статті 37 Закону України "Про телекомунікації", відповідно до яких правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є: 1)рівні права операторів, провайдерів на ринку телекомунікацій України; 2)пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг; 3)розвиток конкуренції в умовах функціонування операторів та/або провайдерів різних форм власності; 4)недопущення вчинення дискримінаційних дій з боку операторів, провайдерів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках телекомунікаційних послуг проти інших суб'єктів цих ринків.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 32 вищезазначеного закону споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на вибір оператора, провайдера телекомунікацій.

Така ж норма міститься і в Правилах надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, згідно з підпунктом 8 пункту 35 яких споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на вибір оператора, провайдера.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 39 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій зобов'язані не допускати порушень правил добросовісної конкуренції на ринку телекомунікацій.

Отже положення Закону України "Про телекомунікації" сприяють розвиткові конкуренції на ринку телекомунікаційних послуг та встановлюють пріоритет інтересів споживачів у виборі оператора. У протилежному випадку можна вести мову про можливе порушення правил добросовісної конкуренції на ринку телекомунікацій.

Повідомлені позивачем обставини про порушення відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення антимонопольного законодавства спростовується листом Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за №03-17/339 від 27.02.2014 (т.1, а.с. 114).

Господарським судом, крім того, відхиляються доводи позивача стосовно того, що об'єкт оренди за оскаржуваним рішенням є складовою частиною допоміжних приміщень житлового будинку, які належать на праві спільної сумісної власності всім власникам квартир у відповідному будинку, а також те, що не всі будинки, що перелічені в оскаржуваному рішення знаходяться у комунальній власності, оскільки вказані обставини не впливають на оцінку дослідження порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням. Позивач не є співвласником нерухомого майна у відповідних будинках та згідно поданого позову не звертається за захистом права власності. Також позивач не є уповноваженим контролюючим органом з питань дотримання вимог законодавства у відповідній сфері та не здійснює представницьких функцій по захисту прав інших осіб.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014 у справі № 912/1282/13, предметом спору у якій було визнання незаконним та скасування рішення № 564 від 01.08.2013, що є предметом спору і у даній справі.

Крім того, господарський суд зважає на те, що ТОВ "ІСП ШТОРМ", виходячи із змісту оскаржуваного рішення, отримуючи дозвіл на укладення договору оренди каналів кабельної каналізації електрозв'язку у визначених житлових будинках добросовісно вважав, що виконавчий комітет Олександрійської міської ради мав всі повноваження на передання в оренду вказаного майна, навіть попри те, що інші власники використовували частини цих будівель. Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "ІСП ШТОРМ" вчинив всі дії для того, щоб мати щонайменше легітимні сподівання щодо можливості використовувати канали кабельної каналізації електрозв'язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Олександрії, у своїй господарській діяльності.

Висновок позивача про те, що передача в оренду каналів кабельної каналізації електрозв'язку здійснюється виключно операторами та провайдерами телекомунікацій господарський суд вважає безпідставним, оскільки чинне законодавство таких вимог не встановлює.

З огляду на викладене, враховуючи не підтвердження матеріалами справи порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення, господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення позову за наведених в ньому обґрунтовувань, а тому у позові слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 20.08.2014.

Головуючий суддя Є. М. Наливайко

Суддя Г.Б. Поліщук

Суддя О.Б. Шевчук