Постанова № 40194091, 12.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7020/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовський Ю.М.,

Лукянчук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Інтехабразив» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дії ДПІ по складанню акту перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

04.10.2013р. приватне підприємство «Інтехабразив» (далі - ПП «Інтехабразив») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) про скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дії ДПІ по складанню акту перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог ПК України позивачу до початку проведення перевірки не був вручений наказ про її проведення, акт перевірки не був підписаний керівником ПП «Інтехабразив». В акті перевірки ДПІ незаконно зробила висновки про нікчемність господарської операції позивача з ТОВ «Гражданпромспецпроект», оскільки повноваження щодо визнання правочинів недійсними належать судам. Враховуючи наведене, а також те, що висновки податкового органу про нереальність господарської операції з ТОВ «Гражданпромспецпроект» за серпень 2011р. ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявністю первинних бухгалтерських та податкових документів, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток та додану вартість.

Представник відповідача заперечував проти позову, вказуючи, що податковою інспекцією не допущено порушень вимог чинного законодавства при проведенні перевірки, складанні акту перевірки та прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив в задоволенні позову відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року позовні вимоги ПП «Інтехабразив» задоволені в повному обсязі. Скасований наказ ДПІ № 424 від 20.08.2013р. про проведення позапланової невиїзної перевірки, визнані протиправними дії ДПІ по складанню 22.08.2013р. акту перевірки № 1024/15-53-22-3. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 09.09.2013р. № 0002232230 та № 0002242230.

В апеляційній скарзі ДПІ ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, з прийняттям нового про відмову у позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інтехабразив» щодо підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ «Гражданпромспецпроект» за серпень 2011р., за результатами якої 22.08.2013р. складений акт № 1024/15-53-22-3, встановлено порушення п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на 22 421,41 грн., в т.ч. .за серпень 2011р. - на 11 864 грн., а також порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011р. на 13 643,8 грн.

В обґрунтування своїх доводів ДПІ в акті перевірки зазначала, що в зв'язку з неможливістю здійснити зустрічну звірку контрагента позивача - ТОВ «Гражданпромспецпроект», а також відсутністю цього підприємства за місцезнаходженням, відсутністю в нього умов для ведення діяльності, неможливо підтвердити поставку товару позивачу. Включення до складу податкового кредиту та валових витрат сум по господарській операції з ТОВ «Гражданпроспецпроект», призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

За результатами перевірки 08.09.2013р. податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002232230 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 20 456 грн., в т.ч. за основним платежем на 13 643 грн. та штрафними санкціями - на 6 821 грн.,

- № 0002242230 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 17 796 грн., в т.ч. за основним платежем на 11 864 грн. та штрафними санкціями - на 5 932 грн.

Задовольняючи вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив, що перевірка, за результатами якої виявлені порушення позивачем вимог ПК України, проводилась контролюючим органом з порушенням ст.ст.78,79 ПК України. Тому акт перевірки від 22.08.2013р. не є належним доказом, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Судова колегія частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 78 ПК України передбачені підстави, за наявності яких податковим органом проводиться документальна позапланова перевірка.

Підставою для проведення документальної позапланової перевірки по даній справі відповідач вважав наявність податкової інформації щодо діяльності контрагента позивача - ТОВ «Гражданпроспецпроект», яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

ДПІ, отримавши інформацію та документальне підтвердження від позивача щодо здійснення господарської операції з ТОВ «Гражданпроспецпроект», 20.08.2013р. прийняла наказ № 424 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтехабразив» (а.с.92).

Судова колегія, не надаючи оцінку наявності підстав для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтехабразив», вважає, що в разі проведення такої перевірки та виявлення порушень податкового законодавства з боку позивача, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та протиправними дій щодо складання акту перевірки не можуть бути задоволені, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за такими обставинами є вичерпними. Задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010р. № 21-25а10 та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці.

Відтак, належним способом захисту прав позивача є оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення перевірки, в решті позовних вимог слід відмовити.

Оскільки судом першої інстанції не надана правова оцінка законності та обґрунтованості прийнятих податковим органом повідомлень-рішень, судова колегія надає її в ході апеляційного розгляду.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За обставинами справи у серпні 2011р. між позивачем та ТОВ «Гражданпроспецпроект» склалися господарські відносини, зокрема відносини щодо поставки комплектуючих.

Так, 04.08.2011р. на адресу позивача ТОВ «Гражданпроспецпроект» поставив зазначений товар на загальну суму 71 184,96 грн., в т.ч. ПДВ - 11 864,16 грн., що підтверджується видатковою накладною № 04818. На поставлений товар ТОВ «Гражданпромспецпроект» видав податкову накладну № 4818 від 04.08.2011р. на загальну суму 71 184,96 грн., в т.ч. ПДВ - 11 864,16 грн. (а.с.66-67).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкової накладної, виписаної цим контрагентом-постачальником, а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операції із позивачем мав право на виписку податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Необхідність для позивача в отриманні зазначеного товару пояснюється тим, що основним видом діяльності є оптова торгівля (стор.2 акту перевірки). До того ж, 05.01.2009р. позивач уклав з ТОВ «Ремтехморпорт» договір № 211/01 на поставку товару, який мав строк дії до 31.12.2002р. На виконання зазначеного договору 04.08.2011р. позивач продав запасні частини ТОВ «Ремтехморпорт», придбані у ТОВ «Гражданпромспецпроект», що підтверджується видатковою та податковою накладною та довіреністю уповноваженої особи на отримання товару. Фактично товар переданий ТОВ «Ремтехморпорт» 10.08.2011р. (а.с.68-72).

Спростовуючи доводи податкового органу, що вчинена господарська операція з ТОВ «Гражданпроспецпроект» не спрямована на реальне настання наслідків, судова колегія зазначає, що позивачем за поставлений товар здійснена повна оплата (у безготівковій формі), що підтверджується актом перевірки та випискою по рахунку, що свідчить про дійсний намір сторін на зміну їх майнового стану (стор.3 акту перевірки, а.с.64).

Таким чином, судова колегія вважає доведеними обставини придбання позивачем товару у ТОВ «Гражданпромспецпроект» та використання його у власній господарській діяльності шляхом наступної реалізації зазначеного товару ТОВ «Ремтехморпорт».

Доводи податкового органу про нереальність господарської операції позивача із ТОВ «Гражданпроспецпроект» в зв'язку із порушенням кримінальної справи відносно ОСОБА_2, який є директором ТОВ «Гражданпроспецпроект», в зв'язку із створенням фіктивних підприємств, не спростовує висновків суду.

Дійсно, 26.11.2011р. СВ МП ДПС в Одеській області прийнята постанова про порушення кримінальної справи відносно засновника та директора ТОВ «Гражданпроспецпроект» ОСОБА_2 за фактом здійснення фіктивного підприємництва, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, а також за фактом пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України (а.с.51-53). Зазначена кримінальна справа об'єднана в одне провадження зі справою по обвинуваченню ОСОБА_3 та інших осіб за створення конвертаційного центру.

За повідомленням ДПІ 02.10.2012р. кримінальна справа направлена для розгляду до Приморського районного суду м.Одеси.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що справа по обвинуваченню ОСОБА_3 та інших осіб дійсно перебуває у провадженні Приморського районного суду м.Одеси з 05.10.2012р., проте протягом 2012-2014рр кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.205 КК України до суду не надходила. Зазначені обставини підтверджуються листом Приморського районного суду м.Одеси від 23.06.2014р. № с-1.

Відсутність вироку по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за ст.205 КК України, як і самої кримінальної справи, а також відсутність пояснень директора контрагента-постачальника про непричетність до господарської діяльності ТОВ «Гражданпроспецпроект» свідчить про недостатність підстав для висновку про фіктивність діяльності зазначеного підприємства та, як наслідок, передчасність висновків про нереальність господарської операції позивача із зазначеним контрагентом.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що ДПІ зверталась із позовом до ТОВ «Гражданпромспецпроект», відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради про визнання недійсними установчих документів з моменту реєстрації та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014р. (справа № 1570/3454/2012), відмовлено у задоволені позовних вимог. В обґрунтування доводів судом зазначено, що факт порушення кримінальної справи відносно директора підприємства не може бути покладено в основу судового рішення без перевірки та підтвердження фіктивності діяльності підприємства відповідними доказами, які не надані позивачем по справі.

Підставою для зменшення податкового кредиту та валових витрат позивача є також наявність податкової інформації про не підтвердження господарських операцій, вчинених контрагентом позивача за 2010-2011рр., яка зафіксована актом ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гражданпроспецпоект» від 12.04.2012р. № 934/22-3/36502478.

Проте, судова колегія вважає, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах, в т.ч. на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо.

Так само і результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається ДПІ на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність контрагента позивача, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Гражданпроспецпроект» ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для визнання законними рішення про зменшення податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум по господарській операції з цим контрагентом.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень 09.09.2013р. № 0002232230 та № 0002242230, колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасувати в частині скасування наказу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 424 від 20.08.2013р. про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інтехабразив» та визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по складанню акту № 1024/15-53-22-3 від 22.08.2013р.

В цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Інтехабразив» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування наказу про проведення перевірки та визнання протиправними дій по складанню акту перевірки.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: О.В.Лук'янчук