Постанова № 40194057, 19.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2569/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «Ідеал» до Державної податкової інспекції у Приморському район м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2013 року №0001202290 та від 31.03.2014 року №0000772208, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «Ідеал» до Державної податкової інспекції у Приморському район м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2013 року №0001202290 та від 31.03.2014 року №0000772208.

В судовому засіданні 19.08.2014 року представником позивача не було заявлено клопотань про витребування додаткових письмових доказів чи допиту свідків по цій справі, представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (підпис представника у довідковому листі на обкладинці справи), але він не прибув до судового засідання без поважних причин, а тому суд, на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, прийняв рішення щодо розгляду цієї справи в порядку письмового провадження за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень п.200.10 ст.20 ПК України та на підставі наказу керівника ДПІ від 19.02.2014 року №387, направлення на перевірку від 19.02.2014 року посадовими особами відповідача були проведені невиїзна камеральна перевірка показників декларації з ПДВ за вересень 2013 року та виїзна документальна позапланова перевірка з питань формування від’ємного значення з ПДВ за вересень 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки були складені акти №2386/22-8/36894354 від 31.10.2013 року (а.с.8-12) та №1429/22-08/36849354 (а.с.13-32), на підставі якого було встановлено безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ за вказаний період часу, що є порушеннями п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

За результатами проведених перевірок відповідачем 31.12.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001202280 (а.с.33) про зменшення суми від’ємного значення з ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 999141,00 грн. та від 31.03.2014 року №0000772208 про донарахування ПДВ на загальну суму 785912,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 196478,50 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагентів підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача – ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в судове засідання не прибув, але в письмових запереченнях зазначив, що підставою для зменшення суми від’ємного значення з ПДВ та донарахування цього податку позивачу стало те, що показники декларації з ПДВ за вересень 2013 року були сформовані за допомогою податкових накладних, які не відповідають вимогам законодавства без подання позивачем до податкового органу відповідних заяв про те, що він звертався до контрагента з метою виправлення цих помилок, але йому було в цьому відмовлено.

Розглянувши оскаржений акт суб’єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Закону про оподаткування з ПДВ та ПК України.

Так, згідно п.1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно з поданою позивачем до ДПІ податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2013 року (вх.№9066165790 від 18.10.2013 року) залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відображений у рядку 24 податкової декларації складає – 999141,00 грн.

Відповідно до Додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» період виникнення від'ємного значення: листопад 2009 року.

Податкову декларацію за листопад 2009 року позивачем подано не було, так як підприємство зареєстровано як платник ПДВ з 25.11.2009 року і першим податковим періодом є грудень 2009 року відповідно до п.п.7.8.1. п.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (із змінами і доповненнями).

По вищезазначеним минулим періодам минуло більше 1095 днів та згідно додатку №№2,3 до Декларації за вересень 2013 року не було фактично сплачено отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету.

Відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) (далі-Податковий кодекс України), а саме:

- п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України „Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду".

- п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України „При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду".

- п. 200.4. ст. Податкового кодексу України „Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду".

Відповідно до вимог Податкового кодексу України встановлено наступне:

- п.198.1. ст.198 „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при звезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням (таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника датку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання слуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу".

- п.198.3. ст.198 „Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду".

Отже враховуючи вищевикладене, у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований платником ПДВ за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому у розумінні статті 198 Кодексу право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами платник втрачає.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті камеральної перевірки від 31.10.2013 року про те,, що на порушення вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- IV (зі змінами та доповненнями) з врахуванням вимог ст. 257 Цивільного кодексу України № 435- IV від 16.01.2003р. та вимог п.102.1 та п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-1V (зі змінами та доповненнями), підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року на суму 999141,00 грн.

Оскільки в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень покладені ґрунтовні та законні висновки податкового органу, такі рішення суб’єкту владних повноважень є законними з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «Ідеал» до Державної податкової інспекції у Приморському район м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2013 року №0001202290 та від 31.03.2014 року №0000772208 – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.