Ухвала суду № 40193163, 18.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5412/14 Справа № 401/4465/12 Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Прозорова М.Л. Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року

18 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Каратаєвої Л.О., Козлова С.П.,

при секретарі: Панченко Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2014 року та постановити ухвалу про скасування рішення суду і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду (а.с.145-149).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

Суд розподілив спільне майно подружжя та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 108 637 грн. 23 коп., а також 1 086 грн. 37 коп. судових витрат, а всього 109 723 грн. 60 коп. (а.с.138).

Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.145-149).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з літа 2006 року перебували у фактичних шлюбних відносинах. Шлюб між сторонами був зареєстрований 06.12.2008 року, актовий запис №1259, який був розірваний рішенням суду від 01.11.2010 року. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаним рішенням про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені у серпні 2009 року.

В період перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами були внесені грошові вклади на депозитний рахунок у ПАТ "Укрсиббанк", а саме: за договором №26206139518200 «Активні кошти» від 22.12.2008 року на суму 23000 дол. США, та за договором №26206139518200 «Активні кошти» від 22.12.2008 року на суму 1105 євро, які були оформлені на відповідача ОСОБА_2

Відповідачем з вказаного рахунку були зняті кошти 13.10.2009 року, а саме: 31302,39 доларів США, що в еквіваленті складає 250732,14 грн., та 1149,98 євро, що в еквіваленті складає 13600,54 грн.

На ім'я ОСОБА_3 в період шлюбу був відкритий депозитний рахунок НОМЕР_1 від 22.09.2008 року, на який нею було внесено 21000 грн. З вказаного рахунку 10.11.2008 року позивачкою було знято 10 833,28 грн. та закрито його. В той же день - 10.11.2008 року нею було відкрито в ПАТ "Укрсиббанк" рахунок НОМЕР_2 та внесено 10 833,28 грн. З вказаного рахунку 25.12.2008 року позивачкою було знято 21 024,02 грн. та закрито його. В той же день - 25.12.2008 року ОСОБА_3 було відкрито в ПАТ "Укрсиббанк" рахунок НОМЕР_3 та внесено грошові кошти у сумі 21 024,02 грн. та 20.03.2009 року з вказаного рахунку було знято 21024,02 грн. та закрито його. В той же день - 20.03.2009 року було відкрито в ПАТ "Укрсиббанк" рахунок НОМЕР_4 та внесено грошові кошти - 39 000,00 грн. Додатково на вказаний рахунок позивачкою були внесені наступні кошти: 01.04.2009 року - 2 500,00 грн. та 22.07.2009 року - 2000,00 грн.

Відповідно до Виписки з рахунку НОМЕР_4 станом на 31.08.2009 року залишок коштів на ньому складав - 47 058,21 грн. (внесені кошти та нараховані проценти).

Таким чином на час остаточного припинення шлюбно-сімейних відносин - серпень 2009 року, загальна сума спільних коштів подружжя складала 264332,68 грн. (кошти, які були знятті із рахунку відповідачем) та 47058,21 грн. (кошти, які знаходились на рахунку позивачки).

У лютому 2014 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги і просила зменшити розмір заявлених до відповідача позовних вимог на половину від вказаних грошових коштів, що залишилися на її банківському рахунку (47058,21 грн. : 2 = 23529,11).

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст.ст. 60,61 СК України, ст. 370 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки спірні грошові кошти були нажиті подружжям в період їх перебування у шлюбі і правомірно розподілив спільне майно подружжя та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 108 637 грн. 23 коп. (264332,68 грн. : 2) - (47058,21 грн. : 2), а також 1 086 грн. 37 коп. судових витрат, а всього 109 723 грн. 60 коп.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що спірні грошові кошти належали його батькові є необґрунтованими, оскільки розписка про отримання коштів від батьків для придбання житла не доводить факту знаходження цих саме коштів на депозитному рахунку, до того ж згідно з розпискою кошти отримані у гривні, а вклади відповідача зроблені у євро та доларах США. Доказів, підтверджуючих обмін гривні на іноземну валюту, відповідачем суду також надано не було.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що при поділі майна судом не враховано 10833,28 грн., не можуть бути прийняти до уваги, оскілки 22.09.2008 року позивачкою було відкрито в АТ "Укрсиббанк" рахунок НОМЕР_1 та внесено 21000 грн., 10.11.2008 року з вказаного рахунку було знято 10 833,28 грн. та закрито його і в той же день нею було відкрито рахунок НОМЕР_2 та внесено 10 833,28 грн. а 25.12.2008 року знято 21 024,02 грн., тобто у листопаді 2008 року ОСОБА_3 відкрила рахунок на меншу суму - 10 833,28 грн., а через місяць, тобто в грудні 2008 року, після додаткового внесення коштів зняла більшу суму - 21 024,02 грн., яка була врахована судом.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: