Постанова № 4019304, 15.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2009 № 15/22

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Авдєєва П.В.

Коршун Н.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача : Король О.М. (за довір.),

від відповідача: Божко І.П.. (за довір.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.02.2009

у справі № 15/22 (суддя Хоменко М.Г.)

за позовом Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до ТОВ "Гермес"

про стягнення 883602,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 883 602,56 грн. - штрафних санкцій, нарахованих в зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 314/01-07 від 30 листопада 2007 р., в частині прострочення строків поставки товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2009 р. у справі № 15/22 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду. В поданій апеляційній скарзі позивач просить оскаржуване рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права та неповноти дослідження обставин справи, у справі просить прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування власної позиції апелянт вказує на помилковість висновків господарського суду щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в зв’язку із простроченням поставки відповідачем товару згідно ч.2 ст.231 ГК України. Позивач стверджує, що відповідачем не належно виконувалися зобов’язання за договором поставки № 314/01-07 від 30 листопада 2007 року, а саме – поставка здійснювалася із запізненням, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі товару та видатковими накладними. Позивач посилається на те, що стягнення неустойки передбачено умовами укладеного між сторонами договору поставки (п.п.14.1.,14.2 ) та положеннями ст. ст.230-232 ГК України.

Відповідач проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає її доводи необґрунтованими, а тому просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення вважає законним, тому просить залишити його без змін.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд, відмовляючи в позові, дійшов висновків щодо необґрунтованості застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені за прострочення поставки товару, передбаченої ч. 2 ст. 231 ГК України, з огляду на те, що пеня може бути застосована лише у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, а таке (грошове) зобов'язання, як встановлено судом, у відповідача перед позивачем відсутнє.

Дослідивши обставини справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія не може погодитися із такими висновками господарського суду, вважає їх помилковими з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між сторонами договору № 314/01-07 від 30 листопада 2007 р. поставки продукції, згідно предмету якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача) трансформатори з рідким діелектриком та трансформатори малої потужності згідно специфікації, а покупець зобов'язався прийняти зазначену продукцію та оплатити за неї грошову суму згідно цього Договору.

Зазначений договір було укладено на виконання статутних завдань відповідно до тендерної пропозиції постачальника, акцептованої 09.11.2007 р. за результатами проведених відкритих торгів зі зменшенням ціни.

Згідно положень п.1.2. статуту, позивач є державним унітарним підприємством електроенергетичної галузі і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства палива та енергетики України

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що на виконання умов договору 06.12.2007 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача згідно платіжного доручення № 7310 від 06.12.2007 грошові кошти у сумі 11280911,55 грн.

Згідно п. 4.1. Договору постачальник зобов'язаний передати покупцю продукцію в строки зазначені в Графіку поставки (Додаток №3 до Договору), з обов'язковим повідомленням про це Покупця за 5 робочих днів до дати поставки.

Як вбачається із визначеного сторонами графіку поставки товару (Додаток №3 до Договору), сторони домовились про поставку обладнання в період з грудня 2007 р. – по березень 2008 р. (т.1, а.с.35-36).

Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем строків поставки частини продукції, а саме: 1) трансформатор напруги з твердою ізоляцією напругою 35 кВ типу ЗНОЛ-35(Донб.ВН.№30); 2) трансформатор струму елегазовий напругою 220кВ типу ТОГ-220 струм 600-1200 (Донб.ВН.№31); 3) трансформатор струму 750кВ струм 1500-3000А (Донб.ВН.№ 32); 4) трансформатор струму елегазовий напругою ПОкВ типу ТОГ-110 струм 750-1500А(Донб.ВН.№ 33); 5) трансформатор напруги з твердою ізоляцією напругою 35 кВ типу ЗНОЛ-35(Донб. ВН. №34); 6) трансформатор струму 750кВ типу ТФРМ-750 струм 2000 4000А (Захід.ВН.№ 36); 7) трансформатор струму елегазовий напругою ПОкВ типу ТОГ-110 струм 1000-2000 А(Захід.ВН. № 35); 8) трансформатор струму елегазовий напругою 220 кВ типу ТОГ-220 струм 600-1200(Донб.ВН.№38); 9) трансформатор напруги елегазовий напругою 150 кВ типу ТОГ-150(Днепр.РН.№37); 10) трансформатор напруги з твердою ізоляцією напругою 35 кВ типу ЗНОЛ-35(Донб.ВН.№28); 11) трансформатор струму з твердою ізоляцією напругою 35 кВ типу ТОЛ-35 струм 200А, 300А(Донб.ВН.№ 27); 12) трансформатор струму елегазів напругою 220 кВт типу ТОГ-220 струм 600-1200(Донб.ВН.№29); 13) трансформатор струму елегазів напругою 220 кВ типу ТОГ-220 струм 600-1200(Донб .ВН.№ 40); 14) трансформатор струму елегазів напругою 220 кВ типу ТОГ-220 струм 600-1200(Донб .ВН.№ 41); 15) трансформатор струму елегазовий напругою ПО кВ типуТОГ-110 струм 300-600А(Півн.ВН.№42); 16) трансформатор струму елегазовий напругою 220 кВ типу ТОГ-220 струм 600-1200А(Донб.ВН.№ 43); 17) трансформатор струму елегазовий напругою 220 кВ типу ТОГ-220 струм 600-1200А(Донб. ВН.№ 44); 18) трансформатор струму елегазовий напругою 110 кВ типу ТОГ-110 струм 750-1500А(ЦЕС.ВН.№45); 19) трансформатор ТОГ-150 11 У1 1200/1; 20) трансформатор ТОГ-110 11 11 VI 2000/5 на загальну суму 8 404 159,60 грн.

Відповідно до п. 4.12. Договору постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання в повному обсязі з моменту передачі продукції у розпорядження покупця за адресою поставки (згідно п.4.4) та підписання сторонами останнього акту приймання-передачі продукції.

Як свідчать матеріали справи, зазначене обладнання було поставлене позивачу із запізненням, від 1 до 4 місяців (згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних та актів приймання-передачі обладнання). Зокрема, останній акт приймання-передачі продукції позивачем було підписано 21.08.2008.

В зв’язку із допущенням прострочення виконання відповідачем договірного зобов’язання, зокрема, в частині своєчасної поставки позивачу обладнання, позивачем нараховано у відповідності до положень п. 14.2 договору та ст.231 ГК України наступні штрафні санкції: неустойку у вигляді пені в сумі 498506,25 грн. та штраф – 385096,30 грн. (розрахунок - т.1, а.с.142-143).

Як було встановлено судовою колегією під час розгляду спору, на підставі укладеного договору поставки між сторонами виникли господарські зобов’язання, зокрема, у позивача як покупця здійснити прийняття товару та провести своєчасний розрахунок за нього, а у відповідача як продавця – своєчасно поставити придбаний товар.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у: вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Судова колегія звертає увагу на те, що сторонами під час укладення договору була передбачена юридична відповідальність за невиконання договірних зобов’язань, зокрема, в п. 14.2 договору.

Постачальник за порушення строків поставки продукції повинен сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % ціни продукції, з якої допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленої продукції (п.14.2).

З огляду на встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем договірного зобов’язання, зокрема, в частині своєчасної поставки обладнання, а також встановлення сторонами юридичної відповідальності за дане господарське порушення безпосередньо в укладеному сторонами договорі, колегія приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій на підставі п. 14.2 договору та положень ст. 231 ГК України. Висновки суду першої інстанції про те, що пеня може стягуватися лише за грошове зобов’язання не суперечать вимогам ст. 231 ГК України.

З приводу розміру нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд приймаючі рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Під час розгляду спору колегією було з’ясовано, що відповідач, будучи постачальником обладнання за договором № 314/01-07 від 30 листопада 2007 р., є фактично посередником, виконання зобов’язань за договором якого залежать безпосередньо від виконання зобов’язань з поставки обладнання заводом-виробником цього обладнання.

На запитання судової колегії представник позивача пояснив, що сторони намагалися укласти мирову угоду щодо зменшення неустойки (ці обставини підтверджуються письмовими клопотання позивача та відповідача). Позивач погоджується з тим, що розмір штрафу та пені, заявлений до стягнення надмірно великий. Невиконання відповідачем зобов’язання не призвело до негативних наслідків для позивача.

Щодо ступеню виконання зобов’язання колегією встановлено, що зобов’язання відповідача в частині поставки обладнання виконано повністю. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчиняв необхідні дії щодо своєчасного та належного виконання своїх зобов’язань. З приводу повноти та якості поставленого обладнання представник позивача пояснив, що претензій до відповідача не має. Представник позивача також пояснив, що відповідач повідомляв його про неможливість виконати своєчасно зобов’язання з вини 3-х осіб, зокрема заводу-виробника, який не зміг вчасно надати якісні комплектуючі (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листувань сторін).

Як вбачається з матеріалів справи, в зв’язку із затриманням передачі обладнання заводом – виробником відповідач намагався за згодою сторін перенести строки поставки. Однак з цього приводу сторони згоди не знайшли.

Дослідивши усі обставини справи, заслухавши думку представників сторін, колегія вважає, що розмір неустойки заявлений позивачем до стягнення в якості штрафних санкцій, є надмірно великим, з огляду на те, що прострочення поставки обладнання було викликано затримкою передачі обладнання заводом виробником.

Доказів того, що затримка поставок призвела до негативних наслідків для позивача не надано.

Також заслуговують на увагу посилання відповідача на скрутне фінансове становище ( відсутність коштів), на підтвердження чого суду надано копію фінансової звітності відповідача за перший квартал 2009 р. Відповідач посилається на те, що стягнення неустойки в заявленому позивачем розмірі призведе до його банкрутства.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про можливість зменшення, заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, до 5000 грн. – пені та 5000 грн. – штрафу на підставі ч.1 ст.233 ГК України. За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, оскаржуване у справі рішення господарського суду слід скасувати. Подана апеляційна скарга визнається обгрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 19.02.2009 р. у справі № 15/22 скасувати повністю.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" (04050 м. Київ, вул. Пімоненко, 13, корп.5-В, оф.51, код ЄДРПОУ 31295688, р/р260073013318 в АБ „Національні інвестиції”, МФО 300498) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032 м. Київ, вул. Комінтерну, 25, код ЄДРПОУ 00100227, р/р 26008325403 АБ „Енергобанк” в м. Києві, МФО 300272) 5 000 грн. – пені та 5 000 грн. – штрафу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" (04050 м. Київ, вул. Пімоненко, 13, корп.5-В, оф.51, код ЄДРПОУ 31295688, р/р260073013318 в АБ „Національні інвестиції”, МФО 300498) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032 м. Київ, вул. Комінтерну, 25, код ЄДРПОУ 00100227, р/р 26008325403 АБ „Енергобанк” в м. Києві, МФО 300272) 102 грн. - держмита за подання позову, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, 51 грн. - держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

3. Матеріали справи №15/22 повернути до Господарьского суду м.Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя Корсак В.А.

Судді Авдєєв П.В.

Коршун Н.М.