Постанова № 40192691, 11.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. Справа №917/495/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Січкар О.С., дов. №1169/768 від 10.06.2014

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", м. Гадяч Полтавської області (вх. №1641 П/3-10)

на рішення господарського суду Полтавської області від 17.04.2014 у справі № 917/495/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", м. Гадяч Полтавської області

до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", м. Гадяч Полтавської області

про стягнення 121 784,85 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" інфляційних нарахувань в розмірі 19 173,02 грн. та 3% річних в розмірі 102 611,83 грн., нарахованих у зв'язку із простроченням виконання відповідачем рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2009 року по справі №13/318 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» до КП теплового господарства «Гадячтеплоенерго» про стягнення 1187315,93 грн. боргу та 48166,05 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.04.2014 року по справі №917/495/14 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 102611,83 грн.-3% річних, 19173,02 грн.- інфляційних нарахувань. та 2435,70 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 17.04.2014 у справі № 917/495/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Також відповідач просив покласти на позивача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог зазначає, що у період з березня 2012 року по лютий 2014 року між позивачем та відповідачем проводилось врегулювання питання, щодо законності списання заборгованості за спожитий природний газ відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» №3319 від 11.05.2001, що на думку скаржника, є невідворотною обставиною в розумінні ст. 218 Господарського кодексу України. У зв'язку з цим, заявник апеляційної скарги зауважує на тому, що він не міг погашати заборгованість за спожитий природний газ, яка відповідно до рішення суду повинна була бути списаною відповідно до норм діючого на той момент законодавства. Також відзначає, що рішення суду Полтавської області по справі №13/318 не виконувалось відповідачем у зв'язку із списанням суми заборгованості відповідно до нормативних документів, проте, зазначені обставини не були прийняті судом першої інстанції до уваги.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.08.2014.

05.08.2014 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про розгляд справи за відсутністю свого представника за наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 17.012.2009 року по справі № 13/318 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про стягнення заборгованості позовні вимоги було задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 1187315,93 грн. богу, 48 166,05 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 12 355,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

28.02.2009 господарським судом Полтавської області на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення по справі №13/318.

03.06.2009 року Відділом державної виконавчої служби Гадяцького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 17.02.2009 року по справі № 13/318.

20.08.2012 КПТГ "Гадячтеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 27.02.2009 по справі №13/318 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1137954,98 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.10.2012 року по справі № 13/318 заяву КПТГ "Гадячтеплоенерго" про визнання наказу від 27.02.2009 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1137954,98 грн. було задоволено, визнано наказ господарського суду Полтавської області від 27.02.2009р. по справі №13/318 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1137954,98 грн. При цьому, підставою для винесення зазначеної ухвали було рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2012 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 р. у справі № 18/446/12, якими встановлено, що заборгованість в сумі 1137954,98 грн. за природний газ є такою, що підлягає списанню в порядку, передбаченому Законом України «Про деякі питання заборгованості за природний газ та електричну енергію» та постанови Кабінету міністрів України №894 від 08.08.2011.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. у справі №18/446/12, залишеною без змін судом касаційної інстанції, рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2012 скасовано за нововиявленими обставинами та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.02.2014 р. було переглянуто за нововиявленими обставинами ухвалу суду від 04.10.2012 р. по справі №13/318 та винесено ухвалу про відмову в задоволенні заяви КПТГ "Гадячтеплоенерго" про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 27.02.2009 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника (КПТГ «Гадячтеплоенерго») 1 137 954,98 грн.

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про те, що з 28.02.2009 рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 року по справі № 18/318 набрало законної сили, у зв'язку з чим наявні підстави для виконання наказу від 27.02.2009 по справі №13/318 щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1137954,98 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом позивач зазначив, що в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеним наказом по справі №13/318 за період з 01.04.2011 р. по 10.05.2011 р. відповідач здійснив часткове погашення заборгованості перед ПАТ «Гадячгаз» в розмірі 49360,95 грн. Проте, після 10.05.2011 відповідач припинив здійснення погашення заборгованості на користь ПАТ «Гадячгаз». Таким чином, за твердженням позивача, станом на 17.03.2014, тобто на час звернення до суду з позовом, зобов'язання перед ПАТ по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" в частині погашення боргу в розмірі 1137 954,98 грн. відповідачем не виконані. У зв'язку з чим, позивач, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача 3% річних за період з 17.03.2011 року по 17.03.2014 року в сумі 102 611,83 грн. та інфляційні нарахування за період з 17.03.2011 р. по 17.03.2014 р. в сумі 19 173,02 грн.

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорювана, відповідач доказів виконання рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2009 по справі №13/318 на час розгляду справи судом першої інстанції не представив, аргументованих заперечень не надав, враховуючи, що згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, а також з урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19173,02 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 102 611,83 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Так, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

За приписами ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, та не передбачають підставою припинення зобов'язання прийняття судом рішення про задоволення вимог кредиторів.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбаченого договором або законом, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у разі якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, як зазначено у п. 7.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, факт наявності у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості в сумі 1137 954,98 грн. встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 17.02.2009 року по справі № 13/318, яке набрало законної сили.

Як свідчать матеріали справи, за період з 01.04.2011 р. по 10.05.2011 р. відповідач здійснив часткове погашення боргу перед ПАТ «Гадячгаз» в розмірі 49360,95 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, копія якого міститься в матеріалах справи.

Крім того, наявність заборгованості відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2007 по 27.03.2014, який скріплений підписами та печатками сторін. Відповідно до вказаного акту станом на 27.03.2014 (а.с. 60) у відповідача обчислюється заборгованість перед позивачем в сумі 1137954,98 грн.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою носить інформаційний характер. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів. Даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження наявності у відповідача заборгованості в сумі 1137954,98 грн. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами.

До того ж, обґрунтованого контррозрахунку суми боргу або інших первинних документів на підтвердження погашення боргу на виконання КПТГ "Гадячтеплоенерго" рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 року по справі № 13/318 відповідачем не надано.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що само по собі прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не належить до передбачених законом підстав припинення зобов'язання та не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, а тому не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3% річних від простроченої суми.

В апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що у період з березня 2012 року по лютий 2014 року між позивачем та відповідачем проводилось врегулювання питання, щодо законності списання заборгованості за спожитий природний газ відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» №3319 від 11.05.2001, що на думку скаржника, є невідворотною обставиною в розумінні ст. 218 Господарського кодексу України. У зв'язку з цим, заявник апеляційної скарги зауважує на тому, що він не міг погашати заборгованість за спожитий природний газ, яка відповідно до рішення суду повинна була бути списаною відповідно до норм діючого на той момент законодавства. Також відзначає, що рішення суду Полтавської області по справі №13/318 не виконувалось відповідачем у зв'язку із списанням суми заборгованості відповідно до нормативних документів, проте, зазначені обставини не були прийняті судом першої інстанції до уваги.

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

За змістом п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України непереборна сила - надзвичайна невідворотна за даних умов подія.

З урахуванням зазначених приписів законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої та апеляційної інстанції у справі №18/446/12 не може вважатись невідворотною обставиною в розумінні ст. 218 ГК України, а тому вважає, що посилання відповідача є безпідставними. До того ж, доказів здійснення заходів, які б свідчили про намір відповідача здійснити погашення боргу та обставин, які б перешкоджали здійсненню належного виконання рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 року по справі № 13/318 скаржником не надано.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 102 611,83 грн., з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат в сумі 19 173,02 грн., колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наданими розрахунками, ґрунтуються на нормах матеріального права та відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно застосував положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та зробив вірний розрахунок 3% річних, виходячи з суми боргу та періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Враховуючи доведеність ПАТ по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" своїх вимог про наявність підстав для здійснення нарахування 19 173,02 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 102 611,83 грн. у зв'язку із простроченням виконання відповідачем рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 року по справі № 13/318, а також беручи до уваги, що відповідач доказів виконання рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконав, доказів сплати суми боргу не надав, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не представив, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми інфляційних та річних в зазначеній сумі правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги скаржника, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 17.04.2014 у справі № 917/495/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", м. Гадяч Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.04.2014 у справі № 917/495/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 11.08.2014

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.