Рішення № 40192650, 13.08.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 915/1160/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Завойської Т.В. - дов. №51 від 10.02.2014,

представника відповідача: Сокола І.Б. - дов. №260 від 13.08.2014

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка»

(02094, м.Київ, вул.Краківська, 13-Б, оф.128),

до відповідача: Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства

(54028, м.Миколаїв, вул.11 Лінія, 80),

про: стягнення 144732,0 грн. основного боргу, 12009,36 грн. збитків від інфляції, 1403,70 грн. - 3% річних та 8247,74 грн. пені, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №287 від 11.12.2013 у сумі 144732,0 грн., 12009,36 грн. збитків від інфляції, 1403,70 грн. - 3% річних та 8247,74 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору №287 від 11.12.2013 відповідач за поставлений товар не розрахувався, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та збитків від інфляції.

Комунальне спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємств проти позовних вимог заперечує, просить не стягувати заборгованість в примусовому порядку, зазначає, що при надходженні фінансування обов'язково розрахується за поставлений товар та просить зменшити штрафні санкції.

У судовому засіданні 13.08.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

11.12.2013 між сторонами було укладено Договір поставки №287 від 11.12.2013 (надалі - Договір №287) (а.с.9-12), згідно якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач у справі) у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електроні компоненти, зазначені у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах визначеного цим договором. У специфікаціях зазначається найменування товару, його кількість, ціна, термін поставки, загальна вартість товару. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору. (п.п.1.1.,1.2 Договору №287).

Відповідно п.2.3 Договору №287, поставка товару здійснюється на умовах СРТ місто Миколаїв (Інкотермс-2000), якщо інше не передбачене у Специфікації.

На виконання умов договору, позивач по видатковій накладній №1796 від 19.02.2014 (а.с.15) поставив відповідачу товар на загальну суму 144732,00 грн., який прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується підписом уповноваженої особи за довіреністю № 21 від 19.02.2014 (а.с.16).

Поставка товару здійснена позивачем через перевізника ПП «Нічний Експрес», що підтверджується вантажною декларацією № КВ-4406433 від 26.02.2014 (а.с.17).

Згідно п.3.4 Договору №287, відповідач мав здійснити оплату товару (партії товару) після його отримання, але не пізніше 20 днів з дати поставки товару (партії товару). Оплата товару здійснюється в грошовій одиниці - гривні. Оплата здійснюється покупцем безготівковим розрахунком шляхом перерахування платіжним дорученням вартості поставленого товару (партії товару) на поточний рахунок позивача.

Оплата товару здійснюється на підставі рахунків-фактур (п. 3.5. Договору №287).

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №1285 від 11.12.2013 на суму 144732,00 грн. Однак, відповідач зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару на суму 144732,00 грн. не виконав, що і зумовило звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 144732,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.1 Договору №287 за порушення покупцем умов оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми не оплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позовних вимог, позивач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо оплати товару нарахував пеню за період з 19.03.2014 по 14.07.2014 у сумі 8247,74 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на складне фінансове становище підприємства та просить суд до вказаних вимог застосувати положення ст.233 ГК України.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Комунальне спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство є закладом комунальної власності області, що здійснює обслуговування технічних засобів регулювання дорожнього руху (світлофори, знаки, направляючі пішохідні огородження, дорожня розмітка, «лежачі поліцейські», тощо), джерелом фінансування якого є кошти місцевого бюджету.

З наданих відповідачем доказів вбачається наявність значного розміру заборгованості перед підприємством з боку Департаменту житлово-комунального господарства (716461,6 грн.), Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (99981,60 грн.), в наслідок чого заборгованість підприємства по заробітній платі становить 155000,0 грн, по ПДВ - 77900,0 грн., по податку на землю - 1300,0 грн., по податку на доходи фізичних осіб - 6300,0 грн., по єдиному соцвнеску - 23400,0 грн. При цьому, слід зазначити, що відповідачем вживаються дії по отриманню вказаних коштів та погашення заборгованості перед позивачем (а.с.25-38).

Нарахування та стягнення з відповідача з 3% річних у певній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору №287. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, особливо враховуючи його фінансування за рахунок коштів місцевого бюджету, соціальну значимості останнього та відсутність його вини у несвоєчасній оплаті боргу.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір належної до сплати пені до 1000,0 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми, позивач просить стягнути з відповідача за період з березня 2014 по червень 2014 року збитки від інфляції у сумі 12009,36 грн. та 3% річних за період з 19.03.2014 по 14.07.2014 в сумі 1403,70 грн. (а.с.5).

Судом розрахунок позивача перевірено та встановлена його правомірність та обґрунтованість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст..49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства, 54028, м.Миколаїв, вул.11 Лінія, 80 (п/р 26002200248 в ПАО «Райффайзен Банк Аваль», МФО321767, код ЄДРПОУ 13845696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка», 02094, м.Київ, вул.Краківська, 13-Б, оф.128 (п/р 26001010197992 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО321767 код ЄДРПОУ 38013959) 144732,0 грн. основного боргу, 12009,36 грн. збитків від інфляції, 1403,70 грн. - 3% річних, 1000,00 грн. пені, 3327,87 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 18 січня 2013 року.