Рішення № 40192624, 13.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12160/14 13.08.14

За позовом Державного підприємства «Національна кіностудія художніх

фільмів імені Олександра Довженко»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 18 909,53 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Шавірська І.М. - по дов. №790 від 05.08.2014р.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 18 909,53грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди № 6377 від 11.02.2013 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №26 від 11.02.2013, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 18 909,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/12160/14 та призначено розгляд справи на 28.07.2014.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи було відкладено на 13.08.2014р.

В судовому засіданні 13.08.2014р., судом оглянуто оригінали документів, витребувані судом від позивача. Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідач отримав 01.07.2014р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 13.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

11.02.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди №6377 (надалі - Договір), за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 43,36 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 на 2 поверсі будівлі лабораторного корпусу, що перебуває на балансі Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (балансоутримувач; позивач по справі), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.09.2012 в становить 367 000 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення офісу(п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

11.02.2013 на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передавання орендованого майна.

За правовою природою укладений між третьою особою та відповідачем Договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2012: 5510,49 грн.

Відповідно до п.3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.11. Договору визначено обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утримання орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання п. 5.11 Договору оренди №6377 між позивачем та відповідачем 11.02.13 було укладено договір №26 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю

Відповідно до п. 3.4 Договору №26 орендар зобов'язаний здійснювати оплату виставлених балансоутримувачем рахунків протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Згідно з п. 4.1.2, 4.1.1 договору № 322 орендар зобов'язаний сплачувати балансоутримувачу вартість спожитих комунальних послуг та суми відшкодування експлуатаційних витрат на умовах, визначених договором. Неотримання рахунку не є підставою для несплати за спожиті за договором послуги.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого зобов'язання зі сплати орендної плати на рахунок балансоутримувача, а також відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна та наданих комунальних послуг належним чином виконано не було, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період з січня по травень 2014 року у загальному розмірі 18 909,53грн. заборгованості з орендної плати та заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна та наданих комунальних послуг.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідач факт наявності наведеної заборгованості та її розмір визнає, про що вказує у поданому суду клопотанні про визнання позову.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 909,53 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (03035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44, ідентифікаційний код 02404380) заборгованість у розмірі 18 909 грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.