Рішення № 40192599, 11.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12359/14 11.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод

електротранспорту»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

про стягнення 103 965,58 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю. Представники:

від позивача: Кондратенко М.О. - по дов. №б/н від 24.06.2014р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи :

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Київський Завод електротранспорту" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнення 98 402 грн. 88 коп. заборгованості за договором оренди (нежитлового офісного приміщення) №43 від 12.12.20123, 4 698 грн. 07 коп. пені та 864 грн. 63 коп. 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди (нежитлового офісного приміщення) №43 від 12.12.2013 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати орендних платежів, комунальних платежів та експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 98 402, грн.. 88 коп. за період з жовтня по грудень 2013 року, крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договорами позивачем нараховано пеню у розмірі4 698 грн. 07 коп., 3 % річних у розмірі 864 грн.63 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12359/14, розгляд справи призначений на 11.08.2014.

Представник відповідача у судове засідання 11.08.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0315044941261.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Київський Завод електротранспорту" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" (орендар) укладено договір оренди (нежитлового офісного приміщення) №43, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, загальною площею 142,62 м2 - кабінети №407 та 412, а орендар зобов'язується прийняти та використовувати приміщення у відповідності до положень даного договору.

У відповідності до пункту 8.1. договору даний договір набуває чинності, починаючи з 01.01.2014 і діє по 31.12.2014 (включно).

Згідно з пунктом 2.1. договору орендар сплачує орендодавцю кошти у вигляді наступних платежів (надалі - платежі):

орендна плата (орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах і у строки, обумовлені цим договором (надалі - орендна плата);

відшкодування витрат, пов'язаних з електропостачанням;

відшкодування витрат, пов'язаних з холодним водопостачанням та водовідведенням (надалі - водопостачання).

Вартість фактично спожитої орендарем води та водовідведення сплачується орендарем на підставі рахунку, виставленого орендодавцем із врахуванням кількості працівників орендаря); відшкодування витрат, пов'язаних з теплопостачанням (вартість фактично спожитої орендарем теплоенергії сплачується орендарем на підставі рахунку, виставленого орендодавцем у відповідності до займаної площі орендарем; відшкодування експлуатаційних витрат (компенсація вартості експлуатаційних витрат оплачується відповідно до площі приміщення. До експлуатаційних витрат належить: компенсація вартості сплаченої орендної плати орендодавцем за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля, компенсація вартості послуг, пов'язаних із вивозом сміття з території будівлі, компенсація вартості послуг, пов'язаних із пожежною сигналізацією.

Розмір орендної плати за один календарний місяць визначається як сума, в національній валюті України (гривні), що вираховується за наступною формулою: орендна плата = загальна площа приміщення х орендна ставка х індекс інфляції за поточний місяць, де: загальна площа приміщення визначається у відповідності до пункту 1.1. даного договору; орендна ставка складає 130,00 грн. із врахуванням ПДВ за один квадратний метр площі приміщення; індекс інфляції за поточний місяць визначається відповідно до даних Державного комітету статистики України, враховуючи, що індекс інфляції за поточний місяць = індекс інфляції за поточний місяць (у відсотках)/100, а у випадку, якщо показник щомісячного індексу інфляції менше одиниці, то застосовується показник у розмірі одиниця. Індекс інфляції за поточний місяць, встановлений та опублікований Державним комітетом статистики України, визначається за даними офіційного-сайту Державного комітету статистики України fwww.ukrstat.gov.ua).

Положеннями пункту 2.2.1 договору сторонами визначено, що орендна плата, тобто орендна плата = загальна площа приміщення х орендна ставка (без врахування індексу інфляції за поточний місяць) щомісяця не пізніше 10-го числа поточного місяця, відповідно до рахунків-фактур, виставлених орендодавцем. Орендар зобов'язується самостійно отримувати, вищезазначені рахунки-фактури не пізніше 05-го числа поточного місяця в офісному приміщенні орендодавця (м. Київ, вул. Академіка Філатова 22/8, офіс № 400 - 4 поверх).

Різниця між орендною платою (без врахування індексу інфляції за поточний місяць) та орендною платою (з врахуванням індексу інфляції за поточний місяць) сплачується щомісяця не пізніше 20-го числа наступного місяця за розрахунковим, відповідно до рахунків-фактур, виставлених орендодавцем. Орендар зобов'язується самостійно отримувати, вищезазначені рахунки-фактури не пізніше 15-го числа наступного місяця за розрахунковим в офісному приміщенні орендодавця (м. Київ, вул. Академіка Філатова 22/8, офіс № 400 - 4 поверх) (пункт 2.2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3. договору обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати є безумовним, у зв'язку з чим, несвоєчасне отримання орендарем рахунків-фактур не звільняє його від обов'язку сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах і у строки, обумовлені цим договором.

У відповідності до пункту 2.4. договору платежі, визначені підпунктами п.п. 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4., 2.1.5. пункту 2.1. даного договору сплачуються орендарем щомісяця не пізніше останнього дня поточного місяця, відповідно до рахунків-фактур, виставлених орендодавцем. Рахунки-фактури орендодавця, що надаються орендарю згідно умов даного договору, можуть бути складені і оформлені відповідно до видів відповідних платежів. Орендар зобов'язується самостійно отримувати, вищезазначені рахунки-фактури не пізніше 05-го числа поточного місяця в офісному приміщенні орендодавця (м. Київ, вул. Академіка Філатова 22/8, офіс № 400 - 4 поверх). Несвоєчасне отримання орендарем рахунків-фактур від орендодавця не звільняє орендаря від обов'язку сплачувати грошові кошти у розмірах і у строки, обумовлені цим договором.

Відповідно до пункту 2.9. договору по закінченню поточного місяця орендодавець надає орендарю акт наданих послуг, який може підписуватись представниками сторін. Акт наданих послуг орендар отримує від орендодавця самостійно, скріплює його підписом та печаткою та не пізніше 10-го числа наступного місяця, повертає орендодавцеві. Якщо у термін, визначений у пункті 2.9. даного договору, орендар не поверне орендодавцеві підписаний акт наданих послуг або не надасть вмотивованої письмової відмови від його підписання, акт наданих послуг вважається підписаним, а надані послуги такими, що прийняті в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.1. договору приміщення передається орендарю на підставі акту прийому-передачі, у якому можуть вказуватися технічний стан приміщення, розмір площі приміщення, данні про наявність систем забезпечення, місце розташування приміщення на поверховому плані і технічна специфікація приміщення.

Датою початку оренди (фактичне користування приміщенням) є день, зазначений в акті прийому-передачі (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, 01.01.2014 між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі приміщення в оренду, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування - оренду приміщення, загальною площею 142,62 м2., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Філатова, 22/8, кім. 407,412.

Як встановлено судом, на виконання умов договору за період з січня 2014 року по травень 2014 року позивачем надані відповідачу послуги на загальну суму 105 030,93 грн що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг за спірний період, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, комунальних платежів та експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим за спірний період в останнього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 98 402 грн. 88 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, а саме відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів, комунальних платежів та експлуатаційних витрат на суму 98 402 грн. 88 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів, комунальних платежів та експлуатаційних витрат за договором оренди (нежитлового офісного приміщення) №43 від 12.12.2013, на загальну суму 98 402 грн. 88 коп. вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 98 402 грн. 88 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надав додаткову угоду №2 від 27.06.2014р. до договору оренди №43 про розірвання договору оренди за згодою сторін. Даною угодою відповідач підтвердив заборгованість по спірному договору в сумі 102 958, 68 грн. Крім того, позивачем надано акти прийому - передачі приміщення від 13.05.2014р. та 27.06.2014р. Відповідно до даних актів відповідач повернув позивачу орендовані ним приміщення.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором оренди (нежитлового офісного приміщення) №43 від 12.12.2013, позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 4 698 грн. 07 коп. та 3 % річних на загальну суму 864 грн. 63 коп.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.2 договору у випадку прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо здійснення Платежів за цим Договором на користь орендодавця, орендар зобов'язується сплати орендодавцю на його вимогу неустойку (пеню) у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожний календарний день прострочення за весь час прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних та пеня.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 864 грн. 63 коп. та пені у розмірі 4 698 грн 07 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства про порядок і строки нарахування, зокрема, умовам договору (пункт 7.2.) щодо права позивача на нарахування пені за весь період прострочення, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних на загальну суму 864 грн. 63 коп. та пені на загальну суму 4698 грн. 07 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17,ідентифікаційний код 13669489) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський Завод електротранспорту" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 143/2, ідентифікаційний код 04012017) заборгованість у розмірі 98 402 грн. 88 коп., пеню у розмірі 4 698 грн. 07 коп., 3 % річних у розмірі 864 грн.63 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 080 грн. 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва. Повне рішення складено 18.08.2014р.

Суддя Трофименко Т. Ю.