Рішення № 40192582, 13.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11881/14 13.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд"

до Публічного акціонерного товариства "Завод опоряджувальних матеріалів"

про стягнення 15 326,71 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Піган В.М. по довіреності № 02 від 14.07.2014р.

від відповідача: Маркова Т.Л. по довіреності № 01/2/1-14 від 10.01.2014р.

Обставини справи :

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Завод опоряджувальних матеріалів" 15 326, 71 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.07.2014р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.08.2014р.

В процесі провадження по справі від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Завод опоряджувальних матеріалів" заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що відповідачем виконано свої обов'язки по виготовленню товару. Протягом всього періоду товар знаходиться на збереженні у відповідача, а позивачем не сплачено відповідачеві за поставлений товар грошову суму в розмірі 3 873,60 грн.

У даному судовому засіданні представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в даному судовому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 13.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, 15.08.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укркомплексбуд.» (далі - «Позивач») було сплачено Публічному акціонерному товариству «Завод опоряджувальних матеріалів» (далі - «Відповідач»), згідно виставленого рахунку- фактури № 396 від 12.08.2011р., грошову суму в розмірі 17640,00 грн., у якості попередньої оплати за поставку будівельних матеріалів - блоків перегородочних бетонних та піддонів.

Відповідачем було відвантажено, відповідно до видаткової накладної № 47 від 07.10.2011р., матеріали на суму 3 873,60 грн.

Невиконаними залишилися зобов'язання з поставки товару на суму 13 766,40 грн.

26.12.2013р. Позивачем було направлено вимогу за № б/н від 24.12.2013р., про повернення суми попередньої оплати, на яку не було поставлено продукцію, у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання листа.

Проте відповідач на вказану вимогу не відповів, суму попередньої оплати не повернув.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено усний договір поставки, відповідно до якого позивач зобов'язується відвантажити товар, а відповідач отримати і оплатити такі послуги.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, "за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму".

Згідно зі ст. 265 ГК України, "за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму".

Згідно із вимогами ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Таким чином, шляхом виставлення та оплати рахунку, між сторонами укладено договір поставки на загальну суму 17 640,00 грн.

У зв'язку з викладеним в частині стягнення основного боргу в розмірі 13 766,40 грн. є обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 156,14 грн. та інфляційні в сумі 1404,17 грн.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 156,14 грн. та інфляційних в сумі 1404,17 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю, в сумі 15 326,71 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод опоряджувальних матеріалів" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 7, код ЄДРПОУ 24595245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд" (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 1, код ЄДРПОУ 35703778) 13 766 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 40 коп. - суму основної заборгованості, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 14 коп. - 3% річних, 1 404 (одну тисячу чотириста чотири) грн. 17 коп. - інфляційних нарахувань та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.