Рішення № 40191153, 19.08.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6697/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

при секретарі Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Ренесанс Життя» про визнання договору добровільного страхування життя недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом мотивуючи його тим, що з метою страхування життя мною, ОСОБА_1, 16 лютого 2012 року написано заяву на укладання договору страхування життя № ЗА 031146 з ПрАТ "Ренесанс Життя", але умови договору мені не були їй роз'яснені в повному обсязі, і не було надано ні усної консультації, ні письмових умов договору для ознайомлення. Фінансовий консультант наполягав на якнайшвидшій сплаті страхового платежі та вивчення умов договору після внесення платежу.

Наступного дня, 17 лютого 2012 року, позивачем сплачено частину страхового платежу у розмірі 300 гривень, та 23 лютого 2012 року мною сплачено другу частину платежу 3210 грн. згідно підписаної заяви від 16.02.2012 року (загалом сплачено 3510 грн. на рахунок відповідача.

На початку березня 2012 року цінним листом відповідачем надіслано позивачу поліс добровільного страхування життя № ПГ037781 від 29 лютого 2012 року, вже підписаного страховиком в односторонньому порядку з сумою страхового платежу 3507 грн. 33 копійки, але в ньому не було вказано прав та обов'язків сторін. Через декілька днів фінансовий консультант надав позивачу особисто остаточний пакет документів, саме тоді вона вперше ознайомилася з правилами добровільного страхування життя ПрАТ "Ренесанс Життя".

Заява була лише пропозицією для майбутнього укладання договору, а поліс це форма договору вибрана самостійно без моєї згоди відповідачем та підписана в односторонньому порядку також без моєї згоди.

Видача полісів в односторонньому порядку та їх підписання в односторонньому порядку, суперечить нормам діючого законодавства, оскільки договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, що за своєю природою є двостороннім договором, який обов'язково повинен містити підписи обох сторін.

Відповідно до п. 6.7 Правил добровільного страхування життя від 07.05.2009 року ПрАТ «Ренесанс Життя», зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 10.06.2009 року за № 0190388, передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Однак страхові платежі бути внесені позивачем 17.02.2012 року та 23.02.2012 року, а поліс, де застраховованою особовою є позивач, видано лише 29.02.2012 року, тобто лише через сім днів після сплати страхових платежів, що є порушенням ст. 18 Закону України «Про страхування», п. 6.7 Правил добровільного страхування життя від 07.05.2009 року.

Укладаючи договір добровільного страхування життя позивач не була ознайомлена з усією необхідною інформацією (з вини відповідача), яка потрібна для прийняття свідомого й обміркованого рішення щодо укладання даного договору.

В лютому поточного року позивач звернулась в телефонному режимі до інформаційного центру відповідача для отримання консультації з цього приводу. Їй повідомили, що термін дії її поліса 35 років, і згідно положення про внесені зміни в договори індивідуального страхування життя затвердженого рішенням правління від 27 травня 2012 року № 12, максимально зменшити його можна приблизно до 18 років, за її заявою.

На підставі п. 6.15. правил добровільного страхування життя ПрАТ «Ренесанс Життя»: будь-які зміни до договору страхування, в тому числі щодо розміру страхової суми оформлюються додатковою угодою. Якщо Страхувальник заперечує проти змін умов договору страхування, Страховик може відмовитися від договору страхування шляхом письмового повідомлення Страхувальника.

Як стало відомо позивачу (копію листа-відповіді, в якому йдеться про внесені зміни), згідно Положення про внесення змін в договори індивідуального страхування життя затвердженого рішенням правління ПрАТ «Ренесанс Життя» від 27.05.2012 року №12 зміна строку страхування можлива після закінчення четвертого року дії договору страхування. Це суперечить п.п. 8.1, 8.2. правил добровільного страхування життя, які передбачають, що внесення зміни до договору страхування щодо терміну дії можливе і тільки на річницю договору страхування, тобто щороку 29 лютого або 1 березня.

Прийняте Положення про внесення змін в договори індивідуального страхування життя, містить у собі змінені істотні умови договору страхування життя, і які прийняті в односторонньому порядку відповідачем без попереднього погодження з позивачем (застрахованою особою). Крім цього позивач вважала, що відповідач безпідставно посилається на дане Положення, мотивуючи ним відмову у зміні строку договору, оскільки воно не є частиною договору страхування життя та прийняте на користь відповідача за рахунок погіршення умов договору по відношенню до Застрахованої особи.

Перед прийняттям Положення ПрАТ «Ренесанс Життя» не повідомило позивача про намір змінити істотні умови договору, чим самим порушено мої права на зміну строку страхування.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Положення про внесення змін в договори індивідуального страхування життя о змінило умови договору добровільного страхування життя від 29.02.2012 року, саме позивача позбавлено можливості реалізувати своє право на зміну терміну договору страхування, що зазначено в п. 8.2. на річницю договору, на що позивач розраховувала при підписанні заяви на страхування життя.

З метою повернення сплачених позивачем страхових платежів та розірвання угоди на відстав і односторонньої істотної зміни умов договору добровільного страхування життя відповідачем вона звернулася до ПрАТ "Ренесанс Життя". У листі-відповіді позивачу повідомили, що договір вважається розірваним на підставі того, що нею у визначені строки не сплачено черговий страховий платіж, що я не звернулася із заявою про внесення змін до строку договору, а про істотні зміни договору, з боку відповідача, жодного слова.

ОСОБА_1 не зверталась до відповідача із заявою про зміну строку договору добровільного страхування життя, оскільки положення затверджене рішенням правління від 27.05.2012 року № 12 розповсюджуються на всіх клієнтів без виключень. Підтвердженням цього є копія листа-відповіді іншому споживачу - ОСОБА_3, який придбав поліс ПрАТ "Ренесанс Життя", де йому відмовлено у зміні строку договору добровільного страхування життя.

Позивач вважала, що ПрАТ "Ренесанс Життя" порушує права застрахованих осіб, адже це підприємство в будь-який момент може змінити умови договору в односторонньому порядку, про що клієнту не повідомляють.

Враховуючи вище наведені обставини позивач дійшла висновку, що поліс добровільного страхування життя № ПГ037781 від 29 лютого 2012 року є недійсним та повернути сплачені нею страхові платежі вона зможу виключно в судовому порядку, оскільки відповідач своєї вини не визнає.

Тому з врахуванням уточнених позовних вимог позивач просила, визнати догові добровільного страхування життя, підтверджений полісом за № ПГ037781 від 29.02.2012 р., виданий Приватним акціонерним товариством «Ренесанс життя» на ім'я ОСОБА_1 недійсним. Стягнути з ПрАТ «Ренесанс Життя» на користь ОСОБА_1 кошти сплачені згідно до умов полісу № ПГ 037781 від 29.02.2012 р. у розмірі 7017,00 грн. Покласти суові витрати на відповідача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила позов задоволити.

Представник відповідач у задоволенні позову просила відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб які брали участь у розгляді справи та покази свідка, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 16 лютого 2012 року позивачем ОСОБА_1 було підписано заяву на укладення договору страхування життя № ЗА 031146.

29.02.2012 року відповідачем ПрАТ «Ренесанс Життя» направлено позивачу Поліс № ПГ037781 від 29.02.2012 р.

17 лютого 2012 року позивачем сплачено частину страхового платежу у розмірі 300 гривень, та 23 лютого 2012 року нею сплачено другу частину платежу 3210 грн. згідно підписаної заяви від 16.02.2012 року, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Згідно п. 6.7. Правил страхування - договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Відповідно до п. 11 Заяви на страхування від 16.02.2012 р., позивач погодилась з тим що ознайомилась та згодна з Правилами страхування Відповідача, інформацію щодо договору страхування, обраними програмами страхування.

Відповідно до п. 8.1. Правил страхування, які є невід'ємною частиною договору страхування, страхувальник за письмової згоди застраховано особи, та за умови погодження страховиком має право вносити наступні зміни до договору страхування: збільшити/зменшити розмір страхової суми/премії за договором страхування, збільшити/зменшити термін дії договору страхування, додати до договору страхування одну або декілька додаткових програм страхування, відмовитись від однієї або декількох додаткових програм страхування, змінити періодичність сплати страхових внесків, особу страхувальника, порядок отримання страхової виплати.

Згідно п. 8.2. Правил страхування зміни, зазначені в п. 8.1. Правил можуть бути внесені лише на річницю дії договору страхування, крім випадків, коли інше передбачено умовами договору страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 982 ЦК України передбачає, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором ( ст. 983 ЦК України ).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Частиною 3 ст. 18 вказаного Закону закріплено, які умови можуть бути визнані несправедливими. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч. 5 ст.18 Закону). Договір може бути визнано недійсним у цілому, якщо зміна якогось з положень зумовлює зміну інших положень договору.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом преамбули цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним (наприклад, страхування життя, страхування майна) або обов'язковим.

За ст. 6 зазначеного Закону страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

З урахуванням того, що діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що зі змістом спірного Договору страхування та додатків, які становлять відповідні правила до нього позивач була ознайомлена належним чином, про що свідчать її підпис на заяві, погодилась з ним та виконувала умови вказаного договору. Під час дії Договору страхування жодна із сторін не зверталася одна до одної щодо включення, зміни або виключення окремих частин правочину.

Належних та допустимих доказів того, що позивач була введена в оману окремими пунктами договору страхування, суду надано не було.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 8, 18 Закону України «Про страхування», ст. ст. 1, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 203, 215, 638 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ПрАТ «Ренесанс життя» про визнання договору добровільного страхування життя недійсним та стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Дубас Т.В.