Рішення № 40190728, 06.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11013/14 06.08.14

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" ДоЦентральної міської бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка для дітей м.Києва Простягнення 72387,51 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Мазурок Я.В. за дов. № 155/1/11-5995 від 30.12.2013 року до 31.12.2014 року.

Від відповідача - Вінніченко Т.В. за дов. № б/н від 25.06.2014 року до 31.12.2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Центральної міської бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка для дітей м.Києва про стягнення 65 648,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року порушено провадження у справі № 910/11013/14, розгляд справи призначено на 23.07.2014 року.

02.07.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про залучення третьої особи,

10.07.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, заперечення на відзив та заяву про збільшення позовних вимог.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.07.2014 року № 155/23-07/38 позивач заявляє до стягнення з відповідача заборгованість за період з січня по травень 2014 року в сумі 63281,24 грн., 4758,31 грн. інфляційних втрат, 645,29 грн. 3% річних та 3702,67 грн. пені.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 63281,24 грн. основного боргу, 4758,31 грн. інфляційних втрат, 645,29 грн. 3% річних та 3702,67 грн. пені.

23.07.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Представник відповідача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Клопотання про продовження строку розгляду справи судом задоволено.

Представник відповідача надав суду усні пояснення щодо клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

При розгляді справи судом встановлено , що рішення Господарського суду міста Києва може вплинути на права і обов'язки Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради, оскільки відповідач - Центральна міська бібліотека ім. Т.Г. Шевченка для дітей м.Києва підпорядковується Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради, відповідно до Положення про Центральну міську бібліотеку ім. Т.Г. Шевченка для дітей м.Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради № 161 від 13.10.1997 року та Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради є розпорядником бюджетних коштів, який створює мережу та проводить фінансування установ, які у своїй діяльності підпорядковані йому.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 року в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку із клопотанням відповідача строк розгляду справи продовжено на 15 днів, залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відкладено в порядку п.1 п.2 ч.1 ст. 77 ГПК України розгляд справи на 06.08.2014 року.

05.08.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.08.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті справи, проти суми основного боргу не заперечив.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.08.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг на технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, відшкодування вартості послуг з постачання теплової енергії від 14.12.2012 року № 2000 (далі - договір), предметом якого є відшкодування послуг з постачання водяної пари і гарячої води (відшкодування вартості послуг з постачання теплової енергії) та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування регулювальних систем ЦО (технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів) в нежилому приміщення (будинку) за адресою: пр.-т Перемоги, 25 літ А (п. 1.1 договору).

У пунктах 2.2.1 та 2.2.2 Договору закріплено обов'язок Підприємства розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (Додаток №1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу Підприємства технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Пунктами 2.3.3, 2.3.6 та 2.3.10 Договору на споживача покладені обов'язки споживача виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатках №№1, 2 до цього Договору; своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурних підрозділів підприємства) №2600500010883 в ВАТ КБ "Хрещатик" вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми. При наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією сплачувати всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

В пункті 2.3.7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату передбачених цим Договором нарахувань споживач на користь Підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Цей договір набуває чинності з 01.12.2012 року і діє до 01.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 6.1, 6.4 договору).

Відповідно до пункту 2 Додатку №2 до Договору споживач щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у Підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ, тел. 486-47-29, 486-71-95) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає Підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно п. 3 Додатку №2 до Договору сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Як вбачається з розрахунків нарахувань за спожиту теплову енергію та актів прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за період з грудня 2013 року по травень 2014 року Підприємством було надано теплову енергію загальною вартістю 64968,63 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №155/23-02/07 від 03.02.2014 р., в якій просив сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги по технічному обслуговуванню системи ЦО, а також пеню.

Проте, відповідач в порушення своїх зобов'язань та умов договору за надані послуги не розрахувався, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 63281,24 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю наданих послуг згідно договору.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, який підписаний в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 31.05.2014р. складає 63281,24 грн. Завірена копія зазначеного акта залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги згідно договору, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 63281,24 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 63281,24 грн. заборгованості за надані послуги згідно договору.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані згідно договору послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого по липень 2014 року включно складають 4758,31 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 24.01.2014 року по 23.07.2014 року складають 645,29 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а відтак вимоги в заявленій частині позовних вимог є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 2.3.7 договору просить суд за порушення відповідачем термінів оплати наданих згідно договору послуг стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 24.01.2014 року по 23.07.2014 року складає 3702,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 63281,24 грн. основного боргу, 4758,31 грн. інфляційних втрат, 645,29 грн. 3% річних та 3702,67 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, вказаними приписами законодавства передбачено право суду при вирішенні спору з урахуванням інтересів, як боржника так і кредитора зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд зазначає, що пеня та штраф є різновидами неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), то пеня і штраф мають компенсаційний характер та їх розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Беручи до уваги той факт, що Центральна міська бібліотека ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва є комунальним, неприбутковим закладом культури, підпорядковується Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та фінансується з бюджету м. Києва, а також враховуючи те, що на неодноразові звернення до Департаменту культури, який здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладів та підприємств культури, а також є розпорядником бюджетних коштів та який створює мережу та проводить фінансування установ (організацій), які у своїй діяльності підпорядковані йому, яким є відповідач, та враховуючи неодноразові звернення Департаменту культури до Департаменту фінансів, який здійснює фінансування головних розпорядників бюджетних коштів бюджету м. Києва (одним з яких є Департамент культури) щодо невідкладного та термінового профінансування з метою погашення заборгованості за договором від 14.12.2012 р. № 2000 та з огляду на відсутність можливості бюджету м. Києва на фінансування зазначених цілей, суд вважає, що в даному випадку обґрунтований та підтверджений розмір пені в сумі 3702,67 грн. не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є неспіврозмірно великим порівняно із можливими збитками.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми неустойки, зокрема, пені, позивач суду не надав.

Беручи до уваги викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, активну позицію боржника в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити обґрунтований та підтверджений розмір пені в сумі 3702,67 грн. до 10% - 370,27 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 63281,24 грн. основного боргу, 4758,31 грн. інфляційних втрат, 645,29 грн. 3% річних та 370,27 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Центральної міської бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва (03055, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 25, ідентифікаційний код 02224407) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 63281 (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 24 коп. основного боргу, 4758 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 645 (шістсот сорок п'ять) грн. 29 коп. 3% річних, 370 (триста сімдесят) грн. 27 коп. пені, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено: 11.08.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська