Рішення № 40190706, 12.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15102/14 12.08.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ ТРЕЙДІНГ

УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕДПЛАТНА

АГЕНЦІЯ "САММІТ

про стягнення 16 553,88 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Шепеляк С.В. (дов. б/н від 23.06.2014);

Від відповідача не з`явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НФ ТРЕЙДІНГ Україна" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" (далі по тексту - відповідач) про стягнення попередньої плати за непоставлений товар в розмірі 16 553, 88 грн. та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15102/14, розгляд справи призначено на 12.08.2014.

11.08.2014 через відділ канцелярії Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 12.08.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав в судовому засіданні усні пояснення по суті справи, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки періодичних передплатних друкованих видань на 2014 рік укладеним у спрощеній формі від 01.10.2013, в частині поставки передплачених друкованих видань.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не простував, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 відповідач, в якості постачальника, надав пропозицію позивачеві, як платнику (покупцеві), укласти договір поставки періодичних передплатних друкованих видань на 2014 рік шляхом надання (виставлення) рахунку № 2014/412 на загальну суму 16 553, 88 грн. без ПДВ.

Виставлений відповідачем рахунок містив назву товарів (послуг) що пропонуються, їх вартість (ціну), найменування сторін (постачальника та покупця (платника)), строки поставки та інші умови. Зокрема, в рахунку зазначено, що доставка періодичних видань здійснюється у стандартній упаковці в робочі дні. Факт отримання видань завіряється підписом і прізвищем платника (чи відповідальної особи), де вкаже час доставки видань на маршрутному аркуші відповідача.

15.10.2013 позивач прийняв пропозицію відповідача укласти договір на умовах запропонованих відповідачем, здійснивши 100 % попередню оплату на підставі рахунку №2014/412 від 01.10.2013 в сумі 16 553,88 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 11963 від 15.10.2013.

Відповідно до запропонованих відповідачем та прийнятих позивачем умов періодичні видання повинні доставлятися протягом 2014 року з наступною періодичністю:

- Баланс бібліотека: 2 практичних керівництва в місяць - період виходу 1/місяць, кількість місяців - 12;

- Бізнес комплект: бізнес с бухгалтерією + збірник систематизир. законодав. + прас-листи + Наталі - період виходу на 1/місяць, кількість місяців - 12;

- Все про бухгалтерський облік - період виходу 10/місяць, кількість місяців - 12;

- Баланс, рос (без бланків) - період виходу 2/тиждень, кількість місяців - 12;

- Вісник Міністерства доходів і зборів України - період виходу 4/місяць, кількість місяців - 12.

Як стверджує позивач, після попередньої оплати, здійсненої ним 15.10.2013 та станом на 12.08.2014 відповідач не розпочав виконання обов'язків з поставки періодичних друкованих видань в 2014 році.

22.04.2014 позивач надіслав на адресу місцезнаходження відповідача претензію № 1 від 16.04.2014 за вих. № 16/04/2014-11, якою по суті відмовився від договору в односторонньому порядку та вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 16553,88 грн. без ПДВ.

02.06.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 02/04/2014 - 2, в якій повідомив про повну відмову від договору поставки періодичних передплатних друкованих видань на 2014 рік, укладеного на підставі рахунку №2014/412 від 01.10.2013, його розірвання та вимагало від відповідача повернути попередню оплату.

Відповідно до даних он-лайн ресурсу УДППЗ "Укрпошта" поштове відправлення за штриховим ідентифікатором: 0100109281136, яким надсилалася остання вимога за вих. № 02/04/2014-2 від 02.06.2014, було вручене представнику відповідача за довіреністю 10.06.2013.

Станом на 12.08.2014 відповідач не надав відповідь ні на претензію № 1 від 16.04.2014 за вих. № 16/04/2014-11, ні на вимогу за вих. № 02/04/2014-2 від 02.06.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем, шляхом прийняття пропозиції відповідача від 01.10.2013 позивачем 15.10.2013 укладено у спрощений спосіб договір поставки періодичних передплатних друкованих видань на 2014 рік, який містить як елементи договору поставки так і елементи договору про надання послуг. На підставі укладеного договору між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54, 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи свої зобов'язання за договором про поставку періодичних видань позивач виконав - здійснив попередню оплату на підставі рахунку № 2014/412 від 01.10.2013 в сумі 16 553,88 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 11963 від 15.10.2013.

При цьому, відповідач (за твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи і відповідачем) свої зобов'язання за договором не виконав - не розпочав виконання та не виконує свої обов'язки з поставки періодичних друкованих видань в 2014 році, доказів іншого матеріали справи не містять. Отже, при вирішенні справи, суд виходить із такого твердження позивача.

Відповідно до приписів с. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На думку Вищого господарського суду України, визначене ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання по поверненню коштів передплати (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010, справа N 42/423).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово вимагав від відповідача повернення грошових коштів передплати за періодичні видання в розмірі 16 553,88 грн., що з врахуванням вище викладеного є по суті односторонньою відмовою позивача від договору, правом на яку позивач наділений відповідно до ст. 693 ЦК України.

Враховуючи, ст. 693 ЦК України не встановлює конкретних строків повернення коштів передплати, зазначені зобов'язання підлягають виконанню в строк встановлений ст. 530 ЦК України - у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно у відповідача з моменту отримання претензії позивача № 1 від 16.04.2014 за вих. № 16/04/2014-11 перед позивачем, виникло зобов'язання по поверненню грошових коштів передплати на загальну суму 16 553, 88 грн. у строк до 29.04.2013 включно, яке виконане відповідачем не було.

В порушення положень ст. 7 ГПК України, відповідач не надав відповідь ні на заявлену Претензію № І від 16.04.2014 за вих. № 16/04/2014-11, ні на вимогу за вих. № 02/04/2014 2 від 02.06.2014.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати матеріали справи не містять, як і доказів доставки періодичних видань на суму обумовлену договором.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості (повернення грошових коштів передплати) у розмірі 16 553, 88 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 16 553, 88 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 16 553, 88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" (03127, м. Київ, вул. Васильківська, 55, кім. 4; код ЄДРПОУ 23522899; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ ТРЕЙДІНГ Україна" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2; код ЄДРПОУ 37883328) 16 553 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 88 коп. коштів передплати за періодичні видання та 1 827 (одні тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко