Постанова № 40190570, 11.08.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р. справа № 809/2416/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" - Бажан О.М.,

представника відповідача: Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області - Гундяка Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №43853315 і №43854083 від 01.07.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 30.07.2014 року відкрито провадження у справі за позовом державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі по тексту - позивач, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго") до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач, Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №43853315 і №43854083 від 01.07.2014 року.

Позов мотивовано тим, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області в порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження", протиправно 01.07.2014 року прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження №43853315 і №43854083 з виконання постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 10.01.2011 року у провадженні ВП №9086707. На думку позивача, відповідачем не дотримано положення частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" так як незаконно вирішено питання про відкриття провадження незважаючи на те, що за вказаними двома виконавчими документами (постановами від 10.01.2011 року) закінчився річний строк пред'явлення їх до виконання. Як слідує із постанов про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2014 року виконавчі документи (постанови від 10.01.2011 року) вступили в законну силу (набрали чинності) 10.01.2011 року, а провадження по них відповідачем відкрито - 01.07.2014 року. Позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження №43853315 і №43854083 від 01.07.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у адміністративному позові. Додатково пояснила, що в силу вимог пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання. Вказані дії відповідачем не були вчиненні, відповідне рішення не прийнято. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог, подавши письмове заперечення на адміністративний позов (а.с. 36-38). В судовому засіданні пояснив, що ним, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області при прийнятті оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження дотримано усіх норм Закону України "Про виконавче провадження". На спростування обставин, викладених у адміністративному позові, і невірного трактування позивачем норм матеріального права суду повідомив, що 27.06.2014 року виконавче провадження ВП №9086707 з виконання наказу №1258, виданого 10.02.2006 року Господарського суду Івано-Франківської області на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", закінчено у зв'язку фактичним виконанням позивачем як боржником в повному обсязі зобов'язань майнового характеру. У зв'язку з вказаним відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 року та на наступний робочий день у відповідності до частини 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", підпунктів 3.13.2., 3.7.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень відкрито виконавчі провадження про стягнення з боржника виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій. Зазначив, що у спірних правовідносинах встановлений спеціальний порядок і строки відкриття проваджень за постановами про стягнення з боржника виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій, на які не розповсюджуються правила, визначені пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідач вважає, що ним не порушено строк пред'явлення виконавчих документів до виконання. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Івано-Франківській області перебувало виконавче провадження ВП №9086707 по виконанню наказу №1258, виданого 10.02.2006 року Господарським судом Івано-Франківської області, щодо стягнення з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 2 947 589,16 гривень - боргу за поставлений газ, 50 341,88 гривень - пені та 20 633,12 гривень - штрафу, 170 448,86 гривень відсотків річних та 620 261,08 гривень втрат від інфляційних процесів, 25 000,00 гривень державного мита та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 39-42).

10.01.2011 року за виконавчим провадженням ВП №9086707 відповідачем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь держави виконавчий збір в розмірі 383 439,21 гривень (а.с. 7).

10.01.2011 року за вищевказаним виконавчим провадженням відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №9086707, якою стягнуто з боржника - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 19,76 гривень (а.с. 8).

27.06.2014 року на підставі письмових повідомлень ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" від 29.01.2010 року і 31.03.2014 року виконавче провадження №9086707 по виконанню наказу суду №1258 від 10.02.2006 року закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 46-47).

В постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено, що виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій з боржника не стягнуто. У зв'язку з чим постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №9086707 від 10.01.2011 року та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №9086707 від 10.01.2011 року виділити в окреме провадження (а.с. 46-47).

Надаючи правову оцінку діям відповідача, досліджуючи правомірність прийняття 01.07.2014 року постанов №43853315 і №43854083 на предмет наявності юридичних підстав для відкриття виконавчого провадження, встановлених законом із дотриманням строків пред'явлення документа до виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (надалі по тексту - рішення).

Частинами 1 та 2 статті 2 коментованого Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (надалі по тексту - державні виконавці).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, серед іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (надалі по тексту - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону, серед іншого, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією і проведенням виконавчих дій.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до підпункту 3.13.2. пункту 3.13 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (надалі по тексту - Інструкція), у разі якщо виконавче провадження було завершене, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 розділу 3.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається (підпункт 3.7.4. пункту 3.7 розділу 3 Інструкції).

У судовому засіданні представник позивача не заперечила, що за виконавчим провадженням ВП №9086707 станом на 27.06.2014 року визначені постановами відповідача від 10.01.2011 року суми виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій, не сплачені.

Судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №9086707 прийнята 27.06.2014 року (п'ятниця), а наступним робочим днем із урахуванням вихідних і святкових днів було 01.07.2014 року.

В даному випадку державним виконавцем в чіткій відповідності до вимог пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", підпункту 3.13.2. пункту 3.13 і підпункту 3.7.4. пункту 3.7 розділу 3 Інструкції, правомірно вчинено дії у спосіб встановлений законом щодо відкриття провадження за постановами від 10.01.2011 року про стягнення несплачених виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій - не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження ВП №9086707.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративної суду України №5 від 21.05.2012 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій бездіяльності державної виконавчої служби" (із змінами та доповненнями), за змістом якої постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Суд погоджується із доводами представника відповідача, що у спірних правовідносинах встановлений спеціальний порядок і строки відкриття проваджень за постановами про стягнення з боржника несплачених виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій, на які не розповсюджуються правила і строки, визначені пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження", так як дана норма містить застереження - якщо інше не передбачено Законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом не встановлено порушень вказаної норми Основного Закону і галузевих нормативно-правових актів, протиправності дій відповідача при прийнятті постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код 03346058, вул. Б. Хмельницького, 59-А, м. Івано-Франківськ, 76007) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 4 дня. У зв'язку із вказаним постанова в повному обсязі виготовлена 15.08.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.