Рішення № 40190430, 12.08.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/2582/14-ц

н/п 2/640/1238/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарі Приблуда І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про розірвання кредитного договору, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання договору поруки припиненим

ВСТАНОВИВ:

17.02.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що 17.01.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником кого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №МL-700/503/2007. За умовами даного договору відповідач отримав від ЗАТ «ОТП Банк» кредитні кошти у розмірі 40 000,00 дол. США на строк до 26.10.2030 року, зі сплатою відсотків, в розмірі визначеним договором. Згідно із пунктом 1.5. договору повернення відповідної частини кредиту мало здійснюватися позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено договором. Згідно з п. 1.4. договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату. У відповідності до п. З частини 1 кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватися процентна ставка у розмірі 5,49% та FIDR.

Відповідач належним чином умови договору не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 06.02.2014 року становить: суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26 171,03 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 209 185,04 грн., процентів у розмірі 3 662,46 дол. США, що еквівалентно - 28 954,32 грн.

Також, 17.01.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №SR-CNL 700/503/2007, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником за кредитним договором його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі зобов'язань. Відповідно до пункту 1.2. договору поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1, не погодившись з позовними вимогами, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про розірвання кредитного договору № SNL- 700/503/2007 від 17.01.2007 року. (а.с. 142-144).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що є в наявності істотні зміни обстави, що передбачає відповідно до вимог ч.2 ст. 652 ЦК України розірвання кредитного договору. Зазначає, що під час укладення договору він виходив з того, що ситуація на валютному ринку буде стабільна, сподівався на положення ст. 6 Закону України «Про Національний банк України», згідно якої основною функцією є забезпечення стабільності грошової одиниці України, не міг він передбачити світової фінансової кризи.

Відповідач ОСОБА_2, не погодившись з позовними вимогами, звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору поруки № SR-SNL- 700/503/2007 від 17.01.2007 року припиненим (а.с. 154-157).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що при зміні зобов'язання без згоди поручителя при укладанні між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» додаткового договору від 19.01.2007 року, додаткового договору № 1 від 19.01.2009 року, додаткового договору № 2 від 13.07.2009 року, і збільшення обсягу відповідальності поручителя є підставою для припинення поруки згідно ст. 559 ЦК України.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не погодився з зустрічними позовними вимогами, надавши суду письмові заперечення.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у встановлений строк.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Судом встановлено, що 17.01.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником кого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №МL-700/503/2007. За умовами даного договору відповідач отримав від ЗАТ «ОТП Банк» кредитні кошти у розмірі 40 000,00 дол. США на строк до 26.10.2030 року, зі сплатою відсотків, в розмірі визначеним договором.

Пунктом 1.1. частини №2 договору сторони погодили його предмет, відповідно до якого в порядку, передбаченому договором банк надав позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначених у частині №1 договору, а позичальник прийняв кредит та зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у договорі.

Відповідно до пункту 1.4. частини №2 договору за користування кредитом позичальник зобов'язався сплатити банку відповідну плату в порядку та на умовах, що були визначені договором. Згідно із пунктом 1.5. частини №2 договору повернення відповідної частини кредиту мало здійснюватися позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено договором.

У відповідності до п. З частини 1 кредитного договору сторони кредитного договору визначили відсоткову ставку, як FIDR +4,49% відсотків річних, де FIDR - це процентна ставка по строковим депозитам фізичних осіб в гривні, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою відсотків після закінчення строку дії депозитного договору. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті, а також в приміщеннях банку на інформаційних стендах.

Як встановлено пунктом 1.7.2. договору банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебатування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними у кредитній заявці позичальника, зменшених на утриману комісію банку у відповідності до тарифів та умов цього договору. Кожний наступний транш надається позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу, якщо інше не передбачено цим договором.

17.01.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №SR-CNL 700/503/2007, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником за кредитним договором його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі зобов'язань. Відповідно до пункту 1.2. договору поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

Згідно статуту ПАТ «ОТП Банк» за рішенням загальних зборів акціонерів від 23.04.2009 року банк змінив свою назву з ЗАТ «ОТП Банк» на ПАТ «ОТП Банк».

12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов пункту 3.1. якого ПАТ «ОТП Банк» продає (переуступає) ТОВ «ОТП Факторинг України» права на кредитний портфель, який включає у себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до Договору), а ТОВ «ОТП Факторинг України» приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь ПАТ «ОТП Банк» винагороду. За цим договором до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» переходять усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності. ( а.с. 42-55).

Відповідачами порушуються умови кредитного договору, у зв'язку з чим позивачем за основним позовом була розрахована заборгованість станом на 06.02.2014 року, що становить суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26 171,03 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 209 185,04 грн., процентів у розмірі 3 662,46 дол. США, що еквівалентно - 28 954,32 грн.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію. Припинення зобов'язання на вимогу однієї сторони допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтями 553,554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, відшкодування збитків.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги договорів відповідачами належним чином не виконані, що є порушенням ст.ст. 526-530 ЦК України.

Враховуючи обставини по справі та те, що відповідачі не виконують своїх зобов'язань за договорами, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягаючими задоволенню в повному обсязі. Відповідачами також не надано будь-яких доказів на спростування розрахунку позивача або розрахунок, який він вважає вірним.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів стягуються понесені судові витрати позивачем по оплаті судового збору.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Звертаючись з зустрічним позовом позивач ОСОБА_2 стверджує, що обсяг відповідальності збільшився без її згоди.

Згідно із пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства про врегулювання суперечок, які виникають з кредитних правовідносин», якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Судом встановлено, що в п. 2.2. договору поруки, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1. цього договору. Пунктом 2.1. договору встановлено розмір боргових зобов'язань, а саме суми виданого кредиту - 27 450,00 дол. США.

Згідно із п. 2.3. договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь - яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Пунктом 1.4.1.5. кредитного договору встановлено, що сторони цим підтверджують, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань встановлених будь - якими п.п. к)-н) п. 2.3.7. чи/та п. 1.3.1.4. цього договору фіксована процентна ставки чи фіксований відсоток підвищується на 4% річних за кожні 12 місяців невиконання чи неналежного виконання будь-якого .п. к)-н) п. 2.3.7. чи/та п. 1.3.1.4. цього договору.

Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлена була, варто також зазначити, що положення, яке міститься у додатковому договорі №1 від 19.01.2009 року є тотожними пункту 1.4.1.5. кредитного договору, а отже розмір зобов'язань поручителя жодним чином не збільшився.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно представленого розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 26 171,03 дол. США та нараховані до 12.11.2010 року процентами у розмірі 3 6662,46 дол. США, а отже відсутнє будь - яке збільшення відповідальності поручителя.

При цьому суд зазначає, що додатковими договорами сторони лише змінили порядок виконання зобов'язань, проте загальний розмір грошового зобов'язання збільшений не був, у зв'язку з чим підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 немає.

Статтею 652 ЦК України, передбачені умови, за одночасним настанням яких можлива зміна або розірвання судом договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Так, розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України можливо лише на вимогу заінтересованої сторони лише одночасно за таких умов: 1- в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2-зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3- виконання договору порушило б співвідношення майнового інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу, проте, позивачем не вказано в позовній заяві наявність передбачених законом підстав для визнання правочину недійсним.

Згідно ст.627 ЦК України, ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач при отриманні кредиту в 2007 році в доларах США не заперечував щодо жодного з наявних в кредитних договорах пунктів, на власний розсуд мав право та визначив грошовий еквівалент зобов'язання, добровільно підписав кредитні договори, чим підтвердив прийняття на себе зобов'язання сплачувати щомісячно суму кредиту та суму відсотків за користування кредитом в доларах США. Також, позивач не оспорюється того факту, що він сплачував кредит до 2010 року і заперечень щодо виконання кредиту у нього не було. .

Законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Згідно частини 2 ст.524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до ст.ст.192, 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках та на умовах встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 1 Декрету відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 ЦК України, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк України», статей 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійсненну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Крім того, у п.п. 1.11.2 кредитного договору зазначено, що у випадку відсутності або достатності у позичальника коштів для здійснення платежів у відповідній валюті банк має право здійснити конвертаційну операцію за рахунок коштів позичальника в інших валютах відповідно до вимог чинного законодавства України за існуючими тарифами банку, п.п.1.11.3 вказано, що якщо у позичальника не буде можливості виконати боргові зобов'язання у валюті кредиту, то, при на явності іншої вільноконвертованої валюти, позичальник повинен запропонувати банку виконання своїх зобов'язань у такій іншій валюті.

Згідно пояснень позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 він не звертався до банку з вимогами про можливість виконання зобов'язання в будь-якій іншій валюті ( в тому числі і національної), ніж та, яка зазначена в договорі.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, а згідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Наявність одночасно усіх чотирьох обставин, передбачених ст. 652 ЦК України позивачем не доведено. Зміна обставин, на які посилається ОСОБА_1 ніяким чином не пов'язані з умовами виконання договору.

Позивач не надав жодного документа, який би вказував, з яких саме причини він не має змоги виконувати належним чином умови кредитного договору. Не погоджуючись з позовними вимогами про стягнення заборгованості та зазначаючи про несплату коштів за кредитом з 2010 року, позивач не скористався жодним своїм правом щодо врегулювання цього питання в досудовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевішує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 під час судового розгляду не доведена суперечність розірвання договору суспільним інтересам.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами. Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі наданих суду доказів.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № SNL- 700/503/2007 від 17.01.2007 року в загальному розмірі 238139, 36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» сплачені позивачем при подачі позову витрати по оплаті судового збору - 1827 грн. з кожного.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про розірвання кредитного договору № SNL- 700/503/2007 від 17.01.2007 року - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання договору поруки № SR-SNL- 700/503/2007 від 17.01.2007 року припиненим - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя -