Ухвала суду № 40190148, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2014 р. м. Київ К/800/2705/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року

по справі №2а-2484/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція» (надалі - ТОВ «Нова Експедиція»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС)

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012 року №0000092300 та №0000102300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012 року №0000092300 та №0000102300.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Нова експедиція» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по ланцюгу формування податкового кредиту при взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за січень 2011 року та квітень 2011 року, про що складено акт №1282/23-2/33269068 від 22.12.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем, зокрема, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, що призвело до заниження р.27 Декларації з податку на додану вартість на суму 932555,40грн., в т.ч. по періодам: січень 2011 року - 602344,31грн., квітень 2011 року - 330221,09грн.

На підставі акта перевірки та апеляційного узгодження ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092300 від 13.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 932555,40грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2,00грн.

Також, контролюючим органом була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Нова експедиція» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по ланцюгу формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за березень 2011 року, про що складено акт №1284/23-2/33269068 від 26.12.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем, зокрема, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, що призвело до заниження р.27 Декларації з податку на додану вартість на суму 1021749,10грн., в тому числі по періодам: березень 2011 року - 1021749,10грн.

На підставі акта перевірки та апеляційного узгодження ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102300 від 13.01.201 року, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1021750,00 грн., з них 1021749,10 грн. - за основним платежем та 1,00 гри. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) був укладений Договір №277 від 01.07.2010 року «Про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні», також між сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 06.07.2010 року до зазначеного договору.

Відповідно до актів перевірок на виконання умов договору контрагентом позивача виписано акти виконаних транспортно-експедиційних послуг та податкові накладні про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні за січень, березень і квітень 2011 року. Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі придбаних послуг включені до податкового кредиту за січень, березень і квітень 2011 року.

Як вбачаться з вищезазначених актів перевірок ДПІ у Києво-Святошинському районі були отримані від ДПІ у м.Чернівці акти перевірок проведених щодо контрагента позивача, а саме:

- №1012/17-120/274271045 від 21.04.2011року про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період січень 2011 року;

- №1412/17-120/НОМЕР_1 від 14.06.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період березень 2011 року.

За наслідками проведених перевірок, на думку податкового органу, було встановлено порушення контрагентом позивача ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених вказаним суб'єктом господарювання при придбанні та продажу товарів, послуг. Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, ст.665, ст.656 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийшла до висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки, ТОВ «Нова експедиція» діяло без належної обачності та йому повинно було бути відомий фактичний та адміністративно-майновий стан ФОП ОСОБА_1, умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ними допускались. Таким чином, діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Слід зазначити, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій, було встановлено, що на виконання умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, останнім були виписані акти виконаних транспортно-експедиційних послуг, податкові накладні про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні за січень, березень і квітень 2011 року, товарно-транспортні накладні, товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв, маршрутні листи.

Також, під час розгляду справи судами були досліджені належним чином засвідчені копії виписок банківського рахунку, відповідно до яких позивачем сплачено кошти за надані контрагентом послуги.

Крім того, як було встановлено судами попередніх інстанцій, у податкового органу були відсутні сумніви щодо достовірності даних, що містять зазначені первині бухгалтерські документи та щодо їх невідповідності вимогам чинного законодавства. Також, відповідачем не було надано доказів щодо визнання договору про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного між позивачем та його контрагентом, недійсним у судовому порядку.

Між тим, матеріали справи містять копію постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області підполковника податкової міліції Симоненка В.М. від 25.11.2011 року про закриття кримінальної справи, порушеної відносно ФОП ОСОБА_1 за ч.2 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

До того ж, позивачем було надано до суду першої інстанції копію адвокатського запиту від 03.08.2012 року №15/12 до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем ДАІ МВС України про надання інформації щодо реєстрації транспортних засобів, які зазначені в товарно-транспортних накладних, виписаних на виконання договору з ФОП ОСОБА_1, а також копію листа-відповіді від 23.08.2012 року №45/4525 вказаного Центру, згідно з яким транспортні засоби є зареєстрованим належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем під час розгляду справи були надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження правильності формування податкового кредиту.

Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року, по справі № 2а-2а-6065/11/1070 визнано протиправними наказ ДПІ у Києво-Святошинському район Київської області від 09.12.2011 року №1777 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Нова Експедиція» та дії ДПІ у Києво-Святошинському район з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Нова Експедиція» на підставі наказу від 09.12.2011 року №1777.

Також, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року, у справі №2а/2470/34/12 за позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці Чернівецької області Державної податкової служби до ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Нова Експедиція» про визнання недійсним правочину та стягнення коштів, відмовлено у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.