Ухвала суду № 40190086, 14.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року м. Київ К/800/30102/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівДонця О. Є., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" звернулось з позовом до Південної митниці Міндоходів, в якому, згідно з подальшими уточненнями, просило:

· визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 500060804/2013/000022/2 від 23 грудня 2013 року про коригування митної вартості;

· визнати протиправними дії відповідача по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації № 500060804/2013/00154 від 23 грудня 2013 року та скасувати цю картку відмови;

· зобов'язати відповідача прийняти документи до оформлення товару (акриловий герметик) за вказаною декларантом ціною разом з митною декларацією за № 500060804/2013/102023 та провести митне оформлення цього товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення митниці; визнано протиправними дії митниці щодо видачі картки відмови та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060804/2013/00154 від 23 грудня 2013 року; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позову, митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 16 грудня 2013 року позивачем в межах контракту № 29312 від 29 березня 2012 року, укладеного з SOUDAL ISIK YAPI KIMYASALLARI SAN. VE TIC.A.S. (Турція), ввезено на митну територію товар (акриловий герметик), з метою митного оформлення якого подано митну декларацію за № 500060804/2013/102023, в якій митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору.

Митницею повідомлено позивача про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: виписки з бухгалтерської документації, копії митної декларації країни відправлення.

19 та 20 грудня 2013 року позивачем надано митниці оборотно-сальдову відомість, виписку з бухгалтерської документації постачальника; прайс-лист виробника з перекладом; довідку з Одеської регіональної торгово-промислової палати від 04 грудня 2013 року; лист постачальника від 23 грудня 2013 року з перекладом щодо підтвердження страхування вантажу постачальником від ризиків пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна у порту Стамбул та інші документи, що підтверджують якісні та кількісні характеристики і митну вартість товару.

Однак 23 грудня 2013 року митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації № 500060804/2013/00154 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару № 500060804/2013/000022/2. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для його прийняття стали виявлені митницею розбіжності в наданих позивачем документах, а саме: у наданому позивачем розрахунку ціни від 19 листопада 2013 року зазначено страхування, а в документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 23 грудня 2013 року, зазначено, що вантаж не страхувався.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих рішення та картки відмови і вважаючи відповідні дії митниці протиправними, позивач звернувся до суду з вищевикладеними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій погодились з доводами позивача про безпідставність проведеного митницею коригування вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати, лише ті документи, які здатні усунути зазначені митницею сумніви.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржуване рішення, митниця вищевказаних вимог законодавства не дотрималась, без зазначення обставин, які викликають сумніви у достовірності ціни товару, витребувала у позивача виписку з бухгалтерської документації та копії митної декларації країни відправлення, натомість в якості підстави для коригування заявленої вартості зазначила зовсім іншу обставину - наявність розбіжностей щодо факту страхування товару.

Аналізуючи дійсні обставини прийняття оскаржуваних рішень, суди обох інстанцій дійшли висновків, по-перше, про відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів, оскільки всі числові дані вартості товару позивачем підтверджено під час подання ВМД; по-друге, про безпідставність доводів митниці щодо існування розбіжностей у наданих позивачем документах, зокрема, щодо страхування товару, з огляду на умови його поставки. Крім того, судами встановлено необґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості без дотримання митницею встановленого порядку проведення консультацій та пояснення неможливості застосування попередніх чотирьох додаткових методів.

Таким чином, визнавши необґрунтованими зазначені митницею підстави для витребування додаткових документів, а також причини і спосіб коригування митної вартості, суди дійшли висновку про неправомірність оскаржених рішення та картки відмови, а також про протиправність відповідних дій митниці, тому позов про їх скасування та визнання протиправними задовольнили.

Наявними матеріалами справи вказані висновки судів повністю підтверджуються.

Доводи касаційної скарги зводяться до власної, при цьому, помилкової оцінки наявних доказів та вказаних висновків жодним чином не спростовують.

З огляду на таке, підстави для скасування законних і обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: