Ухвала суду № 40189828, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2014 р. м. Київ К/800/25769/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Острович С.Е., Ланченко Л.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року

у справі №2а-11519/11/1370 (40944/12/9104)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (надалі - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2011 року №0002751750.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Контролюючим органом була проведена документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах та стан розрахунків, наявність кредиторської, дебіторської заборгованості з ПП «Стилет-Юг», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Югтрансагро» за період з 01.06.2008 року по 05.04.2011 рік, про що складено акт №237/172/НОМЕР_1 від 05.05.2011 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем ч.2 ст.228, ст.216 ЦК України, ст.3, ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість на 50489,40грн., в тому числі за липень 2010 року - на 50489,40грн.

За наслідками проведеної перевірки та процедури апеляційного оскарження ДПІ у Пустомитівському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011 року №0002751750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 63111,75грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 12622,35грн.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем (покупець) та ПП «Агропрайд» (постачальник) було укладено договір №05 від 01.07.2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати в обумовлений строк у власність покупця, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Поставка товарів засвідчена видатковими накладними, податковими накладними, а факт оплати підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів.

В подальшому, придбані у ПП «Агропрайд» товари (зернові культури) були реалізовані позивачем на користь ДП «Кобиловолоцький спиртовий завод», відповідно до договору №0066/10/2008 від 17.10.2008 року та специфікаціями до нього. На підтвердження виконання зазначеного договору позивач посилається на видаткові накладні, податкові накладні, банківські документи про оплату поставлених товарів, журнал обліку сировини та реєстрами прихідних документів на сировини, оформлених ДП «Кобиловолоцький спиртовий завод», товарно-транспортні накладні.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з тим, в силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до акту перевірки №601/23-2/35870453 від 03.03.2011 року, складеному ДПІ у м.Херсоні за результатами невиїзної позапланової перевірки ПП «Агропрайд» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, встановлено, що по ланцюгу постачання від постачальників ПП «Агропрайд» та далі не виявлено руху фактичного товару та операцій з даним товаром, фактів передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Отже, ПП «Агропрайд» не мало можливості здійснювати операції з оприбуткування, приймання товарів від контрагентів - постачальників, а також в подальшому реалізовувати товари контрагентам - покупцям.

Окрім того, судами встановлено, що видаткові накладні про доставку на ДП «Кобиловолоцький спиртовий завод» продукції датовані тим самим днем, що й видаткові накладні ПП «Агропрайд», що ставить під сумнів можливість навантаження, перевезення і розвантаження вказаного у накладних товару протягом одного дня з м.Херсону на ДП «Кобиловолоцький спиртовий завод».

Також, незначна різниця у вартості між придбанням товару і його продажем вказує на відсутністю будь-якого розумного економічного ефекту від таких господарських операцій, а з врахуванням того, що товар транспортувався з м.Херсону, слід прийти до висновку про збитковість проведених операцій; жодних документів про відшкодування позивачу вартості перевезення товару у матеріалах справи немає.

Під час перевірки та розгляді справи позивачем не було надано: товарно-транспортних накладних на поставку товарів від ПП «Агропрайд», наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи. Також, не було надано документів, які б засвідчували якість придбаного товару та джерело його походження, вказували б на місця завантаження та розвантаження продукції тощо.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.