Рішення № 4018561, 09.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.09 Справа№ 11/18

Головуючий суддя Сало І.А.

Суддя Станько Л.Л.

Суддя Цікало А.І.

При секретарі судового засідання Легуцькому І.Б.

По справі за позовом: Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо”, м.Львів

До відповідача: ВАТ „Львівська вугільна компанія”, с.Сілець Сокальського району Львівської області

Про стягнення 5015063,78грн.

Представники:

Від позивача: Гаваза –предст. згідно доручення № 07-04/13Д від 07.04.2009року

Від відповідача: Ординович-предст. згідно доручення № 45/05-59 від 13.02.2009року

Від відповідача: Кріль-предст. згідно доручення № 2/43 від 08.01.2009року

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, зокрема їх право заявляти відвід.

Суть спору: Позов заявлено Державним підприємством „Вугілля України” про стягнення із Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” 5015063,78грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.02.2009року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах господарського суду.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

За клопотанням відповідача (вих. № 45/05-161 від 24.04.2009року) ухвалою господарського суду від 28.04.2008року було залучено в якості другого відповідача –ВАТ „Львівську вугільну компанію”, яка являється правонаступником ЗАТ „Львівсистеменерго”.

Ухвалою голови господарського суду від 27.04.2009року призначено колегіальний розгляд справи.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: В обґрунтування своїх позовних позивач посилається на укладений між Державним підприємством „Вугілля України” та Відкритим акціонерним товариством „Облпаливо” договір поставки № 08/07/2П від 22.08.2007року відповідно до якого позивач постачає у власність відповідача вугільну продукцію, яку останній зобов’язався прийняти та оплатити на умовах попередньої оплати.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу вугілля загальною вартістю 19402,06грн., оплата за яку була здійснена не в повному обсязі –на суму 15730000,00грн., що підтверджено довідкою АК „Промінвестбанку”, долученою до матеріалів справи.

Таким чином, на момент подання позову, заборгованість Відповідача перед ДП „Вугілля України", за Договором № 08-07/2-П від 22.08.07року, по оплаті вартості отриманого вугілля враховуючи зарахування однорідних зустрічних вимог на суму у розмірі 1 369, 22 грн., складає 3 670 949, 39грн. з ПДВ.

На суму основної заборгованості позивачем нарахована пеня в розмірі 282663,10грн., штраф за прострочення понад 30 днів, що складає 256966,46грн., інфляційні - 119305,86грн та річні –23232,58грн. Позивач також наполягає на стягненні із відповідача 661946,39грн. вартості послуг по перевезенню вантажу.

Таким чином, загальна сума позову складає 5015063,78грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені суду матеріали суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач поставляв відповідачу товар, а відповідач зобов’язався провести оплату у визначений договором строк.

Факт поставки позивачем товару підтверджений відповідними актами приймання-передачі вугільної продукції та надання послуг по перевезенню вантажу підписаними представниками обох сторін, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Статтею 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Разом з тим, стаття 526 ЦКУ наголошує, що зобов'язання (в даному випадку - оплата вартості вугілля) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ.

Відповідач, отримавши у власність вугілля та не оплативши його вартість у повному обсязі, порушив своє зобов'язання по оплаті товару за Договором та вимоги статей 692 і 526 ЦКУ.

Окрім того, відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції та послуг по перевезенню вантажу ВАТ „Облпаливо" прийняло зобов'язання по відшкодуванню ДП „Вугілля України" послуг по перевезенню вантажу, що становить суму у розмірі 661 946, 39 грн.

З метою досудового вирішення спору, Позивач 24.10.2008 р. надіслав Відповідачу претензію № 3380/06, якою вимагав сплатити суму боргу у розмірі 4 332 895, 78 грн. (сума основного боргу та витрати по перевезенню вантажу), вимоги якої ВАТ „Облпаливо" визнано, що підтверджується відповіддю на претензію № 45/01-291 від 25.11.2008року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідно до п. 4.1 Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків по даному договору, винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Договором № 08-07/2-П не передбачено штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості поставленого вугілля. У випадках, які не врегульовані умовами договору, сторони керуються ЦК України та діючим законодавством України (п.4.1 розділу 4 «Санкції та рекламації»Договору).

Ще однією умовою застосування ч.2 ст. 231 ГК України є належність Позивача до державного сектора економіки.

Згідно із ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Статус Позивача повністю відповідає визначенню суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки, оскільки Позивач за організаційно-правовою формою є державним підприємством, який діє лише на державній власності, що підтверджується довідкою із органів статистики та статутом підприємства (копії додаються).

Таким чином, законодавцем передбачено спеціальну норму по застосуванню штрафних санкцій у разі порушення виконання зобов'язань, однією стороною у якому є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки - ст. 231 ГК України.

Для застосування Позивачем до Відповідача у цій справі штрафних санкцій відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 231 ГК України існують необхідні умови:

- позивач належить до державного сектора економіки;

- умовами договору та іншими актами законодавства не передбачено штрафних санкцій.

Тому, вимоги Позивача щодо застосування штрафних санкцій до Відповідача є законодавчо обґрунтованими.

ДП „Вугілля України" 24.10.2008 р. направило претензію № 3380/06 до ВАТ „Облпаливо", яку останній отримав 30.10.2008 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (додається). Відповідно до ст. 530 ЦК України, початком відліку прострочення виконання зобов'язання є 08.11.2008 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до цього, сума основного боргу, вартість послуг по перевезенню вантажу, розмір штрафних санкцій, три відсотки річних та інфляційні складові, які підлягають нарахуванню за несвоєчасну оплату вартості отриманого вугілля, становлять:

- 282663,10грн. –пеня в розмірі 0.1% вартості товарів, з яких допущено прострочення за кожен день прострочення:

- 256966,46грн. - штраф в розмірі 7% вартості товар з яких допущено прострочення оплати понад 30 днів

- 119305,86грн.- інфляційні нарахування відповідно до ст. 625 ГПК України;

–23232,58грн. 3% річних нарахованих за користування чужими коштами відповідно до ст. 625 ГПК України;

- 661946,39грн. вартості послуг по перевезенню вантажу.

З огляду на викладене, дана сума обґрунтована матеріалами справи та підтверджена вимогами чинного законодавства України.

Заперечення відповідача щодо того, що товар ним не одержано, спростовуються долученими до справи доказами.

Крім цього, позивачем 19.03.2009року подано клопотання про відшкодування йому судових витрат, пов’язаних із розглядом справи в суді. Розмір судових витрат, які полягають на відрядженні свого представника в судові засідання підтверджені відповідними доказами, а саме:

- копіями наказів ДП „Вугілля України” від 23.02.2009року та від 16.03.2009року;

- копіями посвідчень про відрядження від 23.02.2009року та від 16.03.2009року;

- копіями залізничних квитків;

- копіями квитків на проїзд в автобусі;

- копією рахунку № 30000143922 та фіскального чеку № 3571 готелю;

- копією довіреності

Ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та ін. витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача та кваліфікуються як господарські витрати.

Відповідно до п.10 Роз”янення ВАСУ від 04.03.1998року № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України” із наступними змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов’язані із оплатою ними послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з наданням останніми правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, відносяться до збитків сторін і відшкодовуються в загальному порядку.

Вищий господарський суд України згідно п. 29 інформаційного листа від 18.03.2008року № 01-8/164 ( у редакції з інформаційним листом від 21.01.2009року № 01-08/34) роз’яснив, що до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду (ст. 30 ГПК). Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв’язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді в господарському суд, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі ст. 49 ГПК України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою позовною вимогою про відшкодування збитків.

Загальна сума судових витрат складає 1803,84грн.

Судові витрати, сплачені позивачем покласти на відповідача - 1, оскільки спір виник з його вини.

Щодо відповідача –2 –провадження у справі припинити на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України, оскільки позивач вважає винною стороною ВАТ „Облпаливо”.

Керуючись ст. 49 п.1.1 ст.80, ст. ст. 82-84, 116 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути із Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо”, м.Львів, вул. Богомольця, 9 (код ЄДРПОУ 01879782) на користь Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 4 (код ЄДРПОУ 32709929) 3670949,39грн. основного боргу, 282663,10грн. –пені, 256966,46грн. –штрафу, 119305,86грн.- інфляційних втрат, 23232,58грн. річних, 661946,39грн. вартості послуг по перевезенню вантажу, 1803,84грн. судових витрат, 25000,00грн. державного мита та 118,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог до ВАТ „Львівська вугільна компанія” провадження у справі припинити.

Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України

Суддя Сало І.А.

Cуддя Станько Л.Л.

Суддя Цікало А.І.