Рішення № 4018551, 23.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/80

23.03.09

За позовом Виробничого кооперативу «Кермет», м. Київ

До Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ

Про стягнення 48 729,31 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Петриченко О.П.

Від відповідача: Качерова Л.Б.

СУТЬ СПОРУ:

Виробничий кооператив «Кермет»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(відповідач) заборгованості з урахуванням інфляційних, 3% річних та пені згідно укладеного Договору купівлі-продажу № 20/643-МТР від 14.07.2008 р., посилаючись на порушення відповідачем умов оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.09 р. порушено провадження у справі № 39/80 та призначено судове засідання на 02.03.09 р.

02.03.09 р. представник позивача надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача також суму витрат на адвокатські послуги у розмірі 2 500 грн. На підтвердження цих витрат надав Договір про надання адвокатських послуг № 30/12 від 30.12.2008 р., Акт виконаних робіт за договором № 30/12 від 30.12.2008 р. та копію видатково-касового ордеру про сплату 2500,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.02.09 р. не виконав. Проте, до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника до суду.

Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання не заперечував.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України суд визнав клопотання відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.09 р. розгляд справи було відкладено на 23.03.09 р.

В судовому засіданні 23.03.09 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та надав суду відзив на позовну заяву.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 23.03.2009р., за згодою представників сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2008 року між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу № 20/643-МТР грудня 2006 року (надалі –Договір), за умовами якого позивач, як продавець за Договором, зобов’язався передати, а відповідач, як покупець за Договором, зобов’язався прийняти та оплатити продукцію (далі –товар) відповідно до Додатку, що є його невід’ємною частиною.

Згідно Додатку до Договору від 14.07.2008 р. сторони погодили номенклатуру, вартість товару, умови поставки, термін постачання та умови оплати.

Загальна вартість товару, що поставляється по цьому Договору, складає 66065,99 грн. (пункт 1 Додатку до Договору).

В пункті 4 Додатку до Договору сторони погодили умови оплати, а саме: 30% передплати, 70% по факту поставки.

На виконання вимоги пункту 4 Додатку до Договору відповідач здійснив передплату у розмірі 19819,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.08.2008 р. та не заперечується позивачем.

Відповідно до пункту 3.2. Договору датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї з сторін), в інших випадках –відмітка про отримання на товаросупроводжувальних документах.

На підтвердження виконання своїх зобов’язань за Договором позивач надав суду копії актів прийому-передачі товару на відповідальне зберігання від 04.09.2008 № 2/БЦБВО; від 04.09.2008 № 1/БНГ; від 04.09.2008 № 7/ДТУ; від 09.09.2008 № 6/ДГПЗ; від 09.09.2008 № 5/ДНГ; від 10.10.2008 № 4/ПркУБР; від 23.09.2008 № 17/Прил.УБР; від 24.09.2008 № 13/ПТУ; від 25.09.2008 № 8/ПНГ; від 05.09.2008 № 3/ННГ; від 24.09.2008 № 2/ІДНГ; від 24.09.2008 № 10/ПВЧ; від 23.09.2008 № 9/ЧНГ-371; від 23.09.2008 № 12/ГГПЗ; від 24.09.2008 № 11/КГПЗ/151; від 03.10.2008 № 16/ПркУБР/223.

Крім, вищезазначених актів прийому-передачі товару на відповідальне зберігання позивач надав суду копії видаткових накладних № КМ-01283 від 09.2008; КМ-01138 від 04.09.2008; КМ-01141 від 04.09.2008; КМ-01140 від 09.09.2008; КМ-01142 від 09.09.2008; КМ-01146 від 10.09.2008; КМ-01282 від 23.09.2008; КМ-01285 від 25.09.2008; КМ-01273 від 25.09.2008; КМ-01276 від 25.09.2008; КМ-01274 від 26.09.2008; КМ-012284 від 26.09.2008; КМ-01278 від 30.09.2008; КМ-01279 від 30.09.2008; КМ-01280 від 03.10.2008; КМ-01281 від 06.10.2008; КМ-01319 від 31.10.2008.

Товар приймався представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей на отримання цінностей за договором № 20/634-МТР від 14.07.2008 року. Копії довіреностей долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті передачі товару та ґрунтуються на договорі купівлі-продажу № 20/643-МТР від 14.07.2008 року.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 46245,88 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до умов Договору обов’язок по сплаті виникає у відповідача після отримання товару.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Договором чітко не визначено строк виконання зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В пункті 4 Додатку до Договору сторони обумовили, що 70% відповідач сплачує по факту поставки.

Відповідач у відзиві зазначив, що факт поставки не може визначатися як подія, а тому він вважає, що в Договорі строк виконання обов’язку його чітко не визначений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 08.12.2008 р., з вимогою сплатити заборгованість по Договору у сумі 46 245,88 грн. Відповідна претензія отримана відповідачем 15.12.2008 р., про що свідчить повідомлення про вручення, яке знаходиться в матеріалах справи.

У відзиві на позов відповідач не заперечує факту отримання претензії від позивача, проте зазначив, що не розглядав дану претензію як вимогу в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки в ній ставилася умова негайного виконання зобов’язання по оплаті, що суперечить ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якій дається семиденний строк для виконання.

Розглянувши доводи відповідача, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не можуть слугувати підтвердженням належного виконання ним взятих на себе зобов’язань по Договору.

Таке твердження підтверджується і тим, що відповідач не здійснив оплату по Договору і після спливу семиденного строку з моменту отримання претензії (вимоги).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування. Не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 46 245,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% відсотків річних за весь час прострочення.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача борг з урахуванням інфляційних та 3% річних.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті, позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідача 3% річних у розмірі 90,98 грн., а також інфляційних у розмірі 1664,65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 727,80 грн.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В розділі 7. Договору “Санкції і рекламації” відсутній такий вид відповідальності відповідача за прострочення оплати як сплата неустойки (штрафу, пені), таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

02.03.2009 р. позивач збільшив позовні вимоги і просив суд стягнути на його користь суму витрат на адвокатські послуги у розмірі 2 500 грн.

Відповідно до ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”).

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладено договір про надання адвокатських послуг № 30/12 від 30.12.2008 р. з адвокатом Петриненко О. П. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 3169/10, видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 21.12.2006 р. № 143). Умовами зазначеного договору передбачено, що адвокат Петриненко О. П. взяв на себе зобов‘язання надавати правові послуги у справі за позовом позивача до ВАТ «Укрнафта» щодо стягнення заборгованості за поставку товару. Відповідно до додатку № 1 до договору № 30/12 від 30.12.2008 року вартість наданих послуг складає 2500,00 грн. На підставі договору № 30/12 від 30.12.2008 р., позивач здійснив оплату послуг адвоката в розмірі 2500,00 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером від 02.03.2009 р.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування витрат за послуги адвоката обгрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат та стягуються на користь позивача, з відповідача, у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 510,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; рахунок 26005050000478 в ЗАТ КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299; ідентифікаційний код 00135390) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Виробничого кооперативу “Кермет” (04080, м. Київ, проспект В. Хвойки, 15/15; рахунок 26001056100758 у філії (Київ Сіті) ЗАО КБ «Приватбанк», МФО 380775) 46 245,88 (сорок шість тисяч двісті сорок п‘ять грн. 88 коп.) основного боргу, 1664,65 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят чотири грн. 65 коп.) інфляційних збитків, 90,98 грн. (дев‘яносто грн. 98 коп.) три відсотки річних, 510,00 грн. (п‘ятсот десять грн.) держмита та 118,00 (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 27.03.2009 р.