Вирок № 40184893, 19.08.2014, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3282/14-к

№ провадження 1-кп/646/335/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2014року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого - Благої І.С.,

суддів Олізаренко С.М., Міндарьової М.Ю.,

за участі секретаря - Шеховцової Н.В.,

прокурора - Гончаренка С.В.,

захисника - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12014220060000411 від 17.02.2014 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, з середньою освітою, який перебуває у незареєстрованому шлюбі, має малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, -

в с т а н о в и в:

16.02.2014р. приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись на кухні за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, на грунті особистих неприязних відносин, виниклих в ході сварки з ОСОБА_2, наніс йому кухонним ножем два удари в грудну клітину зліва та живіт, спричинивши ОСОБА_2 проникаюче колото-різане поранення грудної клітини: ушкодження лівого куполу діафрагми, ушкодження лівої легені, лівобічний гемо пневмоторакс, підшкірну лівобічну емфізему, а також проникаюче колото-різане поранення живота: наскрізне ушкодження поперечно-ободової кишки, ушкодження малого та великого сальників, внутрішньочеревну кровотечу 1 ступеню, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 27.02.2014р. №184-А/14 мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у спричиненні потерпілому ОСОБА_2 вищевказаних тілесних ушкоджень та пояснив, що 16.02.2014р. на кухні його квартири АДРЕСА_1 в період часу приблизно з 17 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин під час розпивання спиртних напоїв з потерпілим ОСОБА_2 у них виник конфлікт, оскільки потерпілий висловлював йому своє невдоволення тим, що він не взяв його у гості до свого кума. Потім він хотів забрати у потерпілого ключі від своєї квартири, а останній відмовлявся їх віддавати. В ході цього конфлікту потерпілий вдарив його кулаком у ключицю, після чого він схопив з ящика столу кухонний ніж та наніс два чи три удари потерпілому у область живота. При цьому він не бажав настання смерті потерпілого, не цілився у конкретне місце на тілі потерпілого, а наносив удари у ту частину тіла потерпілого, яка знаходилась на одному рівні з ножем, що він тримав у руці. Після цього потерпілий пішов дивитися телевізор, а коли він вийшов до кімнати, то побачив, що потерпілий втрачає свідомість та допоміг йому вийти з квартири до квартири сусіда ОСОБА_5, щоб той викликав бригаду швидкої допомоги, оскільки у нього не було мобільного телефону. Сам він повернувся до своєї квартири, оскільки не хотів бачити сусіда. Під час їхньої сварки з потерпілим у квартирі знаходилась також його знайома ОСОБА_6, але вона спала у іншій кімнаті.

В судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся у скоєному та попросив вибачення у потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_2 показав у судовому засіданні, що з обвинуваченим ОСОБА_3 у нього були дружні стосунки, вони були знайомі десять років, і він може охарактеризувати обвинуваченого як людину спокійну та врівноважену. 16 лютого 2014 року він знаходився в гостях у ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1. Ввечері, більш точного часу він не пам'ятає, коли вони розпивали спиртні напої - самогон - між ним та ОСОБА_3 стався конфлікт, ініціатором якого був він, тобто потерпілий. Але причини сварки він не пам'ятає, оскільки знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння. Під час цього конфлікту він вдарив ОСОБА_3 кулаком у область грудної клітини. Після цього, в ході бійки з ОСОБА_3, він відчув різкий біль у животі, але не зрозумів його причину. Що сталося потім, він пам'ятає погано, але пригадує, що в нього не було сил встати, а ОСОБА_3 допоміг йому вийти з його квартири до квартири сусіда для того, щоб той викликав бригаду швидкої допомоги. Сусід викликав бригаду швидкої допомоги, а він лежав на сходовій клітині у під'їзді.

В судовому засіданні потерпілий пояснив, що вважає, що у ОСОБА_3 була можливість вбити його, оскільки він не міг чинити ОСОБА_3 опору через сильне алкогольне сп'яніння.

Також потерпілий пояснив суду, що пробачив обвинуваченого та не має до нього матеріальних та моральних претензій. Також під час допиту в судовому засіданні потерпілий пояснив, що не бажає, щоб обвинуваченого суворо карали за скоєне.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом ОСОБА_3 та проживає за адресою: АДРЕСА_2. 16 лютого 2014 року ввечері біля 20.00 години до нього додому подзвонили у двері. Він вийшов зі своєї квартири та побачив незнайомого молодого чоловіка на вигляд 25-ти років, який попросив його викликати бригаду швидкої допомоги. Свідок вирішив, що цей чоловік знаходиться у стані сильного алкогольного сп'яніння, оскільки той сильно хитався. Потім чоловік підняв сорочку, і він побачив закривавлений живіт. Свідок спитав, що трапилось. Чоловік спочатку відповів, що його «підрізали» на вулиці. Але свідок припустив, що це знайомий ОСОБА_3 Він викликав бригаду швидкої допомоги та до її приїзду залишився на сходовій клітині у під'їзді з вказаним чоловіком. Коли вони чекали бригаду швидкої допомоги, зі своєї квартири визирнув ОСОБА_3 та щось сказав потерпілому. Свідок ОСОБА_5 пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_3 21 рік, між ними формальні сусідські відносини, та він може охарактеризувати ОСОБА_3 як нормального чоловіка, коли той працює. Також свідок вважає, що якби у ОСОБА_3 був намір вбити потерпілого, йому ніщо не заважало це зробити, оскільки деякий час потерпілий знаходився у під'їзді один. Крім того, як зрозумів свідок, ніхто не перешкоджав потерпілому вийти з квартири ОСОБА_3

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що є подругою ОСОБА_7, дружини ОСОБА_3, та знає останнього 3-4 роки. Взимку 2014 року, більш точного часу свідок не пам'ятає, вона прийшла в гості додому до ОСОБА_7, де познайомилась з потерпілим ОСОБА_2 Разом з ОСОБА_7, ОСОБА_3 та потерпілим вони розпивали спиртні напої - самогон. Потім вона та ОСОБА_7 пішли у дитячу кімнату, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продовжили сидіти на кухні. Через деякий час ОСОБА_7 пішла до кума на вул.Зелену, а вона залишилась. Коли з кухні почула якийсь шум, то вийшла з кімнати та побачила, що у ОСОБА_3 було розбито ніс. Вона штовхнула потерпілого у кімнату, ОСОБА_3 пішов вмиватися, а вона повернулася до дитячої кімнати. Після цього вона знову почула шум і коли вийшла на кухню, побачила, що потерпілий сидів на полу та тримався за живіт, а ОСОБА_3 стояв над ним та налякано питав, що робити. Вона запитала, що сталося, і обвинувачений пояснив, що він два рази вдарив потерпілого. Вона сказала, щоб викликали бригаду швидкої допомоги. ОСОБА_3 пішов до сусіда, щоб викликати швидку, тому що телефону у нього не було. Вона повернулася до дитячої кімнати, де просиділа до приїзду міліції. Будь-яких погроз від ОСОБА_3 на адресу потерпілого вона не чула.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що 15 років проживає з обвинуваченим ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі. Вони мають двох дітей, але обвинувачений записаний батьком у свідоцтві про народження лише старшої доньки. З особистих причин, які свідок ОСОБА_7 не побажала пояснювати суду, вона не записала ОСОБА_3 батьком їх спільної молодшої доньки у її свідоцтві про народження. Свідок пояснила суду, що обвинувачений є спокійною людиною, не схильний до насильства, приймає участь у вихованні дітей, та переважно саме він матеріально утримує сім'ю.

Під час проведення огляду місця події 16.02.2014р. у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено змив сліду речовини бурого кольору діаметром 12 см на сходах у під'їзді; ганчірка зі слідами речовини бурого кольору біля кімнати у квартирі АДРЕСА_1 зазначеного будинку; змив сліду бурого кольору на підлозі посередині кімнати вказаної квартири; наволочка зі слідами речовини бурого кольору на підлозі кімнати квартири; покривало з дивану у кухні зі слідами бурого кольору; ніж з ручкою чорного кольору зі слідами бурого кольору з кухонного столу; ніж з ручкою білого кольору зі слідами бурого кольору з верхнього ящика дерев'яної тумби на кухні; сліди пальців рук на дзеркалі у тамбурі квартири (матеріали кримінального провадження а.с.8-18).

Вказані кухонні ножі, частину наволочки, сліди рук, вату з речовиною бурого кольору та фрагмент накидки оглянуто, визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження (матеріали кримінального провадження а.с.84, 85).

Згідно з висновком судово-криміналістичної експертизи №71 від 24.03.2014р. два кухонних ножа , вилучених в ході огляду місця події, виготовлені заводським способом, є ножами господарсько-побутового призначення та не є холодною зброєю (матеріали кримінального провадження. а.с.80-82)

Відповідно до висновку судово-медичної (цитологічної) експертизи від 06.03.2014р. №198-Ц, враховуючи групову характеристику крові потерпілого, конкретні обставини справи, можна припустити, що сліди крові на ножі з чорною ручкою, вилученому в ході огляду місця події, могли походити, у тому числі, від ОСОБА_2 На ножі з білою ручкою, вилученому в ході огляду місця події, слідів крові не виявлено (матеріали кримінального провадження а.с.53-58).

Висновком судово-медичної (цитологічної) експертизи від 04.03.2014р. №197-Ц підтверджено, що сліди крові на ганчірці, вилученої в ході огляду місця події, могли походити, у тому числі, від ОСОБА_2 (матеріали кримінального провадження а.с.61-65).

За висновком судово-медичної (цитологічної) експертизи від 04.03.2014р. №196-Ц, сліди крові зі змиву на марлевий тампон, вилученого в ході огляду місця події зі сходів сходової клітини, можуть походити, у тому числі, від ОСОБА_2 (матеріали кримінального провадження а.с.68-72).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 27.02.2014р. №184-А/14 у зв'язку з подіями 16.02.2014р. у ОСОБА_2 мали місце проникаюче колото-різане поранення грудної клітини: ушкодження лівого куполу діафрагми, ушкодження лівої легені, лівобічний гемо пневмоторакс, підшкірна лівобічна емфізема, а також проникаюче колото-різане поранення живота: наскрізне ушкодження поперечно-ободової кишки, ушкодження малого та великого сальників, внутрішньочеревна кровотеча 1 ступеню. Наявні ушкодження утворилися від дії гострого колюче-ріжучого предмету; по ступеню тяжкості це тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя (матеріали кримінального провадження а.с.49-50).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 17.03.2014р. №515-ая/14 у ОСОБА_3 мали місце крововилив у лівій біляокової області та крововилив на нижній губі зліва, які утворилися від ударної травматичної дії тупих твердих предметів, можливо у строк, який вказує ОСОБА_3, тобто 16.02.2014р., і які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім того, у ОСОБА_3 має місце тупа травма носу, яка супроводжувалася крововиливом у середній частині спинки носу, набряком м'яких тканей носу та викривленням носової перегородки (матеріали к.п. а.с.74-74а).

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 22.03.2014р. за участі обвинуваченого ОСОБА_3, в ході проведення цієї слідчої дії він давав показання аналогічні тим, які дав під час судового розгляду (матеріали кримінального провадження а.с.95-98).

Суд вважає, що дії ОСОБА_3 невірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, виходячи з наступного.

Так, орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_3 не довів свій злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_2, до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілому була надана своєчасна медична допомога.

При цьому органом досудового розслідування не взято до увагу ту обставину, що обвинувачений допоміг потерпілому вийти з його квартири для виклику сусідом бригади швидкої допомоги. Крім того, як пояснив в судовому засіданні потерпілий, обвинувачений мав реальну можливість спричинити йому ще тілесні ушкодження та вбити його, як би у того був такий намір, оскільки сам потерпілий не міг чинити обвинуваченому опору у зв'язку з алкогольним сп'янінням. Також потерпілий, обвинувачений та свідки поясняли, що ОСОБА_3 деякий час залишався з потерпілим ОСОБА_2 наодинці, навіть після того, як завдав йому ударів ножем. Також свідок ОСОБА_5 поясняв суду, що ніхто не заважав потерпілому вийти з квартири обвинуваченого і дістатися його квартири для прохання викликати бригаду швидкої допомоги, оскільки у самого обвинуваченого не було телефону. Тому, якби у ОСОБА_3 був намір на вбивство ОСОБА_2, ніщо не заважало йому довести свій умисел до кінця в той час, як він перебував з потерпілим сам на сам.

Частиною першою статтею 15 КК України замахом на злочин визнається скоєння особою з прямим умислом кримінально - карного діяння, якщо воно не було доведене до кінця з причин, які не залежали від її волі.

Разом з тим, під час під час судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_3 мав умисел на вбивство ОСОБА_2, і що він не довів такий умисел до кінця з тієї причини, що потерпілому була надана своєчасна медична допомога.

Обвинувачений ОСОБА_3 стверджував, що він не мав наміру на позбавлення життя потерпілого.

Таке твердження сторона обвинувачення нічим не спростувала.

Встановлені судом обставини події, зокрема, те, що ОСОБА_3 спонтанно узяв ніж з ящика столу під час бійки, а не навмисно його підшукав та приготував для заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, також свідчать про відсутність у ОСОБА_3 умислу на вбивство потерпілого.

В судовому засіданні потерпілий та свідки пояснили, що ОСОБА_3 не висловлював на адресу потерпілого погрози його життю. Більш того, після бійки обвинувачений сам допоміг потерпілому дістатися квартири сусіда для того, щоб викликати бригаду швидкої допомоги потерпілому, оскільки у обвинуваченого не було телефону.

Таким чином стороною обвинувачення не доведено мотивів замаху на вбивство потерпілого обвинуваченим та не доведено, що смерть потерпілого не настала з причин, які не залежали від волі обвинуваченого, оскільки судом встановлено, що після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому обвинувачений самостійно за власної ініціативи вживав заходів для надання необхідної медичної допомоги потерпілому.

Сама по собі тяжкість нанесених потерпілому тілесних ушкоджень за недоведеності умислу на його вбивство, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, за відсутності будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого, не є достатньою та необхідною ознакою для кваліфікації дії обвинуваченого за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, як про це зазначає сторона обвинувачення.

Таким чином, оцінюючи досліджені в ході судового розгляду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні злочину за обставин, визнаних судом встановленими і викладених у вироку, доведена повністю. Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Згідно зі ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він проживає у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, має малолітню дитину, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також допомагає у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий в силу ст.89 КК України; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо.

За актом судово-психіатричної експертизи №281 від 27.03.2014р. ОСОБА_3 ознак психозу та слабоумства не виявляє; виявлений синдром залежності від алкоголю; за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними; у період часу, до якого відноситься правопорушення, ОСОБА_3 знаходився у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (матеріали к.п. а.с.109-111).

Згідно зі ст.66 КК України суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, його щире каяття у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, є скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставину, що обтяжує покарання обвинуваченому, та обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому

Проаналізувавши вказані обставини, суд приходить до висновку, що для досягнення цілей покарання, визначених ч.2 ст.50 КК України, слід призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції частини 1 статті 121 КК України.

Разом з тим, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої покарання обставини, наявність на утриманні у обвинуваченого малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також обставини злочину, а саме, що потерпілий був ініціатором конфлікту, його прохання суворо не карати обвинуваченого і відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого, пробачення ним обвинуваченого, суд на підставі ст..75 КК України приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, але за умов здійснення контролю за його поведінкою згідно ст.76 КК України.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст.100, 369, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У силу ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,

- періодично з'являтися на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої системи,

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.

До набрання вироком законної сили змінити запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, на домашній арешт, звільнивши його з-під варти негайно у залі суду та поклавши на нього такі обов'язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) з 21.00 години до 7.00 години наступного дня не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду;

3) не виїжджати за межі м.Харкова та Харківської області без дозволу суду,

4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи.

Речові докази по справі: кухонний ніж з пластмасовою ручкою чорного кольору, кухонний ніж з пластмасовою ручкою білого кольору, частина наволочки, відрізки слідів рук, вата зі слідами рідини бурого кольору, фрагмент накидки з дивану, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області (матеріали кримінального провадження а.с.84-86) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі за проведення судової криміналістичної експертизи (матеріали кримінального провадження а.с.83) у сумі 884 грн. 52 коп.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводського районний суд м.Харкова протягом 30 діб після проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, закриття апеляційного провадження або набрання законної сили вироком за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий І.С. Блага

Судді С.М.Олізаренко

М.Ю.Міндарьова