Рішення № 4018475, 02.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.09 р. Справа № 37/8

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації, м. Донецьк, ідентифікаційний код 02313200

до Відповідача: Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ ідентифікаційний код 19359904

про: повернення грошових коштів за договором банківського вкладу у сумі 74250000,00 грн., зобов’язання сплати відсотки у сумі 20005767,12грн., та стягнення пені за прострочення платежу у розмірі 3520801,71грн., пені за порушення строків переказу у розмірі 2126500,00 грн.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Донецької обласної ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 24068072

за участю уповноважених представників:

від Позивача – 1. Безборода В.П. за довіреністю №05-06-2136 від 04.12.2008р.; 2. Демченко С.М. за довіреністю №05-06-442 від 10.03.2009р.;

від Відповідача – не з’явився;

від Третьої особи – Сало О.О. за довіреністю №465-9 від 01.07.2009р.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 10.02.2009р. на 10.03.2009р., 16.03.2009р. провадження у справі зупинено, 17.06.2009р. поновлено та призначено на 25.06.2009р., з 25.06.2009р. відкладалось на 02.07.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Головне фінансове управління Донецької обласної державної адміністрації, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ в особі Донецького регіонального управління АКБ „Європейський”, Відділення № 38, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу у сумі 74250000,00 грн. та пені у розмірі 614000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем зобов’язання з повернення коштів за договором банківського вкладу №Д/2-08/0401 від 01.10.2008р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір банківського вкладу №Д/2-08/0401 від 01.10.2008р., додаткову угоду №5 від 15.10.2008р.; претензію про повернення грошових коштів та стягнення пені №12 від 23.12.2008р., листи №01-02/22-1772 від 16.10.2008р., №01-02/22-2110 від 04.12.2008р., №01-02/22-2142 від 09.12.2008р., №01-02/22-2153 від 10.12.2008р., №01-02/22-2156 від 10.12.2008р., №01-02/22-2211 від 16.12.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 118, 119, 144 Конституції України; гл. 5 Господарського кодексу України, гл. 51 Цивільного кодексу України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 44, 70 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Закон України „Про банки та банківську діяльність”.

Безпосередньо у позовній заяві Позивачем сформульоване клопотання про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог у вигляді накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать Відповідачу.

Уточненням від 05.03.2009р. №05-06-433 (а.с.а.с.37-39 т.1) Позивач повідомив реквізити рахунків для повернення стягуваних коштів, навів нормативне обґрунтування вимог щодо пені та зазначив про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу у сумі 74250000,00 грн., пені за прострочення платежу у розмірі 3520801,71грн., пені за порушення строків переказу у розмірі 2126500,00грн.

Уточненням від 13.03.2009р. №05-06-484 (а.с.а.с.107-110 т.1) Позивач визначив свою позицію відносно ймовірності впливу результатів розгляду справи на права і обов’язки Донецької обласної ради, виклав міркування щодо необхідності вжиття забезпечувальних заходів та змінив предмет позову шляхом збільшення суми вимог, вимагаючи стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу у сумі 74250000,00 грн., відсотків за депозитом у сумі 2005767,12грн., пені за прострочення платежу у розмірі 3520801,71грн., пені за порушення строків переказу у розмірі 2126500,00грн.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.40-95 т.1, а.с.а.с.83-104 т.2), у тому числі – клопотання від 25.06.2009р. №05-07-1099 про стягнення зазначених грошових коштів безпосередньо з Акціонерного комерційного банку „Європейський”, зважаючи на виключення з державного реєстру банків Відділення №38, а також – розрахунки всіх стягуваних сум.

Заявою від 02.07.2009р. (а.с.105 т.2), наданою у судовому засіданні 02.07.2009р. Позивач уточнив предмет вимог в частині вкладу та нарахованих відсотків, зазначивши про необхідність зобов’язання Відповідача повернути вклад та сплатити відсотки.

Відповідач надав відзив №114/03 від 19.03.2009р. (а.с.а.с.1-4 т.2), в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на: незаконність стягнення пені за прострочення платежу з огляду на відсутність домовленостей сторін щодо її застосування; незаконність стягнення пені за порушення строків переказу у зв’язку із безпідставністю застосування переказів до відносин сторін за депозитним договором; безпідставність нарахування відсотків не депозит за межами встановленої у договорі дати його повернення – 22.12.2008р. Відповідач також заперечив проти вжиття запропонованих Позивачем забезпечувальних заходів з огляду на те, що їх вжиття отяжить виконання грошових зобов’язань в контексті здійснюваної процедури реорганізації та розглядуваного питання про надання Відповідачу стабілізаційного кредиту.

Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.9-36 т.2).

Крім того, Відповідач звертався із зустрічною позовної заявою №98/03 від 05.03.2009р. (а.с.а.с.97-100 т.1) про визнання договору банківського вкладу пролонгованим, яка (заява) ухвалою суду від 06.03.2009р. була повернута без розгляду.

За результатами апеляційного перегляду Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2009р. (а.с.а.с.70,71 т.2) зазначена ухвала залишена без змін.

Ухвалою суду від 17.06.2009р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучено Донецьку обласну раду (далі – Третя особа).

Третя особа надала пояснення від 30.06.2009р. №464-9 (а.с.а.с.80-82 т.2), якими позовні вимоги з урахуванням уточнень від 13.03.2009р., а також клопотання про вжиття забезпечувальних заходів підтримані у повному обсягу.

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецької обласної ради №5/14-415 від 25.01.2008р. (а.с.13 т.1) про обласний бюджет на 2008р. серед іншого встановлено: Головному фінансовому управлінню обласної державної адміністрації укладати договори з управлінням Державного казначейства в Донецькій області на отримання безвідсоткових, короткострокових позичок за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів обласного бюджету, пов’язаних із забезпеченням витрат, в першу чергу на оплату труда робітників бюджетних установ та нарахувань на заробітну плату, купівлю продуктів харчування та медикаментів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; укладати договори з установами банків про направлення тимчасово вільних коштів обласного бюджету на депозитні рахунки для ефективного використання фінансових ресурсів.

01.10.2008р. між Відповідачем (Банк) та Позивачем (Вкладник), на підставі рішення Донецької обласної ради №5/14-415 від 25.01.2008р., укладено договір банківського вкладу №Д/2-08/0401 (а.с.а.с. 14-16 т.1), згідно п.п.1.1., 3.2. якого Банк приймає на депозитний рахунок Вкладника грошові кошти в сумі 12500000,00 грн. з правом поповнення та зменшення суми депозиту та виплачує 17,0% річних на суму депозиту, які Вкладник зобов’язується перерахувати протягом 3 робочих днів з дня підписання договору. Факт поповнення суми депозиту підтверджується витягом з депозитного рахунку, підтверджуючого суму депозиту після поповнення. Факт зменшення суми депозиту підтверджується письмовою вимогою Вкладника про дострокове витребування частини депозиту з витягом з депозитного рахунку, підтверджуючого суму депозиту після часткового повернення.

Згідно п.1.2 договору сума депозиту протягом дії договору не може бути менше 50% від первісної суми депозиту.

Пунктом 1.3 договору визначена дата повернення коштів – 22.12.2008р.

Положеннями п.п. 2.2. та 2.3. договору встановлено нарахування процентів на депозит щомісячно з дня, наступного за робочим днем попереднього календарного місяця, по останній робочий день поточного календарного місяця включно, на суму щоденного залишку грошових коштів на депозитному рахунку на кінець операційного дня. Проценти нараховуються з дня, наступного за днем надходження коштів на депозитний рахунок, до дня, що передує поверненню коштів, а їх виплата здійснюється щомісячно в останній робочий день місяця шляхом перерахування у безготівковій формі на рахунок місцевого бюджету – обласного - №31417534700001 в ГУДКУ в Донецькій області, код банку 834016, код ЄДРПОУ 34686537, код доходу – 21040000.

Умовами п. 3.1. встановлені обов’язки Відповідача прийняти грошові кошти Позивача відповідно до умов договору, сплачувати проценти за користування депозитом у відповідності до договору та забезпечити повернення грошових коштів на відповідні рахунки Вкладника.

03.10.2008р. сторонами укладена додаткова угода №1 (а.с.97 т.2), якою п. 1.1. договору викладено в наступній редакції: „Банк приймає на депозитний рахунок Вкладника №25469002777001 (далі – депозитний рахунок) грошові кошти (далі – депозит) в сумі 55000000,00 грн. з правом поповнення та зменшення суми депозиту та виплачує 17,0% річних на суму депозиту. Факт поповнення суми депозиту підтверджується випискою з депозитного рахунку, підтверджуючого суму депозиту після поповнення. Факт зменшення суми депозиту підтверджується письмовою вимогою Вкладника про дострокове витребування частини депозиту з витягом з депозитного рахунку, підтверджуючого суму депозиту після часткового повернення”.

Додатковою угодою №2 від 06.10.2008р. (а.с.98 т.2) сторони внеси зміни до п. 1.1. договору, встановивши суму депозиту, який приймає Банк, у розмірі 105000000грн.

Додатковою угодою №3 від 07.10.2008р. (а.с.99 т.2) обумовлений розмір депозиту сторонами визначений у сумі 115000000грн.

Додатковими угодами №4 від 08.10.2008р. (а.с.100 т.2) та №5 від 15.10.2008р. розмір депозиту збільшено до 135250000грн. та встановлені обов’язки Вкладника щодо порядку поповнення суду депозиту до визначеної.

Додатковою угодою №5/1 від 15.10.2008р. розмір депозиту сторонами остаточно визначений у сумі 133250000грн.

Вказані додаткові угоди не змінювали інші умови договору банківського вкладу №Д/2-08/0401.

За приписами п.3.4. договору банківського вкладу №Д/2-08/0401, Вкладник зокрема має право вимагати повернення частини коштів депозиту, при умовах додержання вимог п.1.2 цього договору, або їх повної суми депозиту, повідомивши Банк про наміри повернення коштів за два робочих дня, не зменшуючи відсоткову ставку у місяці, в якому здійснювалося повернення коштів.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с.а.с. 58, 61, 63, 65, 67,68, 70, 71, 74, 75, 79, 80, 85-87, 91, 92, 95 т.1) за період з 01.10.2008р. по 15.10.2008р. Позивач у якості депозитного вкладу перерахував Відповідачу 137250000грн.

У відповідності до умов п.3.4. Договору, Позивач направляв Відповідачу листи №01-02/22-1772 від 16.10.2008р., №01-02/22-2110 від 04.12.2008р., №01-02/22-2142 від 09.12.2008р., №01-02/22-2153 від 10.12.2008р., №01-02/22-2156 від 10.12.2008р., №01-02/22-2211 від 16.12.2008р. (а.с.а.с.20-25 т.1) та претензію від 23.12.2008р. №05-07-2269 (а.с.а.с.18,19 т.1) з вимогою про повернення грошових коштів з депозитного рахунку.

Згідно з виписками з депозитного рахунку (а.с.а.с.46-57, 59, 60, 62, 64, 66, 69, 72, 73, 76, -78, 81-84, 88-90, 93, 94 т.1) та довідками Позивача (а.с. 40 т.1, а.с.93 т.2) на момент розгляду цієї справи йому були частково повернуті грошові кошти в сумі 63000000грн., решта зобов’язання щодо повернення грошових коштів у сумі 74250000грн. не виконана.

Крім того, згідно розділу ІІІ уточнень до позовної заяви від 13.03.2009р. №05-06-484 (а.с.109 т.1) за період з січня по лютий 2009р. Позивачем нараховані несплачені відсотки у сумі 20005767,12грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, за яким, з урахуванням всіх уточнень вимагає зобов’язати Акціонерний комерційний банк „Європейський”, м. Київ повернути грошових коштів за договором банківського вкладу у сумі 74250000,00 грн., сплатити відсотки за депозитом у сумі 2005767,12грн.,та стягнути з нього пеню за прострочення платежу у розмірі 3520801,71грн. і пеню за порушення строків переказу у розмірі 2126500,00грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №114/03 від 19.03.2009р. (а.с.а.с.1-4 т.2), проте аргументів проти вимог щодо повернення грошових коштів у сумі 74250000грн. не навів.

Третя особа свою позицію по суті розглядуваного спору сформулювала у поясненнях від 30.06.2009р. №464-9 (а.с.а.с.80-82 т.2).

Суд розглядає справу в контексті позовної заяви з урахуванням заяв про уточнення від 05.03.2009р. №05-06-433 (а.с.а.с.37-39 т.1), від 13.03.2009р. №05-06-484 (а.с.а.с.107-110 т.1), клопотання від 25.06.2009р. №05-07-1099 (а.с.83 т.2) та заяви від 02.07.2009р. (а.с.105 т.2).

Відносно об’єднання в межах одного провадження вимог щодо повернення суми депозиту, сплати процентів та стягнення штрафних санкцій, суд зазначає, що зазначені вимоги об’єднанні підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобов’язань за договором банківського вкладу), сумісний розгляд цих вимог не утруднює вирішення спору і сприяє дотриманню процесуальної економії, що узгоджується із принципом розумності, передбаченим п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, та відповідає змісту права на ефективний судовий захист, гарантованого положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. (в контексті адекватності та своєчасності) та приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, до прийняття рішення у справі позивач управнений в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшувати розмір позовних вимог та доповнювати підстави позову.

Відносно стягнення зазначених сум безпосередньо з Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ, а не Відділення №38, суд зазначає, що за змістом ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачем може бути лише Банк як юридична особа, а не його філія. Існування філії, яка здійснює функції юридичної особи у спірних правовідносинах за змістом ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України впливає виключно на визначення територіальної підступності справи на момент порушення провадження у ній. За таких обставин, припинення діяльності такої філії в перебігу розгляду справи жодною мірою не впливає ані на статус Банку як належного Відповідача, ані на підсудність цієї справи у розумінні ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів та умовами укладеного між ними договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір №Д/2-08/0401 від 01.10.2008р. договором банківського вкладу (депозиту) у розумінні ч.2 ст. 340 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України.

Виходячи із визначення договору банківського вкладу, наведеного у вказаних вище нормах, Банк, що прийняв від Вкладника грошову суму (вклад) зобов’язується виплачувати Вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України Банк виплачує Вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Аналогічні за сутністю положення вбачаються із змісту терміну вкладу (депозит), наведеного у ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір (з додатковими угодами) є належною підставою для виникнення у останнього зобов’язань з виплати вкладу та нарахованих відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Банку повернути вклад Вкладнику відповідно до умов повернення, встановлених у договорі.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу суми вкладу у повному обсягу не пізніше 22.12.2008р. згідно п. 1.3. договору.

Згідно ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань Відповідачем є їх порушенням.

Як було встановлено судом, Відповідач не повернув Позивачеві частину отриманого вкладу у загальному розмірі 74250000грн. – належних у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів припинення відповідного зобов’язання у встановленому порядку Відповідачем до матеріалів справи не надано, а підстав для звільнення від виконання цього зобов’язання в натурі, передбачених ст.622 Цивільного кодексу України судом не встановлено.

Варто зауважити, що за змістом п. 7.1.1. ст. 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та п. 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №492 відповідно до ст. 7 Закону України „Про Національний банк України”, вкладний (депозитний) рахунок є рахунком клієнту, що відкривається банком для зберігання коштів клієнта, які передаються ним в управління банківській установі. Зазначений висновок суду у повній мірі узгоджується із положеннями ст. 1066 Цивільного кодексу України, що регламентують договір банківського рахунку, та підлягають (положення) застосуванню до правовідносин банківського вкладу в силу ч. 3 ст.1058 Цивільного кодексу України.

Таким чином, внесення Позивачем в порядку виконання договору банківського вкладу грошових коштів на свій власний депозитний рахунок не призводить до припинення права власності на такі кошти у вкладника, а, відтак, - зумовлює висновок про можливість застосування приписів законодавства, які регламентують права власності та його захист.

При цьому суд, зважаючи на статус Позивача як структурного підрозділу Донецької обласної державної адміністрації згідно Положення (а.с.а.с.9-12 т.1), наголошує, що в силу Рішення Донецької обласної ради №5/14-415 від 25.01.2008р. та з урахуванням приписів ст.ст. 22, 77 Бюджетного кодексу України відносно визначення розпорядника місцевого бюджету та його функцій, ст.18 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” відносно повноважень у галузі бюджету та фінансів, Позивач у спірних правовідносинах здійснює функцію власника банківського вкладу (депозиту).

В свою чергу, відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Аналогічні положення закріплені і в ст.321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., „ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права”.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власник управнений здійснювати відносно своєї власності повноваження з володіння, користування та розпорядження.

Згідно меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. З наявних у матеріалах справи документів не вбачається і Відповідачем не доведено, що він здійснюючи свої права за договором банківського вкладу управнений утримувати депозитні кошти, надані Позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідач шляхом неповернення депозиту припустився не тільки порушень своїх зобов’язань за договором, але й допустив протиправне втручання і обмеження у здійсненні права власника депозиту.

За таких обставин, позовні вимог в частині повернення грошових коштів за договором банківського вкладу у сумі 74250000грн., підлягають задоволенню у повному обсягу. Враховуючи положення п. 3.1. договору банківського вкладу щодо рахунків, на які мають повертатися кошти вкладу та зміст розділу І уточнень від 05.03.2009р. №05-06-433 (а.с.а.с.37-39 т.1), Відповідач має повернути зазначену суму вкладу шляхом її перерахування наступним чином:

- 57778000грн. до загального фонду обласного бюджету на рахунок №31427000600001 в ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 023103200, МФО 834016;

- 12000000грн. до спеціального фонду обласного бюджету на рахунок №31525002500001 в ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 023103200, МФО 834016;

- 4472000грн. до спеціального фонду обласного бюджету на рахунок №31524003500001 в ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 023103200, МФО 834016.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня який передує його поверненню вкладникові або списання з рахунку вкладника з інших підстав.

Зміст зазначеної норми спростовує твердження Відповідача про те, що нарахування процентів обмежується передбаченою договором датою повернення коштів (22.12.2008р.), скільки у вказану дату всупереч вимог договору та зазначених вище приписів законодавства Банк не виконав свого обов’язку з повернення коштів, а, отже, - фактично продовжив управління такими коштами Вкладника.

Позиція суду щодо правової кваліфікації дій Відповідача з невиконання встановлених договором та законодавством обов’язків з нарахування та своєчасної сплати відсотків на депозит аналогічна наведений вище позиції стосовно протиправного неповернення самого вкладу.

Приймаючи до уваги, що у період з січня по лютий 2009р., протягом якого Позивачем нараховані спірні проценти, щодо яких висуваються позовні вимоги, Позивачу не була повернута сума коштів у розмірі 74250000грн., суд перевіривши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” розрахунок процентів виходячи із встановленої п.1.1. договору ставки у 17% річних, дійшов висновку, що за цей період можуть бути нараховані та підлягають сплати проценти у сумі 2040349,32грн.

Отже, позовні вимоги в частині сплати процентів підлягають частковому задоволенню в межах зазначеної суми , яку Відповідач має перерахувати у безготівковій формі на рахунок місцевого бюджету – обласного - №31417534700001 в ГУДКУ в Донецькій області, код банку 834016, код ЄДРПОУ 34686537, код доходу – 21040000.

Суд вважає за необхідне наголосити Позивачу на те, що його розрахунок процентів за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. (а.с.94 т.2) в частині, що стосується березня-червня 2009р., до уваги в контексті розглядуваного спору не приймається, оскільки у встановленому порядку вимог щодо такого періоду у формі відповідної заяви в межах розглядуваної справи не висувалось. В свою чергу, за змістом ст.ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України формулювання вимог (предмету) позову віднесено до виключної компетенції Позивача.

Стосовно вимог про стягнення пені, позиція суду полягає у наступному:

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Між тим, ані із змісту укладеного договору банківського вкладу, ані з інших наявних у матеріалах справи документів не вбачається існування письмової домовленості у розумінні ч. 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України про забезпечення виконання зобов’язань неустойкою у формі пені.

Наразі Позивачем не доведено встановлення підстав для нарахування і стягнення пені у спірних правовідносинах безпосередньо в силу приписів закону – посилання на положення ст. 343 Господарського кодексу України за висновком суду у розглядуваному випадку застосуванню не підлягають, оскільки Відповідач на є платником, а Позивач одержувачем коштів у розумінні цієї статті, оскільки спірні правовідносини не відносяться до розрахункових.

За таких обставин суд, погоджуючись із обґрунтованістю заперечень Відповідача з цього приводу, відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення платежу у сумі 3520801,71грн., зважаючи на відсутність у Позивача суб’єктивного права на її отримання.

Щодо стягнення пені у сумі 2126500грн. за порушення строків переказу, суд, визнаючи обґрунтованість заперечень Відповідача, викладених у відзиві, із цього приводу, наголошує на такому.

Як вбачається із змісту уточнення від 05.03.2009р. №05-06-433 (а.с.а.с.37-39 т.1), нормативною підставою відповідної вимоги Позивач вважає положення ст. 32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Однак, за змістом наведеної норми, така відповідальність застосовується виключно у випадку прострочення строків виконання банком доручення клієнта на переказ грошових коштів. В свою чергу, згідно п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону переказ грошових коштів ініціюється клієнтом виключно за допомогою розрахункових документів, подання яких на виконання банку та виконання банком здійснюється в межах правовідносин з розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку, що вбачається із сукупного аналізу положень п. 1.37 ст. 1, п.7.1.2 ст. 7 та п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Наразі, як було встановлено судом, договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини, є договором банківського вкладу і за своєю сутністю не тільки не регулює правовідносини з розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку, але й взагалі не передбачає ані ініціювання Позивачем переказу коштів у розумінні Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Слід зазначити, що Позивач і не надав належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів у вигляді невиконаних Відповідачем розрахункових документів.

Отже, суд, встановивши, що положення ст. 32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 2126500грн. у повному обсягу як юридично неспроможних.

Суд відмовляє і у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно і грошові кошти Відповідача з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. №01-8/2776.

Відтак, можливість обґрунтованого застосування певного заходу, серед іншого, покладено у залежність від їх адекватності заявленим позовним вимогам, на забезпечення якого він вживається (принципової спроможності забезпечити виконання рішення в разі задоволення позову).

З огляду на наведені вище висновки суду щодо правової природи правовідносин за договором банківського вкладу та приналежності такого вкладу і нарахованих процентів Вкладнику, задоволення його позовних вимог в принципі не може бути забезпечено за рахунок коштів та майна, приналежного Відповідачу – останній має повернути саме кошти Позивача, а не свої власні. В свою чергу, суд дійшов висновку про безпідставність вимог щодо стягнення пені, виключно задоволення яких зумовило б правомірність зазіхань на майно Відповідача на стадії виконавчого провадження.

Відтак, запропонований вид забезпечення в силу своєї неадекватності заявленим вимогам фактично спрямований на безпідставне втручання у господарську діяльність Відповідача, що не може вважатися прийнятним.

Більш того, згідно правової позиції касаційної інстанції, сформульованої в п.п. 6.1 та 6.3. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.1994р. №02-5/611 накладання арешту має обмежуватися сумою позову та судовими витратами, сукупний розмір яких Позивачем у заяві про забезпечення позову не визначений, а накладання арешту на все належне особі майно здійснюється виключно в межах провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам та підлягають стягненню в доход бюджету, оскільки Позивач звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації, м. Донецьк (ідентифікаційний код 02313200) до Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ (ідентифікаційний код 19359904) про повернення грошових коштів за договором банківського вкладу у сумі 74250000,00 грн., зобов’язання сплати відсотки у сумі 20005767,12грн., та стягнення пені за прострочення платежу у розмірі 3520801,71грн., пені за порушення строків переказу у розмірі 2126500,00 грн. задовольнити частково.

2. Зобов’язати Акціонерний комерційний банк „Європейський”, м. Київ (ідентифікаційний код 19359904) повернути грошові коштів за договором банківського вкладу у сумі 74250000,00 грн. шляхом її перерахування наступним чином:

- 57778000грн. до загального фонду обласного бюджету на рахунок №31427000600001 в ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 023103200, МФО 834016;

- 12000000грн. до спеціального фонду обласного бюджету на рахунок №31525002500001 в ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 023103200, МФО 834016;

- 4472000грн. до спеціального фонду обласного бюджету на рахунок №31524003500001 в ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 023103200, МФО 834016.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Зобов’язати Акціонерний комерційний банк „Європейський”, м. Київ (ідентифікаційний код 19359904) сплатити відсотки за договором банківського вкладу за період з січня по лютий 2009р. включно у сумі 2040349,32грн. шляхом її перерахування у безготівковій формі на рахунок місцевого бюджету – обласного - №31417534700001 в ГУДКУ в Донецькій області, код банку 834016, код ЄДРПОУ 34686537, код доходу – 21040000.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Акціонерний комерційний банк „Європейський”, м. Київ (ідентифікаційний код 19359904) до державного бюджету витрати по сплаті державного мита у сумі 85грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього Позивача у судовому засіданні 02.07.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 02.07.2009р.

7. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя