Рішення № 40184620, 04.08.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6445/14-ц

н/п 2/640/1892/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарі Приблуда І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» до ОСОБА_1, приватного підприємства «Спецавтопостач», публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» про стягнення заборгованості, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК», публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій», третя особа: приватне підприємство «Спецавтопостач» про визнання припиненим договору поруки, скасування договорів про відступлення права вимоги

ВСТАНОВИВ:

22.04.2014 року публічне акціонерне товариство «АПЕКС-БАНК» (надалі ПАТ «АПЕКС-БАНК») звернулось з позовом до суду до ОСОБА_1, приватного підприємства «Спецавтопостач» ( надалі ПП «Спецавтопостач»), публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» ( надалі ПАТ Банк «Меркурій») про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 8982896,87 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16.05.2003р. між ПАТ Банк «МЕРКУРІЙ» та ТОВ «АВТО- ЕНЕРГІЯ» укладено договір №02-06К-56 на невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті. Згідно договору про переведення боргу укладеного 13.08.2010р. ПП «Спецавтопостач» замінив ТОВ ««АВТО- ЕНЕРГІЯ» та прийняв на себе зобов'язання виконати всі обов'язки первісного позичальника за кредитним договором. Згідно умов кредитного договору, первісному позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надано кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості. платності та цільового використання (п. 1.1. кредитного договору). З урахуванням додаткових договорів до кредитного договору істотні умови кредитного договору наступні: ліміт кредитної лінії 675 000.00 дол. США, процентна ставка 13% річних, кінцевий термін повернення 11 грудня 2014р.

На підставі договору про відступлення права вимоги (заміни сторони) № 1 від 01 лютого 2014 року (надалі - Договір відступлення №1) первісний кредитор відступив ПАТ«АПЕКС-БАНК» право вимоги за кредитним договором. Позивач листом №104 від 04.02.2014р. повідомив ПП «Спецавтопостач» про відступлення права вимоги за кредитним договором. Повідомлення ОСОБА_1, ПП «Спецавтопостач» про відступлення права вимоги підтверджується листом №472/08 від 05.02.2014р. Розрахунок сторін за договором відступлення №1 проведено 03.02.2014р. згідно договору взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, укладеного 01 лютого 2014 року.Розмір відступленого права вимоги відповідно до договору відступлення №1 становить 674 000 дол. США, в т.ч. передбачено нарахування процентів та/або комісій, нарахування неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Починаючи з лютого 2014 року позичальником порушуються умови п.п. 1.4., 3.1., 5.2.5. кредитного договору щодо сплати заборгованості згідно графіку погашення, сплати процентів за користування кредитом, подання звітних, бухгалтерських та інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності позичальника.

Зобов'язання позичальника за кредитним договором забезпечені в т.ч. договором поруки №02-25П-56/1, укладеним 13.08.2010р. між первісним кредитором, позичальником та ОСОБА_1 01 лютого 2014 року первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за договором поруки. Це відступлення права вимоги було здійснено відповідно до договору про відступлення права вимоги (заміни сторони) №2 від "01" лютого 2014 р., укладеного між первісним кредитором та новим кредитором (далі - договір відступлення №2). Лист позивача №105 від 04.02.2014р. про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором поруки отримано особисто ОСОБА_1 05.02.2014р. За договором поруки відповідальність є солідарною щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також сплати можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки а в порядку, передбачених кредитним договором.

Зобов'язання позичальника за кредитним договором забезпечені в т.ч. порукою первісного кредитора згідно укладеного договору відступлення №1, оскільки договір відступлення №1 має змішану форму та містить умови договору поруки, передбачені у ст.ст. 553- 559 Цивільного кодексу України (п. 3.3. Договору відступлення №1). Згідно умов договору відступлення №1 ПАТ «Банк «Меркурій» несе відповідальність за виконання позичальником належним чином та в повному обсязі обов'язків за кредитним договором (солідарна відповідальність) та зобов'язаний погасити прострочену заборгованість позичальника за кредитним договором протягом 3 днів з дати отримання відповідної вимоги позивача (п. 3.3. договору відступлення). Вимога позивача №221 від 05.03.2014р. про виконання зобов'язань отримана ПАТ Банк «Меркурій» 11.03.2014р.

Невиконання відповідачами своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, завдає позивачу збитків в розмірі заборгованості за кредитним договором, що станом на 14.04.2014р. становить: 692 211. 96 дол. США, що на 14.04.2014р. за курсом НБУ складає 8 982 896.87 грн., в т.ч.: - заборгованість за кредитом 673 000.00 дол. США. що становить 8 733 581,57 грн.; - заборгованість за процентами - 10 068.77 дол. США, що становить 130 663,30 грн..; - пеня за несвоєчасно сплачений кредит та проценти 118 652,00 грн.. що становить - 9 143.19 дол. США., яку позивач і просить стягнути солідарно з відповідачів та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1, не погодившись з позовними вимогами, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить: - визнати таким, що припинив свою дію з 01.02.2014 року договір поруки №02-25П-56/ І від 13.08.2010 року, укладений між ПП «СПЕЦАВТОПОСТАЧ», ПАТ «БАНК МЕРКУРІЙ» та ОСОБА_1; - скасувати договір від 01.02.2014 року відступлення права вимоги (заміну сторони) за іпотечним договором №16-03-139 від 16.05.2003 року, укладений між ПАТ «АПЕКС-БАНК» та «БАНК МЕРКУРІЙ»; - скасувати договір від 01.02.2014 року відступлення права вимоги (заміну сторони) за іпотечним договором №16-03-396 від 31.08.2007 року, укладений між ПАТ «АПЕКС-БАНК» та «БАНК МЕРКУРІЙ»; - скасувати договір від 01.02.2014 року відступлення права вимоги (заміну сторони) за іпотечним договором №16-03-71 від 28.05.2009 року, укладений між ПАТ «АПЕКС-БАНК» та «БАНК МЕРКУРІЙ»; - скасувати договір від 01.02.2014 року відступлення права вимоги (заміну сторони) за іпотечним договором №16-03-191 від 31.08.2010 року, укладений між ПАТ «АПЕКС-БАНК» та «БАНК МЕРКУРІЙ».(а.с. 136-138).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що під час укладання договору відступлення прав: вимоги (зміну сторони) №1 від 01.02.2014 року були порушені права поручителя (збільшено обсяг відповідальності без попереднього погодження), а тому договір поруки №02-25П-56/1 від 13.08.201 року, укладений між ПП «Спецавтопостач», ПАТ Банк»Меркурій» та ОСОБА_1 можна визнати припиненим з 01.02.2014 року.

В договорі відступлення права вимоги (заміну сторони) №1 від 01.02.2014 року не вказано чи відступлення права вимоги було здійснено платно чи безоплатно. Адже відсутність в договорі даної інформації дає підстави вважати, що відступлення права вимоги було здійснено безоплатно.

Ознайомившись зі статутом ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ» позивач за зустрічним позовом не знайшов права банку укладати договори дарування між юридичними особами . Але з врахуванням того, що договір відступлення права вимоги (заміну сторони) №1 від 01.02.2014 року виступив підставою для укладення договору від 01.02.2014 року відступлення права вимоги (заміну сторони) за іпотечним договором №16-03-139 від 16.05.2003 року, договору від 01.02.2014 року відступлення права вимоги (заміну сторони) за іпотечним договором №16-03-396 від 31.08.2007 року, договору від 01.02.2014 року відступлення права вимоги (заміну сторони) за іпотечним договором №16-03-71 від 28.05.2009 року, договору від 01.02.2014 року відступлення права вимоги (заміну сторони) за іпотечним договором №16-03-191 від 31.08.2010 року, то приходить до висновку, що договір відступлення права вимоги (заміну сторони) №1 все ж таки був оплатний і ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ» отримав за це відступлення грошові кошти.

Таким чином, вважає, що при укладені договору відступлення права вимоги (заміну сторони) №1 від 01.02.2014 року ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ» та ПАТ «АПЕКС-БАНК» мали на меті приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору факторингу. Отже, договір відступлення права вимоги (заміну сторони) №1 від 01.02.2014 року є удаваним, а відповідно до статті 235 ЦК України, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Передання за договором факторингу, укладеного між ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ» та ПАТ «АПЕКС-БАНК» нерухомого майна в натуральній формі, є порушенням чинного законодавства, адже вимоги нового кредитора до боржника, пов'язані з отриманням від боржника будь-яких послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник ПАТ «Апекс - Банк» проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував, надавши письмові заперечення.

Представник ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ» проти задоволення вимог ПАТ «АПЕКС-БАНК» заперечував, зазначаючи про те, що 12.06.2014 року було прийнято рішення про ліквідацію ПАТ «Банк»Меркурій» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, а тому задоволення вимоги позивача фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який не припускає задоволення вимог в індивідуальному порядку окремих кредиторів поза межами ліквідаційної процедури.

Представник ПП «Спецавтопостач» в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим суд розглядає справу у його відсутність.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у встановлений строк.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Судом встановлено, що 16.05.2003р. між ПАТ Банк «МЕРКУРІЙ» та ТОВ «АВТО- ЕНЕРГІЯ» укладено договір №02-06К-56 на невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті. Згідно договору про переведення боргу укладеного 13.08.2010р. між ПП «Спецавтопостач» замінив ТОВ ««АВТО- ЕНЕРГІЯ» та прийняв на себе зобов'язання виконати всі обов'язки первісного позичальника за кредитним договором. Згідно умов кредитного договору, первісному позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надано кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості. платності та цільового використання (п. 1.1. кредитного договору). З урахуванням додаткових договорів до кредитного договору істотні умови кредитного договору наступні: ліміт кредитної лінії 675 000.00 дол. США, процентна ставка 13% річних, кінцевий термін повернення 11 грудня 2014р.

Пунктом п. 3.1. кредитного договору передбачено, у межах встановлених даним договором строку користування кредитом кредитор щомісячно нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до повного погашення заборгованості виходячи з кількості календарних днів у місяці та році (метод «факт/факт»), а позичальник щомісяця сплачує проценти кредитору не пізніше передостаннього числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України «від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі договору про відступлення права вимоги (заміни сторони) № 1 від 01 лютого 2014 року (надалі - договір відступлення №1) первісний кредитор відступив ПАТ«АПЕКС-БАНК» право вимоги за кредитним договором. Позивач листом №104 від 04.02.2014р. повідомив ПП «Спецавтопостач» про відступлення права вимоги за кредитним договором. Повідомлення ОСОБА_1, ПП «Спецавтопостач» про відступлення права вимоги підтверджується листом №472/08 від 05.02.2014р. Розрахунок сторін за договором відступлення №1 проведено 03.02.2014р. згідно договору взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, укладеного 01 лютого 2014 року. Розмір відступленого права вимоги відповідно до договору відступлення №1 становить 674 000 дол. США, в т.ч. передбачено нарахування процентів та/або комісій, нарахування неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Зобов'язання позичальника за кредитним договором забезпечені в т.ч. договором поруки №02-25П-56/1, укладеним 13.08.2010р. між первісним кредитором, позичальником та ОСОБА_1 01 лютого 2014 року первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за договором поруки. Це відступлення права вимоги було здійснено відповідно до договору про відступлення права вимоги (заміни сторони) №2 від "01" лютого 2014 р., укладеного між первісним кредитором та новим кредитором (далі - договір відступлення №2). Лист позивача №105 від 04.02.2014р. про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором поруки отримано особисто ОСОБА_1 05.02.2014р. За договором поруки відповідальність є солідарною щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також сплати можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки а в порядку, передбачених кредитним договором.

Починаючи з лютого 2014 року позичальником порушуються умови п.п. 1.4., 3.1., 5.2.5. кредитного договору, у зв'язку з чим позивачем за основним позовом була розрахована заборгованість станом на 14.04.2014р. становить: 692 211. 96 дол. США, що на 14.04.2014р. за курсом НБУ складає 8 982 896.87 грн., в т.ч.: - заборгованість за кредитом 673 000.00 дол. США. що становить 8 733 581,57 грн.; - заборгованість за процентами - 10 068.77 дол. США, що становить 130 663,30 грн..; - пеня за несвоєчасно сплачений кредит та проценти 118 652,00 грн.. що становить - 9 143.19 дол. США.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію. Припинення зобов'язання на вимогу однієї сторони допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги договорів відповідачами належним чином не виконані, що є порушенням ст.ст. 526-530 ЦК України.

Таким чином, враховуючи обставини по справі та те, що відповідачі не виконують своїх зобов'язань за договорами, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягаючими задоволенню в повному обсязі. Відповідачами також не надано будь-яких доказів на спростування розрахунку позивача або розрахунок, який він вважає вірним.

Заперечення представника ПАТ «Банк «Меркурій» про неможливість стягнення заборгованості з даного відповідача у зв'язку з відкриттям ліквідаційної процедури суд вважає необґрунтованим та зазначає, що даних про те, що ПАТ «Банк «Меркурій» виключено з Реєстру юридичних осіб суду під час розгляду справи не надано.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Звертаючись з зустрічним позовом позивач ОСОБА_1 стверджує, що обсяг відповідальності збільшився без його згоди.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні договору відступлення, обсяг відповідальності ОСОБА_1 за договором поруки не збільшився, оскільки розмір зобов'язання ПП «СПЕЦАВТОПОСТАЧ» перед ПАТ «АПЕКС-БАНК» за договором 02-06К-56 залишився незмінним. Доказів збільшення обсягу відповідальності у зв'язку з укладенням договору відступлення поруки позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

Посилання ОСОБА_1 в зустрічному позові про те, що укладений договір відступлення прав за кредитним договором є фактично договором факторингу, суд також вважає безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає, або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Виходячи із наведеного, укладений договір відступлення права вимоги (заміну сторони) № 1 від 01.02.2014р. не є договором факторингу, а є договором уступки права вимоги, оскільки фактично ПАТ «АПЕКС-БАНК» (новий кредитор за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором) не фінансувало АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» (первісний кредитор за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором), а лише погасило борги боржника перед банком, натомість, отримавши право регресу до боржника.

Також, суд звертає увагу на те, що платність чи безоплатність договору, вже було предметом розгляду господарського суду Харківської області, який за позовом ПП «СПЕЦАВТОПОСТАЧ» зазначив, що чинне законодавство передбачає можливість виконання боржником зобов'язань на користь нового або первісного кредитора.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред'явлення такої вимоги.

Як зазначено в рішенні господарського суду, ПАТ Банк "Меркурій", відповідно до п. 2.1.1. договору, 03.02.2014р. за №436/08 повідомив боржника за кредитним договором про відступлення права вимоги до нього.

Згідно з ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно з п. 3.3 договору відступлення права вимоги (заміну сторони) №1 від 01.02.2014 року, перший відповідач несе відповідальність за виконання позивачем належним чином та в повному обсязі обов'язків за договором № 02-06К-56 (солідарна відповідальність першого відповідача та позивача) у зв'язку тим, що договір відступлення має змішану форму та містить умови договору поруки, передбачені у ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України. Отже, враховуючи умови п. 3.3 договору відступлення укладення додаткової угоди, якою передбачено можливість зворотнього відступлення другим відповідачем прав вимоги за договором № 02-06К-56 на користь першого відповідача, повністю відповідає правовій конструкції ст. 556 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності до статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. б Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.б цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 202, ст. 203, 205, 207 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У оскаржуваному договорі зазначені всі істотні умови договору, що передбачені чинним законодавством України, а доводи позивача за зустрічним позовом, якими він обґрунтовує позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд також стягує з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати, пропорційно від задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 88,130,174, 212-215, ЦПК України, ст.ст. 509-526, 610-612, 625, 629,1046-1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, приватного підприємства «Спецавтопостач», публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» заборгованість в розмірі 8982896,87 грн. ( вісім мільйонів дев'ятсот вісімсот дві тисячі вісімсот дев'яносто шість грн. 87 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1, приватного підприємства «Спецавтопостач», публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» понесені судові витрати по оплату судового збору в розмірі 1218 грн. з кожного.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК», публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій», третя особа: приватне підприємство «Спецавтопостач» про визнання припиненим з 01.02.2014 року договору поруки від 13.08.2010 року, скасування договорів про відступлення права вимоги від 01.02.2014 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя -