Вирок № 40183788, 18.08.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/11282/2012

Провадження № 1/344/46/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретарів Михайленко О.І., Карпенко І.В., Перун І.Ю.

прокурорів Баландіної Ю.Ю., Федорук Ю.І.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

педагога ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_3, освіта неповна середня, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 26 грудня 2012 року вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до п'яти років одного місяця позбавлення волі, вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2013 року за ч. 1 ст. 296 КК України до п'яти років двох місяців позбавлення волі, українця, громадянина України

за ч. 3 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_5 повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло.

Злочин вчинено за наступних обставин.

12 червня 2012 року в період з 21 до 22 год. підсудний, з метою таємного викрадення чужого майна, підійшов до будинку АДРЕСА_4 та, перелізши через вікно проник в приміщення квартири № 1 вказаного будинку, звідки викрав належні ОСОБА_4 мобільні телефони : марки «Samsung GT-E1081T» IMEI НОМЕР_3, вартістю 203 грн. 33 коп., в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку МТС № НОМЕР_1, вартістю 40 грн., на рахунку якої було 20 грн., який знаходився на зарядному пристрої та марки «Nokia 2760» ІМЕІ НОМЕР_4, вартістю 180 грн., в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_2, вартістю 20 грн., на рахунку якої було 10 грн., який знаходився на ліжку, де в той час спав свідок ОСОБА_6, а маючи намір скритись з таємно викраденими речами, ОСОБА_5 був помічений та затриманий зазначеним свідком.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вказаному вище визнав частково, а саме : визнав сам факт викрадення мобільних телефонів марки «Самсунг» та «Нокіа» у вказаній квартирі, однак не згоден з кваліфікацією його дій за ч. 3 ст. 186 КК України. Суду пояснив, що злочин було вчинено саме при викладених вище обставинах, проте це було здійснено таємно. Суду пояснив, що коли викрадав, свідок ОСОБА_6 спав і не міг його бачити, після чого телефони поставив в кишені штанів, оскільки він тихо ходив по кімнаті. З будинку виліз через вікно і тільки через 5 хв., вже будучи на вулиці, почув оклик свідка та почав тікати, а той біг за ним, а поблизу вокзалу його зупинив таксист, прибіг свідок і викликали міліцію та саме їм він віддав викрадені мобільні телефони.

Проте, незважаючи на часткове визнання вини самим підсудним, його вина у вчиненні вказаних злочинів повністю підтверджується, як частково його ж показаннями так і показаннями потерпілої, свідка, матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_4 в своїх показаннях суду ствердила, що в червні 2012 року, ввечері, пішла в магазин, а свідок ОСОБА_6 спав в хаті. Коли повернулась побачила, що вікна спереду і позаду будинку розбиті, а біля будинку був обвинувачений, працівники міліції та ОСОБА_6, який розповів їй, що підсудний, викравши два мобільних телефони, почав тікати, а він наздогнав його на вокзалі та викликав працівників міліції.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_6, суду підтвердив, що влітку 2012 року, прийшовши до потерпілої ОСОБА_4 ліг поспати. Почувши шум, прокинувся і помітив відчинене вікно та зникнення двох мобільних телефонів. Вставши та вийшовши на вулицю побачив біля вхідних дверей, неподалік вікна, підсудного, який побачивши його, почав тікати. Наздогнав його на вокзалі та передав працівникам міліції, а у кишенях верхнього одягу ОСОБА_5 було виявлено два викрадені мобільні телефони.

Протокол-заявою потерпілої ОСОБА_4 від 12 червня 2012 року, з якої вбачається, що вона повідомила, про факт викрадення 12 червня 2012 року у період часу з 21 год. до 22 год. мобільних телефонів марки «Самсунг» та «Нокіа» ( т. 1 а. с. 6 ).

Протокол огляду місця події від 12 червня 2012 року, підтверджує, що вказаний злочин було вчинено всередині квартири АДРЕСА_4 ( т. 1 а. с. 7 ).

Протокол поверхневого огляду від 12 червня 2012 року, підтверджує, що з передніх кишень штанів обвинуваченого ОСОБА_5 вилучено мобільні телефони : «Samsung GT-E1081T» IMEI НОМЕР_3 та «Nokia 2760» ІМЕІ НОМЕР_4 ( т. 1 а. с. 16 ).

Висновок спеціаліста № 09/16-67 від 15 червня 2012 року з додатками, підтверджує, що вартість мобільних телефонів становить : марки «Samsung GT-E1081T» IMEI НОМЕР_3 - 203 грн. 33 коп., марки «Nokia 2760» ІМЕІ НОМЕР_4 - 180 грн. ( т. 1 а. с. 25-28 ).

Протокол відтворення обстановки та обставин подій від 18 червня 2012 року з фото-таблицями, підтверджує як підсудний ОСОБА_5 потрапив до квартири АДРЕСА_4, як викрав вказані вище мобільні телефони марки «Самсунг» та «Нокіа» з будинку та в який момент був помічений свідком, і зокрема, в той час коли вилазив з будинку через вікно на вулицю, а побачивши свідка підсудний почав тікати. ( т. 1 а. с. 46-50 ).

Досліджені судом докази дають підстави прийти до висновку, що дії підсудного ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки він повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло.

Суд вважає, що зміна підсудним своєї позиції з повного визнання своєї вини за ч. 3 ст. 186 КК України на досудовому слідстві до її заперечення є надуманою з метою уникнення відповідальності за фактично скоєне і суперечить як зазначеним вище його ж поясненням, так і поясненням та допиту даними під час досудового слідства ( т. 1 а.с. 20-22, 43-44, 61-62 ) та під час відтворення обстановки та обставин події, так і показанням свідка ОСОБА_6 який з самих перших своїх показань та пояснень і до показань в суді завжди однаково розповідав про суть обставин, очевидцем яких він був і підстав сумніватись у правдивості його показань у суду немає, про таке не вказував і підсудний, свідок є особою не зацікавленою у вирішенні справи, його показання є послідовними і співставляються з тими поясненнями котрі давав спершу і сам підсудний ОСОБА_5, а в сукупності з іншими дослідженими по справі доказами, достовірно підтверджують, що було саме відкрите викрадення чужого майна з проникненням в приміщення.

Верховний Суд України в узагальненні «Практика розгляду судами справ про злочини проти власності» та у п. 3 Постанови Пленуму № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», роз'яснив, що грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

В ході судового слідства встановлено, що підсудний ОСОБА_5, заволодівши мобільними телефонами та, залишаючи через вікно помешкання квартири, в якій здійснив викрадення, був помічений свідком ОСОБА_8 і сам підсудний помітив вказаного свідка та почав тікати, а за таких обставин суд прийшов до переконання, що має місце саме відкрите викрадення чужого майна.

Призначаючи підсудному покарання суд враховує як ступінь тяжкості вчиненого, так і особу винного.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність підсудного суд вважає його молодий вік, думку потерпілої, яка не має матеріальних претензій та не бажає його суворо карати, розкаяння у вчиненому і, що обставин, які обтяжують відповідальність підсудного по справі не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

За таких обставин суд вважає, що покарання підсудному слід обрати у виді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч. 3 ст. 186 КК України, що буде відповідати і вимогам закону, і тяжкості фактично вчиненого, і буде справедливим.

При цьому суд також враховує, що вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України, приєднано покарання за вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області та призначено остаточне покарання - п'ять років два місяці позбавлення волі. Тому остаточне покарання слід призначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вказаним вироком.

Цивільного позову по справі не заявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання - чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 призначити шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2013 року - п'ять років чотири місяці позбавлення волі.

Строк відбування призначеного покарання рахувати з моменту затримання, з 10 серпня 2012 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 у користь НДЕКЦ при МВС в Івано-Франківській області з зарахуванням на р/р 31255272210165 УДК в Івано-Франківській області МФО 836014 код 25574765 - 588 ( п'ятсот вісімдесят вісім ) гривень витрат за проведення експертизи.

Речові докази по справі : мобільний телефон марки «Samsung GT-E1081T» IMEI НОМЕР_3 та мобільний телефон марки «Nokia 2760» ІМЕІ НОМЕР_4, які передано на зберігання ОСОБА_4 - вважати повернутими потерпілій ОСОБА_4.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний - тримання під вартою.

На вирок протягом 15 діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд.

Суддя В.С. Попович