Рішення № 4018363, 27.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 У Х В А Л А

27.04.2009 р.Справа № 26/17 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд”

до Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”

простягнення 27790,80 грн.

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд”

Про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаГринчук О.Ю.представник за довіреністю від 02.10.2008 р. № 02-1/10

Від відповідача Соболь М.П.представник за довіреністю від 12.01.2009 р. № 4-13 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р. у справі № 26/17 Товариству з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” відмовлено у задоволенні позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” про стягнення 8079,77 грн. інфляційних нарахувань, 1809,96 грн. 3 % річних, 12928,55 грн. пені та 4972,52 грн. штрафу за порушення грошового зобовязання за договором підряду № 10 від 14.03.2001 р.

У січні 2009 року позивач звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення у справі № 26/17 від 10.04.2008 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою від 02.02.2009 р. розгляд заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р. у справі № 26/17 за нововиявленими обставинами зупинено до вирішення Вищим господарським судом України касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 р. у справі № 22/2, а також зобовязано сторін терміново повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 26/17 щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення від 10.04.2008 р., докази чого надати суду.

У квітні 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” звернулося до суду з клопотанням № 30/03 від 30.03.2009 р. про поновлення розгляду вищевказаної заяви, до якого було приєднано копію постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2009 р. у справі № 22/2.

Ухвалою від 02.04.2009 р. розгляд заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р. у справі № 26/17 за нововиявленими обставинами було поновлено, судове засідання призначено на 27.04.2009 р.

27.04.2009 р. у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” підтримав вимоги заяви про перегляд рішення за нововоявленими обставинами, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р. у справі № 26/17 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а саме: стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” 8079,77 грн. збитків від інфляції, 1809,96 грн. 3 % річних, 12928,55 грн. пені та 4972,52 грн. штрафу за порушення умов договору підряду № 10 від 14.03.2001 р. в частині своєчасності розрахунків за виконані підрядні роботи.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що мотивом відмови у задоволенні позову у справі № 26/17 слугував пропуску строку позовної давності, встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. у справі № 22/2. Оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 р. постанову того ж суду від 13.03.2008 р. скасовано за нововиявленими обставинами та залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р. № 22/2, позивач просить задовольнити подану ним у січні 2009 року заяву.

Позивач вказує, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р. у справі № 22/2 встановлено наявність у відповідача боргу за договором № 10 від 14.03.2001 р. та дату закінчення строку оплати боргу, від якої слід відраховувати строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних нарахувань (25.12.2006р.).

Представник відповідача надав заперечення на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та просив у її задоволенні відмовити повністю. Згідно з поданими запереченнями відповідач вважає, що позивач пропустив строк позовної давності по вимогами про стягнення основного боргу за договором № 10 від 14.03.2001 р., а тому його вимоги про стягнення інфляції, пені штрафу та процентів річних також задоволенню не підлягають.

Так, відповідач стверджує, що його прострочення по сплаті боргу за договором підряду № 10 від 14.03.2001 р. слід вираховувати не через 7 днів з моменту предявлення позивачем відповідної вимоги, а з моменту підписання сторонами актів прийняття виконаних робіт за договором. Тобто, заявивши до відповідача вимоги більше ніж через 5 років з дати підписання актів прийняття виконаних робіт, позивач предявив їх поза межами строку позовної давності.

Заперечуючи проти задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач також вказує, що позивачем не надано доказів віднесення відповідача Кабінетом Міністрів України до підприємств державного сектору економіки, а тому вимоги про стягнення штрафу, нарахованого в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають. Крім того, за перерахунком відповідача розмір пені, що належить до стягнення за позовом складає 5 972,87 грн., а не 12928,55 грн. і нараховуватися вона повинна з 26.12.2006 р. по 31.05.2007 р.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій поданих сторонами документів, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, обєктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне:

14.03.2001 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” в якості підрядника та Відкритим акціонерним товариством “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” в якості замовника укладено договір № 10, за умовами якого замовник (відповідач) доручив, а підрядник (позивач) прийняв на себе обовязок по виконанню штукатурних та оздоблювальних робіт на обєкті житлового будинку по вул. Галана, 1.

Вказаною угодою сторони визначили вартість обумовлених договором робіт, порядок їх прийняття за відповідними актами та встановили, що роботи розпочинатимуться з моменту перерахування замовником авансу в розмірі 50 % від суми договору.

Незважаючи на затримку відповідачем сплати авансу, позивач приступив до виконання роботів і виконав їх на суму 71036,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних підрядних робіт за травень 2001 року на суму 16967,00 грн., за червень 2001 року на суму 22023,00 грн. та за липень 2001 року на суму 32046,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не розрахувався за виконані роботи по договору № 10 від 14.03.2001 р.

Відповідач у наданих суду письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні не заперечили достовірності тверджень позивача.

Зважаючи на наявність у замовника заборгованості перед підрядником за виконані підрядні роботи, позивач 14.12.2006 р. надіслав відповідачеві лист № 13-2/12 від 12.12.2006 р. з вимогою оплатити вартість робіт. Вказаний лист був отриманий відповідачем 18.12.2006 р. (копія повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

У грудні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 71036,00 грн. боргу за виконані роботи по договору № 10 від 14.03.2001 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р. у справі № 22/2, залишеним без змін Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 р., позовні вимоги позивача задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. № 22/2 рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

06.12.2007 р. відповідачем отримано претензію позивача № 03/12 від 03.12.2007 р. про сплату 8079,77 грн. збитків від інфляції, 1809,96 грн. 3 % річних з простроченої суми боргу, 12928,55 грн. пені та 4972,52 грн. штрафу.

Відповідачем вимоги, викладені у претензії позивача від 03.12.2007 р. виконані не були, у звязку з чим останній був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення вищевказаних сум.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р. у справі № 26/7 позивачу відмовлено у задоволенні позову з мотивів пропуску строків позовної давності щодо вимог про оплату виконаних підрядних робіт.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” про перегляд рішення від 10.04.2008 р. № 26/17 за нововиявленими обставинами, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п. 1.1 статуту Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробничого підприємства “Більшовик”, останнє є правонаступником усіх прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства “Більшовик”, яке створено у 1994 році шляхом корпоратизації Київського державного машинобудівного заводу “Більшовик” відповідно до Указу Президента України “Про корпоратизацію державних підприємств” від 15.06.1993 р. № 210.

Таким чином, судом встановлено, що правонаступником Відкритого акціонерного товариства “Більшовик” є відповідач - Відкрите акціонерне товариство “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”, отже, предметом розгляду даного спору є правовідносини, які виникли між Відкритим акціонерним товариством “Більшовик”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” за договором підряду № 10 від 14.03.2001 р.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Суд врахувавши те, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли внаслідок укладення та виконання Договору підряду № 10 від 14.03.2001 р., тобто в період дії Цивільного кодексу УРСР, дійшов висновку, що до підстав укладення та виконання зазначеного договору повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу УРСР, а до наслідків його виконання - норми Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності 01.01.2004 р.

Аналіз умов договору підряду № 10 від 14.03.2001 р. дає підстави стверджувати, що сторонами не було встановлено порядку проведення розрахунків за виконані підрядні роботи.

Відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, а саме: Цивільного кодексу Української РСР (ст. 332 та ст. 161) за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу, а зобов'язання, які внаслідок цього виникають, повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 345 Цивільного кодексу Української РСР замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

У ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами ст. 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Відповідно до положень ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до вимог договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, то в подальшому він втрачає право посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Нововиявленою обставиною, що не була відома позивачеві на день винесення рішення у справі № 26/17 від 10.04.2008 р. позивач вважає факт винесення Київським апеляційним господарським судом постанови від 05.11.2008 р. № 22/2, якою було скасовано за нововиявленими обставинами постанова того ж суду від 13.03.2008 р. № 22/2 про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р. у справі № 22/2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р. у справі № 22/7 встановлено як наявність і відповідача основного боргу перед позивачем за договором № 10 від 14.03.2001 р. в сумі 71036,00 грн., так і те, що строк оплати такого боргу закінчився 25.12.2006 р. по сплину 7-денного строку, передбаченого ст. 530 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. рішення скасоване та прийнято нове, яким у позові про стягнення 71036,00 грн. боргу відмовлено.

Надалі, у квітні 2008 року позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 13.03.20078 р. у справі № 22/2 за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 р. № 22/2 зазначену заяву позивача задоволено, постанову від 13.03.2008 р. скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р. № 22/2 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009 р. у справі № 22/2 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 р. № 22/2 залишено без змін.

Викладене вище дає підстави вважати, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 р. справі № 22/2 є нововиявленою обставиною у справі № 26/17, оскільки спростовують пропуск позивачем позовної давності на звернення до суду з вимовою про спалу відповідачем 71036,00 грн. боргу. У звязку з викладеним, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р. за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з фактичних обставин справи та нововиявлених обставин у ній, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання перед позивачем з 25.12.2006 р.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно з Законом України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”відповідач є обєктом державної власності, що не підлягає приватизації і власником 100 % акцій якого є держава.

Посилання відповідача на те, що позивач не подав доказів віднесення Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” Кабінетом Міністрів України до підприємств, що належать до державного сектору економіки оцінюються судом критично, оскільки самим відповідачем не заперечено даний факт, чинність вищевказаного законодавчого акту не спростовано.

Приймаючи до уваги наведені норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення штрафу, інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Виходячи з уточненого розрахунку суду, розмір збитків від інфляції за період прострочення з 26.12.2006 р. по 31.10.2007 р. становить 8311,21 грн. Разом з тим, суд не в праві виходити за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню відповідно до наданого ним розрахунку на суму 8079,77 грн. Розрахунок 3 % річних та штрафу згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України перевірений судом та приймається як належний.

Поряд з викладеним, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не можуть бути задоволені судом, оскільки такий вид договірної неустойки як пеня договором № 10 від 14.03.2001 р. передбачений не був.

За наведених вище обставин, подана позивачем заява підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р. скасуванню, позовні вимоги частковому задоволенню, а судові витрати перерахуванню згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-36, 49, 86, 111-114 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р. у справі № 26/17 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р. у справі № 26/17 скасувати.

3.Позов задовольнити частково.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”(03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 49/2, ідентифікаційний код 14308569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-а, ідентифікаційний код 25272797) 8079 (вісім тисяч сімдесят девять) грн. 77 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 1809 (одну тисячу вісімсот девять) грн. 96 коп. 3 % річних, 4972 (чотири тисячі девятсот сімдесят девять) грн. 52 коп. штрафу, 148 (сто сорок вісім) грн. 57 коп. державного мита та 63 (шістдесят три) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В іншій частині позові відмовити повністю.

Суддя С.В. Шабунін

Справа № 26/17 нововиявлені27.04.09