Постанова № 40183009, 13.08.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 803/1525/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до приватного підприємства «Руфусів» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулася з адміністративним позовом до приватного підприємства «Руфусів» про стягнення податкового боргу в сумі 194 799 грн. 17 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований суб'єктом господарювання, взятий на податковий облік, зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. На момент звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 194 799 грн. 17 коп. грн., в тому числі: з податку на прибуток - 5 367 грн. 93 коп., з податку на додану вартість - 189 431 грн. 24 коп. ( з яких пеня - 830 грн. 39 коп.). Позивачем відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ю» № 265-15 від 03 квітня 2014 року, проте вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем. Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України органи державної податкової служби як органи стягнення мають право звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Позивач просить стягнути з відповідача на користь держави податковий борг у розмірі 194 799 грн. 17 коп.

Представник позивача 13 серпня 2014 року в судове засідання не прибув, проте через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання на виклик суду для участі в розгляді справи не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 4301032520400 від 06 серпня 2014 року. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не подавав. Тому суд вважає можливим вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу можу бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Як передбачено частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Руфусів» 11 вересня 2008 року включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач з 12 вересня 2008 року взятий на облік у Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 23 липня 2014 року № 1403181400705.

З матеріалів справи, зокрема, з розрахунку суми податкового боргу та довідки про наявність заборгованості по платежах до бюджету приватного підприємства «Руфусів» вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 194 799 грн. 17 коп., з них:

Податок на прибуток:

- податковий борг в сумі 5 197 грн. 93 коп. виник в результаті нарахованого самостійно платником основного платежу згідно декларації № 9091228206 від 13 березня 2014 року на суму 5 453 грн. з урахуванням переплати в сумі 255 грн. 07 коп.;

- донарахування штрафних санкцій за актом перевірки відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0004362203 від 13 травня 2014 року в сумі 170 грн.

Таким чином, загальна заборгованість по податку на прибуток підприємства становить 5 367 грн. 93 коп.

Податок на додану вартість:

- податковий борг в сумі 686 грн. 85 коп. виник в результаті нарахованого самостійно платником основного платежу згідно декларації № 9015067966 від 20 березня 2014 року на суму 1 264грн. з урахуванням переплати в сумі 577 грн. 15 коп.;

- податковий борг в сумі 1 364 грн. виник в результаті нарахованого самостійно платником основного платежу згідно декларації № 9022570850 від 22 квітня 2014 року;

- податковий борг в сумі 239 451 грн. виник в результаті нарахованого самостійно платником основного платежу згідно декларації № 9029064729 від 20 травня 2014 року;

- згідно податкових декларацій № 9034966434 від 01 травня 2014 року та № 9042098121 від 01 червня 2014 року зараховано від'ємне значення на зменшення боргу з податку на додану вартість у сумі 52 901 грн.;

- внаслідок невчасної сплати податкових зобов'язань 21 липня 2014 року на податкові декларації № 9015067966 від 20 березня 2014 року, № 9022570850 від 22 квітня 2014 року та № 9029064729 від 20 травня 2014 року нарахована пеня в сумі 830 грн. 39 коп.

Таким чином, загальний борг по податку на додану вартість становить 189 431 грн. 24 коп., з якого основний платіж - 188 600 грн. 85 коп., пеня - 830 грн. 39 коп.

Отже, загальна сума податкового боргу - 194 799 грн. 17 коп.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, визначеного контролюючим органом, є день закінчення процедури адміністративного оскарження (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України). Як вказано у підпункті 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення, у разі, коли така скарга не була подана.

Пунктами 59.1, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

З матеріалів справи слідує, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області в зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу вживались заходи щодо його стягнення в порядку, визначеному статтею 59 Податкового кодексу України, шляхом надіслання податкової вимоги форми «Ю» № 265-15 від 03 квітня 2014 року, проте, вказані заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Оскільки податкова вимога платнику податків вручена 17 квітня 2014 року, сума податкового боргу не сплачена, то вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність у відповідача узгодженого податкового боргу у розмірі 194 799 грн. 17 коп. і на день розгляду справи доказів протилежного суду не надано, тому суд дійшов висновку, що вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про стягнення з приватного підприємства «Руфусів» податкового боргу по податку на додану вартість та податку на прибуток є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 122, 128, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Руфусів» (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 22, код ЄДРПОУ 36112337) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 194 799 (сто дев'яносто чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 17 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер