Ухвала суду № 40182839, 12.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/713/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс» (далі - позивач, або ТОВ «Визит Альянс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000292201 від 11 листопада 2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2013 року № 0000292201, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, в частині фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 7701,42 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду (а.с.81-82), причини неприбуття суд не повідомили.

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Крім того, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 09.09.2013 року по 18.10.2013 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.10.2013 року № 1069/14-04-22-01/30680882.

Під час проведення вказаної перевірки відповідачем було встановлено порушення з боку позивача, зокрема, вимог п.п. 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2013 року № 0000292201, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 9148,92 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 7701,42 грн. винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 вказаного Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього закону.

Пунктом 7.47 цього ж Положення передбачено, що при здійсненні перевірки касової дисципліни контролюючими органами використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», визначено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, відповідні витрати готівки позивачем підтверджуються наступними розрахунковими документами: товарними чеками поштамту Укрпошти, фіскальними чеками Укрпошти та АЗС «Кворум-Нафта», квитанцією, виданою поштовим відділенням, та відповідними звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідні витрати готівки позивачем підтверджуються переліченими вище розрахунковими документами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було безпідставно застосовано до позивача фінансова санкція у вигляді штрафу на суму 7701,42 грн. спірним податковим повідомленням - рішенням за порушення останнім п.п. 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Посилання апелянта, в обґрунтування правомірності застосування до позивача фінансових санкцій в зазначеному розмірі, спірним податковим повідомленням - рішенням, на те, що надані позивачем розрахункові документи на підтвердження здійснення відповідних витрат готівки не відповідають вимогам передбачених для такого виду розрахункових документів, вимоги до щодо яких викладені у листі Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 року № 7966/6/23-7015/515, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки даний лист не є нормативно-правовим актом, щодо нього не було здійснено державну реєстрацію в порядку, передбаченому для нормативно-правових актів, процедуру оприлюднення тощо.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті спірної перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

З таких обставин, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/