Ухвала суду № 40182821, 12.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4301/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник позивача - Бабченко Д.І. (за ордером та договором),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Зан» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Зан» (далі - позивач, або ПП «Зан») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2013 року № 0001952201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 09.10.2013 року № 0001952201.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.195).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 18.09.2013 року по 24.09.2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Зан», за результатами якої складено акт від 26.09.2013 року № 311/14-02-22-01/23407738 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» за жовтень 2012 року та ТОВ «Венера Інвест» за листопад 2012 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 23950 грн., в тому числі: за жовтень 2012 року на суму 13683,33 грн., за листопад 2012 року на суму 10266,68 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2013 року № 0001952201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35925 грн., в тому числі: за основним платежем - 23950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11975 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, що, також, відображено апелянтом в поданій апеляційній скарзі, підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, спірним податковим повідомленням - рішенням, стали господарські операції ПП «Зан» з ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест» щодо придбання у останніх шин та болтів колісних.

Зі змісту матеріалах справи вбачається, що, як під час проведення спірної перевірки, так і під час судового розгляду справи, на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання позивачем надано: договори № 10/10 від 10.10.2012 року, № 12/10 від 12.10.2012 року, № 1/4 від 08.11.2012 року, № 176 від 20.11.2012 року, укладені ПП «Зан» з ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест» щодо придбання у останніх шин та болтів колісних, видаткові та податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, накладні на внутрішнє переміщення придбаних товарів, акти списання придбаних товарів (а.с.51-61, 65-83).

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки та поданої апеляційної скарги, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту актів ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 23.04.2013 року № 273/22-509/38205611 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.05.2012 року по 31.03.2013 року» та ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів м. Києва від 05.04.2013 року № 1282/22-05/38292044 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Венера Інвест» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року», не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, які були використані відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, витяги яких наводяться відповідачем у акті спірної перевірки, під час проведення зазначених зустрічних звірок/перевірок відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами не досліджувались перевіряючими.

У вказаних актах взагалі відсутні посилання на взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест».

Так, в акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 23.04.2013 року № 273/22-509/38205611 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.05.2012 року по 31.03.2013 року» наводиться зміст постанови слідчого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» в рамках досудового розслідування № 32013110010000024 від 30.01.2013 року.

В акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів м. Києва від 05.04.2013 року № 1282/22-05/38292044 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Венера Інвест» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року» наводиться лише загальна інформація щодо ТОВ «Венера Інвест», без дослідження взаємовідносин вказаного підприємства з іншими суб'єктами господарювання, та висновки вказаного акту ґрунтуються виключно на тому, що станом на момент проведення зустрічної звірки, за результатами якої він складений, ТОВ «Венера Інвест» не знаходиться за своєю юридичною адресою.

Тобто, висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ґрунтується виключно на наявній податковій інформації по підприємствам - ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест», а також висновках податкового органу щодо відсутності посадових осіб ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест» за податковою адресою та відсутності у вказаних підприємств виробничих можливостей на здійснення господарської діяльності.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних договорів були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується апелянтом, а також відображено в акті спірної перевірки.

Щодо посилань апелянта, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, на відсутність у контрагентів позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, відсутність цих суб'єктів господарювання за юридичною адресою, що, на думку останнього, унеможливлює здійснення ними будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у контрагентів документи з метою доведення ким саме безпосередньо виконувались роботи за укладеними договорами або перевіряти кількість працюючих осіб контрагентів. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. Представник відповідача, також, не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів наголошує, що на підтвердження належності здійснення контрагентами позивача - ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест» поставки товару за спірними договорами, за якими позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту, було надано до суду: виписки та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зі змісту яких вбачається, що ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест» зареєстровані, як юридичні особи, а також види діяльності за КВЕД цих юридичних осіб відповідають спірним господарським операціям; свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест» платниками податку на додану вартість (а.с.46-50, 62-64).

Враховуючи викладене, посилання апелянта на той факт, що у ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест» для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що ці підприємства не знаходяться за юридичною адресою, колегією суддів не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що директор ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» не виписував та не підписував податкові накладні на адресу позивача з посиланням на постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва за ч. 2 ст. 205 КК України та протокол допиту ОСОБА_1, оскільки факт порушення вказаної кримінальної справи не має доказового значення у спірних правовідносинах, з огляду на встановлений ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складених органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, які, в свою чергу, ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації по підприємствам - ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» та ТОВ «Венера Інвест», без дослідження господарських відносин позивача з його контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Зан» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 15 серпня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/