Постанова № 40181293, 05.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р. Справа № 804/3895/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді судді суддіЗахарчук Н. В. Серьогіна О.В. Царікова О.В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача представника відповідача предстаника відповідача третьої особи ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_10 до Міністерства оборони України, Південно - Східного територіального квартирно - експлуатаційного управління, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Державне казначейство України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 19 березня 2014 року надійшла з Вищого адміністративного суду України адміністративна справа за позовом ОСОБА_10 (далі - позивач, ОСОБА_10.) до Міністерства оборони України (далі - відповідач - 1), Південно - Східного територіального квартирно - експлуатаційного управління (далі - відповідач - 2), Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - КЕВ м. Дніпропетровська, відповідач - 3), треті особи - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (третя особа - 1), Державне казначейство України (третя особа - 2), я вкому позивач просить, з урахуванням уточнень до позову, визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, яка виразилась у незабезпеченні майора запасу ОСОБА_10 та членів його сімї у складі дружини - ОСОБА_5, дочок ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 житловим приміщенням для постійного проживання протягом одного року після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а також протягом трьох років після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей». Зобов'язати Міністерство оборони України, Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська поновити порушені житлові права майора запасу ОСОБА_10 шляхом забезпечення його із сім'єю у складі чотирьох осіб окремою благоустроєною квартирою у місті Дніпропетровську, як такого, що має право на забезпечення житлом протягом одного року після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а також протягом трьох років після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей». Стягнути на користь ОСОБА_10 відшкодування моральної шкоди у сумі - триста тисяч гривень, а саме, з Квартирно - експлуатаційного відділу м, Дніпропетровська - сто тисяч гривень; Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління - сто тисяч гривень; Міністерства оборони України - сто тисяч гривень. Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилася у неправомірній відмові у наданні інформації, залишенні без розгляду та неприйнятті рішення з питань звернення, у ненаданні вчасної, повної та обгрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_10 від 21.04.2010 року, а також у не надісланні такої відповіді на адресу заявника. Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська належним чином розглянути звернення ОСОБА_10 від 21.04.2010 року, надати обґрунтовану відповідь на усі поставлені у цьому зверненні питання. Стягнути з Міністерства оборони України, Південного територіального квартирно-експлуатаційної о управління, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська судові витрати у сумі 11 гривень 90 коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_10 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року було задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням житлової комісії військової частини А-1709 від 09,08.1994 р. позивач був зарахований на квартирний облік за місцем служби, як військовослужбовець який потребує поліпшення житлових умов. У 1997 р. житлова справа позивача була передана до військової частини А-1355, де позивач і перебував у подальшому на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов по лінії Міністерства оборони України, до моменту розформування цієї військової частини у 2006 р. на підставі наказу Міністерства оборони України від 26.09.06 р. № 596.

Згідно наказу Міністерства оборони України від 18.08.2005 р. № 70 з 31.08.2005 р. позивач був звільнений з військової служби у запас з зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, за плі. "б" п. 67 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р. №1053/2001, із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України, календарна вислуга років у Збройних Силах - 25 років, пільгова - 25 років 05 місяців.

Після розформування військової частини А-1355 житлова справа позивача була передана до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, де він і був зарахований на квартирний облік, і де перебуває до цього часу у загальній черзі на отримання житла від Міністерства оборони України з 09.08.1994 р.; на позачергове отримання житла з 18.08.2005 р.; на першочергове отримання житла з 18.08.2005 р.

Відповідно до рішення житлової комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 30.04.2010 р. № 4 внесені зміни до складу сім'ї позивача, який встановлений у складі чотирьох осіб.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» позивачу наданий статус ветерана військової служби, що підтверджується дублікатом посвідчення, виданого на ім'я позивача Жовтневим районним військовим комісаріатом м. Дніпропетровська 12.11.2009 р., серія АА 300483.

Відповідно до п. 8 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» особи, які звільняються з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право ші одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх на рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивач також посилається на те, що його, як ветерана військової служби, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» повинно було першочергово, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби, забезпечено житлом або одноразово надати безвідсотковий кредит на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання йому та членам його родини житло з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погасити його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України.

Однак, протягом 2006-2010 років відповідачами не було вжито жодної дії щодо забезпечення позивача та членів його родини житлом за рахунок Міністерства оборони України. Вищевикладене, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідачів моральної шкоди у сумі триста тисяч гривень, тобто по сто тисяч гривень з кожного відповідача.

Позивач 21 квітня 2010 року звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська із зверненням, у якому вимагав поновити порушені права на отримання житла, забезпечити житловим приміщенням, яке повинно відповідати вимогам, що встановлені до житлових приміщень. Дане звернення Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, згідно поштового повідомлення, отримано 26.04.2010 р. Однак, вказане звернення не розглянуто, обґрунтована відповідь не надана, а також не надіслана на адресу позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 - Міністерства оборони України заперечував проти задоволення позову та зазначив, що Кабінетом Міністрів України не був складений механізм реалізації положень п. 8 ч. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей», а в 2006, 2007, 2008 роках в Державному бюджеті України не було передбачено фінансування окремим рядком програм із забезпечення житлом військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, осіб звільнених у запас або відставку у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. Враховуючи вищевказане, позивач має забезпечуватись житлом в порядку загальної черги. Крім того, позивач був звільнений з військової служби не у зв'язку з скороченням штатів або з неможливістю використання по службі, а за станом здоров'я, а тому норма Закону не може бути до нього застосована. Стосовно стягнення з відповідачів моральної шкоди, то в заявлених позовних вимогах позивачем не надано жодного належного доказу щодо підтвердження факту заподіяння моральної шкоди.

Представник відповідача 2 - Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову.

Представник відповідача 3 - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська заперечував проти задоволення позову та зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська є неналежним відповідачем по справі. КЕВ м. Дніпропетровська не є забудовником чи закупівельником житла для військовослужбовців взагалі і немає жодних управлінських функцій та делегованих повноважень щодо надання чи не надання житлових приміщень військовослужбовцям. Кабінетом Міністрів України не був складений механізм реалізації положень п. 8 ч. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей», а в 2006, 2007, 2008 роках в Державному бюджеті України не було передбачено фінансування окремим рядком програм із забезпечення житлом військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, осіб звільнених у запас або відставку у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. Враховуючи вищевказане, позивач має забезпечуватись житлом в порядку загальної черги. Крім того, позивач був звільнений з військової служби не у зв'язку з скороченням штатів або з неможливістю використання по службі, а за станом здоров'я, а тому норма Закону не може бути до нього застосована. Передумовою для виникнення обов'язку у КЕВ м. Дніпропетровська щодо реалізації права військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла. Отже, військовослужбовці повинні забезпечуватись житлом за наявності житлової площі та по черзі. Стосовно стягнення з відповідачів моральної шкоди, то в заявлених позовних вимогах позивачем не надано жодного належного доказу щодо підтвердження факту заподіяння моральної шкоди. Звернення ОСОБА_10 від 21 квітня 2010 року було належним чином розглянуто Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпропетровська. Той факт, що позивач не отримав відповідь на своє звернення, не свідчить про не підготовлення йому відповіді. Відповідь на звернення було підготовлено за вихідним номером 436 від 28.04.2010 року та відправлено простою поштою. У зв'язку з обмеженим фінансуванням КЕВ м. Дніпропетровська не має можливості надсилати листи іншим чином.

Представник третьої особи 1 - Дніпропетровського обласного військового комісаріату в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої - 2 Державного казначейства України, в судове засідання не з'явився, заперечував проти задоволення позову та зазначив, що Державне казначейство України безпідставно залучено до участі у справі у якості третьої особи. Згідно із ст. 48 Бюджетного кодексу України та п. 1 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою КМУ від 21 грудня 2005 року № 1232, Державне казначейство України та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників коштів державного бюджету. Бюджетним кодексом України (пункт 7 статті 2) встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення. Кошти бюджету, які отримують фізичні чи юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. В даному випадку головним розпорядником бюджетних коштів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України є Міністерство оборони України. Розподіл коштів за напрямками видатків Міністерство оборони України, як головний розпорядник коштів, здійснює самостійно. Органи Державного казначейства України здійснюють платежі лише за дорученням відповідного розпорядника коштів за рівнем, про що зазначено в ст. 51 Бюджетного кодексу України. Позивачем не підтверджено факт заподіяння йому моральної шкоди, також ним не доведено за яких обставин і якими саме діями заподіяно шкоду, достовірно не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між моральними стражданнями позивача та діями (бездіяльністю) відповідача, не зрозуміло, з чого виходив позивач при оцінці заподіяної йому моральної шкоди.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів та третіх осіб, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, рішенням житлової комісії військової частини А-1709 від 09.08.1994 р. ОСОБА_10 був зарахований на квартирний облік за місцем служби як військовослужбовець, який потребує поліпшення житлових умов.

У 1997 р. житлова справа позивача була передана до військової частини А-1355 за новим місцем проходження служби, де ОСОБА_10 і перебував у подальшому на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов по лінії Міністерства оборони України, до моменту розформування військової частини А-1315 у 2006 році на підставі наказу Міністерства оборони України від 26.09.06 р. № 596.

Згідно наказу Міністерства оборони України від 18.08.2005 р. № 70 з 31.08.2005 р. ОСОБА_10 був звільнений з військової служби у запас з зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, за п.п. "б" п. 67 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р. №1053/2001, із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України, календарна вислуга років у Збройних Силах - 25 років, пільгова - 25 років 05 місяців.

Після розформування військової частини А-1355 житлова справа ОСОБА_10 була передана до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, де позивач і був зарахований на квартирний облік і де перебуває до цього часу у загальній черзі на отримання житла від Міністерства оборони України з 09.08.1994 р.; на позачергове отримання житла з 18.08.2005 р.; на першочергове отримання житла з 18.08.2005 р.

Відповідно до рішення житлової комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 30.04.2010 р. № 4 внесені зміни до складу сім'ї позивача, який встановлений у складі чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_10; донька - ОСОБА_11; донька - ОСОБА_12; дружина - ОСОБА_5.

Відповідно до п.9. ст.12 Закону України від 20.12.1991 р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ОСОБА_10 наданий статус ветерана військової служби, що підтверджується дублікатом посвідчення, виданого на ім'я ОСОБА_10 Жовтневим районним військовим комісаріатом м. Дніпропетровська 12.11.2009, серія АА 300483.

З моменту звільнення із Збройних Сил України місцем свого постійного проживання позивач обрав місто Дніпропетровськ, де і проживає після звільнення з урахуванням існуючого порядку реєстрації.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом УРСР га іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання.

Стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України» визначає, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про оборону України» здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей, особам, звільненим у запас або відставку, покладається на Міністерство оборони України.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи, які звільняються з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.

Окрім того, ОСОБА_10, як ветерана військової служби, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» повинно було першочергово, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби забезпечено житлом або одноразово надано безвідсотковий кредит на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання позивачу та членам його родини житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашення його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України.

Таким чином, не пізніше 01.09.2006 року позивача та членів його родини повинно було бути забезпечено житлом відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», та не пізніше 01.09.2008 р. згідно Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».

Однак, протягом 2006-2010 років Міністерством оборони України не було вжито необхідних дій щодо забезпечення ОСОБА_10 та членів його родини житлом за рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 22 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 03.08.2006 р. № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Згідно п. 29 вищевказаної Постанови КМУ військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2006 р. №1080, Міноборони є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов'язок формування та реалізації державної політики щодо розв'язання соціальних проблем військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби у запас або у відставку.

Однак, станом на час розгляду справи житлом позивач та члени його родини не забезпечені, внаслідок чого порушені права ОСОБА_10 та права членів його родини, гарантовані вищевказаними нормативно-правовими актами в частині забезпечення позивача та членів його родини житлом.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні по справі «Кечко проти України», реалізація особою права, що пов'язане з отриманням житла за рахунок бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд також вважає, що місце проходження офіцером військової служби в розумінні Житлового кодексу та Цивільного кодексу не є місцем постійного його проживання, у зв'язку з чим для надання позивачу та його сім'ї жилого приміщення визначальним є факт і час звільнення з військової служби та обрання військовослужбовцем місця постійного проживання, незалежно від місця попередньої служби.

Отже, на позивача у повному обсязі розповсюджуються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», в тому числі і щодо права на першочергове забезпечення житлом.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних нормативно-правових актів, відповідно до яких саме на Міністерство оборони України покладено обов'язок формування та реалізації державної політики щодо розв'язання соціальних проблем військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби у запас або у відставку, суд вважає протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у незабезпеченні майора запасу ОСОБА_10 та членів його сімї у складі дружини - ОСОБА_5, дочок - ОСОБА_11, ОСОБА_12 житловим приміщенням для постійного проживання відповідно до вимог Законів України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деякий інших осіб та їх соціальний захист", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей", та приходить до висновку про задоволення позов) в цій частині.

В той же час суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності Південно-Східного територіального квартирно експлуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційного відділ м. Дніпропетровська, так як головним розпорядником бюджетних коштів є саме Міністерство оборони України, яке уповноважене на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Відповідач - 2 та відповідач - 3 не мали можливості забезпечити позивача та членів його сім'ї житловим приміщенням для постійного проживання без належного фінансування з боку Міністерства оборони України.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерство оборони України, Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська поновити порушені житлові права майора запасу ОСОБА_10 шляхом забезпечення його із сім'єю у складі чотирьох осіб окремою благоустроєною квартирою у місті Дніпропетровську, як такого, що має право на забезпечення житлом протягом одного року після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а також протягом трьох років після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей», суд також вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Організація забезпечення іа надання житлових приміщень військовослужбовцям, зокрема, особам, звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують, поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення та членів їх сімей визначена Інструкцією про організацію забезпечення та виділення військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 р. №577.

Пунктом 4.1 встановлено, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання, згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень).

В окремому списку осіб, що мають право на позачергове отримання житла містяться особи, які мають це право з різних підстав: звільнені за станом здоров'я, вдови померлого військовослужбовця, звільнені за віком, звільнені в зв'язку з скороченням штатів, звільнені в запас за вислугою років, учасники бойових дій, звільнені в зв'язку з реформуванням Збройних Сил України і таке інше.

Порядок черговості отримання житла позивачем та іншими військовослужбовцями Дніпропетровського гарнізону визначається списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні.

Задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі може призвести до порушення прав попередніх осіб, які були раніше поставлені на облік, ніж позивач, що є неприпустимим.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги

шляхом зобов'язання Міністерство оборони України, Південно-Східне територіальне

квартирно-експлуатаційне управління, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська забезпечити майора запасу ОСОБА_10 та членів його сімї окремою благоустроєною квартирою відповідно до вимог Законів України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деякий інших осіб та їх соціальний захист", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей" в порядку черговості, що визначена списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні.

Що стосується позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльністі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилася у неправомірній відмові у наданні інформації, залишенні без розгляду та неприйнятті рішення з питань звернення, у ненаданні вчасної, повної та обгрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_10 від 21.04.2010 року, а також у не надісланні такої відповіді на адресу заявника; зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська належним чином розглянути звернення ОСОБА_10 від 21.04.2010 року, надати обґрунтовану відповідь на усі поставлені у цьому зверненні питання суд відмовляє у задоволенні даних позовних вимог, у зв'язку з тим, що вони були виконання відповідачем - 3 в повному обсязі.

В судовому засіданні була досліджена надана відповідачем - 1 інформацію про стан розподілу житла по всій групі військовослужбовців - пільговиків з моменту постановки ОСОБА_10 на облік, інформацію про кількість наданих пільговикам квартир, номер ОСОБА_10 у черзі станом на 2005 рік, динаміку його просування по черзі, або будь яку іншу інформацію стосовно ОСОБА_10 з моменту постановки його облік.

Після дослідження вищевказаної інформації, суд приходить до висновку, що відповідачем -1 порушено вимоги чинного законодавства та право позивача на отримання житла у встановлені строки.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з наступною.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт З Постанови).

Позивач повинен був обґрунтувати, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, та з чого позивач виходить при оцінці заподіяної йому шкоди. Позивач повинен надати до суду обґрунтований розрахунок сум, які він просить стягнути з відповідачів.

Суд вважає, що позивачем не підтверджено факт заподіяння йому моральної шкоди, також ним не доведено за яких обставин і якими саме діями заподіяно шкоду, достовірно не встановлено причинного зв'язку між моральними стражданнями позивача та діями (бездіяльністю) відповідачів. Не зрозуміло, з чого виходив позивач при оцінці заіюдіяної йому моральної шкоди.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у незабезпеченні майора запасу ОСОБА_10 та членів його сім'ї у складі дружини - ОСОБА_5, дочок - ОСОБА_11, ОСОБА_12 житловим приміщенням для постійного проживання відповідно до вимог Законів України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деякий інших осіб та їх соціальний захист", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей"; зобов'язання Міністерства оборони України, Південно-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська забезпечити майора запасу ОСОБА_10 та членів його сім'ї окремою благоустроєною квартирою відповідно до вимог Законів України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деякий інших осіб та їх соціальний захист", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей" в порядку черговості, що визначена списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_10 до Міністерства оборони України, Південно - Східного територіального квартирно - експлуатаційного управління, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у незабезпеченні майора запасу ОСОБА_10 та членів його сімї у складі дружини - ОСОБА_5, дочок - ОСОБА_11, ОСОБА_12 житловим приміщенням для постійного проживання відповідно вимог Законів України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деякий інших осіб та їх соціальний захист", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей".

Зобов'язати Міністерство оборони України, Південно-Східне територіал квартирно-екеплуатаційне управління, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська забезпечити майора запасу ОСОБА_10 та членів й сім'ї окремою благоустроєною квартирою відповідно до вимог Законів України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деякий інших осіб та їх соціальний захист", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей» в порядку черговості, що визначена списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2014 року

Головуючий суддя (підпис) Суддя (підпис) Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 08.08.2014 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук О.В. Серьогіна О.В. Царікова Н.В. Захарчук В.В.Кухар