Ухвала суду № 40181176, 13.08.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/2465/2014 Головуючий в І інстанції: Войцеховська Я.В.

Категорія: Доповідач: Капітан І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року серпня місяця 13 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А.Суддів:Вадзінського П.О. Колісниченка А.Г.При секретарі: З участю адвоката: Грицак А.М. ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні на ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 липня 2014 року по матеріалах за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні про визначення частки майна боржника,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - ВДВС) звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_6 із спільної сумісної власності подружжя у майні, яким вона володіє спільно з ОСОБА_7, з примусового виконання виконавчого листа №2110/8639/12, виданого 02 липня 2013 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 боргу 98 067,40 грн..

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 липня 2014 року подання ВДВС визнано неподаним та повернуто ВДВС.

В апеляційній скарзі ВДВС, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність оскарженої ухвали вимогам цивільного процесуального закону, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи подання старшого державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки недоліки, зазначені в ухвалі суду від 16 червня 2014 року, заявник не усунув, наявні підстави для визнання його неподаним та повернення.

Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов в порушення норм процесуального закону та прав заявника.

Згідно ч. 1 ст. 121 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 червня 2014 року залишено без руху подання про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, на підставі того, що подання не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України, на думку судді в позовній заяві не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину (а.с.4).

Повертаючи подання старшого державного виконавця, суд першої інстанції не дотримався вимог ЦПК України та не врахував те, що подання доказів можливе у порядку, визначеному статтею 131 ЦПК України і не може бути підставою для визнання позову неподаним і його повернення.

Відповідно висновків Пленуму Верховного Суду України, зазначеним у Постанові №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»: подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню, а справа направленню в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 липня 2014 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді