Постанова № 40180597, 22.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 804/9255/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Кузнецов О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2014 року ОСОБА_5 ( далі - позивач, ОСОБА_5) звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо надіслання (вручення) на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, що обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-616-25 від 10.06.2014 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 10 641, 13 грн.; Визнати протиправною та скасувати вимогу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №Ф-616-25 від 10.06.2014 р. до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на суму 10 641, 13 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем була винесена вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені на суму 10641,13 грн. Але зважаючи на те, що позивач є пенсіонером відповідно до норм чинного законодавства, то він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивач вважає вимогу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області неправомірною та такою , що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти адміністративного позову заперечував та зазначив, що умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками 55 років.

Позивачу призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку по списку згідно статті 13 (Пенсії за віком на пільгових умовах) пункт «а» - «б-з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 20.05.2011 року, отже він буде користуватися пільгою, передбаченою Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. №3609-VI, який набув чинності з 06.08.2011 р., а саме: звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, з урахуванням вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тільки після досягнення пенсійного віку. Таким чином, вимоги про сплату боргу №Ф-616-25 від 10.06.2014 року на суму 10 641, 13 грн. направлена позивачу правомірно, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 27.09.2011 року за №22300000000019340 та з 27.09.2011 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області.

Відповідно до довідки від 28.09.2011 року №741/29-068 позивач перебуває на обліку у Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області як платник податків за №30253.

Судом також встановлено, що відповідно до свідоцтва платника єдиного податку з 2012 р. та свідоцтва про право сплати єдиного податку за 2011 рік, виданих Нікопольською ОДПІ, позивач, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 30 вересня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з 16 грудня 2008 року відповідач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням від 03.02.2009 р. №2153306223 та довідкою Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 31.05.2013 р. №3297, та отримує пенсію за віком (за списком №1 при повному пільговому стажі) відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (п.«а» ч.1 ст.13).

Судом встановлено, що 19.06.2014 року позивачем отримана вимога про сплату недоїмки №Ф-616/25 від 10.06.2014 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені на суму 10 641, 13 грн. До вимоги було надано розрахунки заборгованості станом на 21.07.2014 р. на суму 10 641, 13 грн. за періоди січень2012 - березень 2013 у сумі 5 766, 45 грн., за квітень 2013 - березень 2014 р у сумі 4 874, 68 грн.

У відповідності до п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011.

Згідно зі ст.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст.15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно зі статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст.26 цього Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Відповідно до ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Частинами 1, 5 статті 9 Закону визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні взаємовідносини, оцінивши докази, які надані до матеріалів справи, суд не може погодитися з правовою позицією відповідача про те, що позивач, який є фізичною особою-підприємцем, пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (за списком №1) зобов'язаний сплачувати єдиний внесок до досягнення ним віку 60 років.

Відповідно до вимог ч.4 ст.4 даного Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, зазначеною нормою ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, яка діє з 06.08.2011 р., наведений вичерпний перелік фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, звільняють від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 р. у справі №804/7909/13- а, яка набрала чинності 17.06.2014 року з результатами її перегляду в апеляційній інстанції, вимога Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про сплату недоїмки №Ф-1090 від 03.05.2013 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , штрафів та пені за 2012 та 2013 роки на суму 5766, 45 грн. із зазначених позивачем підстав була визнана протиправною та скасована.

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, суд вважає за можливе визнати протиправною та скасувати вимогу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №Ф-616-25 від 10.06.2014 р. до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на суму 10 641, 13 грн.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо надіслання (вручення) на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, що обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-616-25 від 10.06.2014 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 10 641, 13 грн., суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги , оскільки відповідач не порушував законних прав та інтересів позивача та дів відповідно до норм чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №Ф-616-25 від 10.06.2014 р. до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на суму 10 641, 13 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 91, 35 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 липня 2014 року

Суддя Н.В. Захарчук