Постанова № 40180310, 11.08.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1372/14-a

"11" серпня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баб’юка П.М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського фермерського господарства «Козак» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд) звернулось до суду з адміністративним позовом до селянського фермерського господарства «Козак» (далі – відповідач, господарство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 8641,82 грн. посилаючись на те, що відповідачем у 2013 році не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, не працевлаштовано інвалідів в кількості 1-а особа.

На думку позивача, в такому випадку відповідач зобов’язаний був до 15.04.2014 року самостійно сплатити адміністративно – господарські санкції в сумі 8412,50 грн. У зв’язку з тим, що відповідач порушив вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закону України) і в добровільному порядку у встановлений строк не сплатив адміністративно - господарські санкції, йому було нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, в сумі 229,32 грн., яка також не сплачена.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі у відповідності до вимог ч.4 ст.122 КАС України, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів, вказаних у позові та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частин 4, 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та з’ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення “Про Фонд соціального захисту інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002 р. №1434 (із змінами та доповненнями), є урядовим органом державного управління і на нього покладено завдання щодо здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон України), сприяння створенню таких робочих місць та здійснення контролю за сплатою підприємствами адміністративно-господарських санкцій і пені.

Порядок встановлення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів передбачено ст.19 Закону України, відповідно до якої для підприємств та фізичних осіб встановлюється норматив місць в розмірі 4-х відсотків від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Згідно з даними поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, середньооблікова чисельність його штатних працівників які працювали на господарстві у 2013 році становила 8 осіб, тобто, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - одна особа.

Як вбачається із даних звіту, середньооблікова кількість штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у 2013 році становить 0 осіб.

Таким чином, відповідачем у 2013 році не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, не працевлаштовано одного інваліда.

У частині 1 статті 20 Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону та на яких працює від 8 до 15 осіб, сплачують відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій, за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, що використовує найману працю.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Середньорічна зарплата на підприємстві становить 16825 грн., згідно з даними поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік. Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в 2013 році відповідач повинен сплатити Фонду 8412,50 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Крім цього, за несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, за кожен календарний день прострочення в сумі 229,32 грн. (за 91 днів).

Таким чином, загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені становить 8641,82 грн.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості, що передбачено ч.1 ст.18 Закону України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обов’язок по працевлаштуванню інвалідів покладається як на роботодавців, так і на відповідні державні органи.

У частині 1 статті 20 Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» від 31.01.2007 року № 70 (далі - постанова КМ України № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» 05.07.2012 року № 5067-VI, чинного з 01.01.2013 року, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності та інструкції щодо їх заповнення були затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, який діяв до 11.07.2013 року. Відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. При цьому, у графі 15 звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) інвалідів.

З 12.07.2013 року набрав чинності наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», згідно з вимогою пункту 2.1 якого така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку визначено, що у звіті № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та зазначаються категорії таких громадян, зокрема, інваліди.

У разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов'язаний подати форму № 3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприянням служби зайнятості. У випадку якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою № 3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис (лист Міністерства соціальної політики України від 21.08.2013 року).

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів слід прийти до висновку, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що СФГ «Козак» не інформувало з січня по квітень 2013 року включно Збаразький районний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (форма № 3 – ПН «Звіт про наявність вакансій»), оскільки звіт про наявність вакансій для інвалідів подано лише за травень – грудень 2013 р., про що свідчить довідка № 03/336 від 28.04.2014 року (а.с.7).

Таким чином, у центрі зайнятості була відсутня інформація про наявність вакансії та необхідність направлення на господарство інвалідів для працевлаштування в січні – квітні 2013р.

Таким чином, відповідач самостійно інваліда не працевлаштував і в період з січня по квітень 2013 року включно Збаразький районний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не повідомив.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, не виконано обов'язку по наданню центру зайнятості передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад в січні – квітні 2013 року, на яких може використовуватися праця інвалідів.

З вказаного слідує, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з селянського фермерського господарства «Козак» адміністративно-господарських санкцій та пені підтверджені належними та допустимими доказами, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, заявлений Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 128, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з селянського фермерського господарства «Козак» (с. Залужжя, Збаразький район, Тернопільська область, код. 31973379) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р № 31211230700198, ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача - 37753768) адміністративно господарські санкції в розмірі 8412 (вісім тисяч чотириста дванадцять) грн. 50 коп. та пеню в сумі 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 32 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.