Постанова № 401802, 04.09.2006, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

04.09.2006 Справа №9/25-06

м. Полтава

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма насіння-сервіс"

до Миргородська об'єднана державна податкова інспекція

про визнання нечинним рішення

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін в судовому засіданні 31.08.06 року:

від позивача: Педоряка О.М.

від відповідача: Маркітан В.О., Нестеренко Н.П., Тимошенко В.В.

Представники сторін в судовому засіданні 04.09.06 року:

від позивача: Педоряка О.М.

від відповідача: Маркітан В.О., Нестеренко Н.П.

В судовому засіданні також брали участь Титаренко В.Б., Шпак С.А.

Суддя Тимощенко О.М. прийняла справу до провадження згідно ухвали заступника голови суду від 07.08.2006 року про зміну складу суду.

В судовому засіданні 31.08.06 року було оголошено перерву до 04.09.06 року, про що сторонам було повідомлено під розпис ( в мат.справи).

В судовому засіданні 04.09.06 року сторонам було оголошено вступну та резолютивні частини постанови.

Суть спору: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Насіння-Сервіс», м.Миргород до Миргородської об’єднаної Державної податкової інспекції, м.Миргород про визнання протиправним Акту опису активів Відповідача від 22.02.2006р. –будівлі ЛМРД загальною площею 684 м.кв. за адресою м.Миргород, вул.Гоголя, 176-б, як рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позову заперечують за мотивів правомірності застосування заходів примусового стягнення заборгованості та відсутності повноважень у особи, що підписала позов.

Представник позивача підтвердив позовні вимоги, повідомив про те, що Відповідачем було порушено встановлену черговість стягнення, чим протиправно позбавлено Позивача права власності не обєкт нерухомого майна, та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

22.02.2006р. податковим керуючим Відповідача було визначено для продажу актив - будівлю ЛМРД загальною площею 684 м.кв. за адресою м.Миргород, вул.Гоголя, 176-б та здійснено опис такого майна, на яке поширюється право податкової застави і належить Позивачу.

Згідно ст. 1 (п. 1.7) Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. N 2181-III під терміном “активи платника податків” розуміються кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Згідно ст. 3 (пп. 3.1.1 п. 3.1) Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків (в даному випадку позивача) можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до ст. 7 (п. 7.2 пп. 7.2.1) Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначають, що джерелом погашення податкового боргу є будь-які активи платника податків.

Статтею 10 (пп. 10.1.1 п. 10.1) Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Згідно ст. 10 (п. 10.1 пп. 10.1.4) Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу платника податків, що забезпечує ведення його основної господарської діяльності, податковий керуючий зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини.

Фактичні обставини справи та наявні докази свідчать про те, що Відповідачем згідно Акту опису активів, складеного 22.02.2006р. було проведено опис нерухомого майна Позивача –будівлі ЛМРД загальною площею 684 м.кв. за адресою м.Миргород, вул.Гоголя, 176-б.

В свою чергу нерухоме майно Позивача –будівля ЛМРД, яке було описано Відповідачем, є основним засобом який використовується у виробництві і призначений для збереження та ремонту сільськогосподарської техніки.

Будівля ЛМРД розташована за адресою Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя буд. 176-б і є частиною цілісного майнового комплексу до складу якого входить також столярний цех, контора з підвалом, прохідна, модуль-ангар, майстерня, котельня, гараж, заправочна, кузня, учбовий клас, підстанція, вбиральня, інші споруди згідно свідоцтва про право власності від 24.11.2004р., виданого Виконавчим комітетом Миргородської міської ради на підставі рішення виконкому міської ради від 24.11.2004р. за № 1187 та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.12.2004р.

При цьому, приймаючі рішення про опис активів Позивача Відповідач припустився порушень законодавства, яке полягає у наступному.

Положення ст. 10 (пп. 10.1.1 п. 10.1) Закону № 2181 та Постанови КМ України від 15.04.2002р. N 538 «Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі»(п. 4 р. І) в частині першочергового стягнення коштів шляхом надіслання установам банку (банків), що обслуговують такого платника податків, платіжних вимог на суму податкового боргу або його частини.

Разом з цим, у відповідності до п. 43 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого Постановою КМ України від 15.04.2002р. N 538 та пп. 5.2, 5.3 Положення про призначення, звільнення та компетенцію податкового керуючого, затвердженого наказом ДПА України від 02.08.2001р. N 312 податковий керуючий не може прийняти рішення про продаж частини цілісного майнового комплексу, внаслідок якого платник податків позбувається можливості ведення його основної господарської діяльності, визначеної статутом підприємства, установи та організації. Рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини податковий керуючий зобов'язаний прийняти у разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу платника податків, що забезпечує ведення його основної господарської діяльності.

З боку відповідача не надано доказів здійснення стягнення коштів, які перебували у власності позивача, та доказів недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу Позивача.

Приймаючі рішення про продаж активів Позивача та здійснюючи їх опис Відповідач не зважив на використання будівлі ЛМРД загальною площею 684 м.кв. у складі цілісного майнового комплексу для ведення його основної виробничої діяльності, чим порушив абз. 2 пп. 10.1.4 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181 в частині заборони приймати рішення про продаж частини цілісного майнового комплексу. При цьому, в порушення ст. 10 (пп. 10.1.3 п. 10.1) Закону № 2181 Відповідачем порушено право Позивача самостійно визначати склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності.

Також слід враховувати ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження», яку можна застосовувати за аналогією права (ст. 8 ЦК України) у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, на нього накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

3) у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

Таким чином, звернення стягнення на будівлю ЛМРД, як на частину майнового комплексу, повинно було провадитися у третю чергу, після стягнення коштів, цінних паперів, коштів на депозитних та інших рахунках Позивача, валютних цінностей, легкового автотранспорту, предметів дизайну офісів, готової продукції (товарів).

Згідно пп. 2, 3 Положення про призначення, звільнення та компетенцію податкового керуючого, затвердженого наказом ДПА України від 02.08.2001р. N 312 податковий керуючий є посадовою особою органу державної податкової служби, на яку покладається виконання передбачених Законом функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків та призначається керівником органу державної податкової служби та затверджується наказом податкового органу.

Згідно п. 12 Постанови КМ України від 15.04.2002р. N 538 «Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі»рішення податкового керуючого про визначення складу активів, що підлягають продажу, може бути оскаржене у порядку, визначеному Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум.

Щодо заперечень Відповідача відносно відсутності повноважень у особи, що підписала позовну заяву, то слід зазначити наступне.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі зі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи (голова та члени виконавчого органу), склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

За викладених обставин та наявних в матеріалах справи доказів (протоколів зборів учасників ТОВ «Агрофірма Насіння-Сервіс», наказів) суд дійшов висновку, що в даному випадку орган (особи) Позивача мали повноваження на представлення інтересів товариства та відповідно до установчих документів і довіреностей Позивача виступають від його імені та не перевищують своїх повноважень.

Відповідачем не надано доказів скасування у законодавчо встановленому порядку протоколів щодо обрання (призначення) посадових осіб Позивача, а тому заперечення щодо відсутності повноважень у особи, що підписала позов не можуть бути враховані. При цьому довіреності на право представлення інтересів від імені ТОВ «Агрофірма Насіння-Сервіс»у відповідності до ст. 246 ЦК України видані особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплено печаткою цієї юридичної особи.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України непорушність права власності, відповідно до якої особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 48 (п. 2) Закону України «Про власність»Позивач, як власник об’єктів нерухомого майна, може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача до уваги не приймаються як такі, що доказами не підтверджені спростовані матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Перехідними положеннями до КАСУ встановлено, що розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", тобто становить 3,40 грн.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України , суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним акт опису активів від 22.02.2006р. Миргородської об’єднаної Державної податкової інспекції про опис активів –будівлі ЛМРД загальною площею 684 м.кв. за адресою м.Миргород, вул.Гоголя, 176-б, як рішення суб'єкта владних повноважень.

3. Скасувати Акт опису активів, на яки поширюється право податкової застави від 22.02.2006р. Миргородської об’єднаної Державної податкової інспекції.

4.Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Насіння-Сервіс»(м.Миргород, вул.Гоголя, 176-б, п/р № 26004359567801 в ПГРУ Приватбанку, МФО 331401, код 13964254) 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита.

Видати наказ після набрання цією постановою законної сили.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітки :

1. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 та ч. 3 та ч. 5 ст. 186 КАС України.

2. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням зазначені у ст. 255 КАС України.