Постанова № 4017772, 26.08.2008, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2008 р.

Справа № 10/306/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні 29.07.2008р.:

від позивача: Свиридов А.І., директор

від відповідача: Ютовець А.О. за довіреністю від 01.06.2008р.

Квас І.П., голова Ольшанської селищної ради

за участю представників сторін у судовому засіданні 26.08.2008р.:

від позивача: Свиридов А.І., директор

від відповідача: Ютовець А.О. за довіреністю від 01.06.2008р.

Квас І.П., голова Ольшанської селищної ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ольшанської селищної ради

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21 травня 2008 року

у справі №10/306/07

за позовом Приватного підприємства „Моноліт”

до відповідача Ольшанської селищної ради

про стягнення 74317,39 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство „Моноліт” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Ольшанської селищної ради 74317,39 грн., з яких 56815,20 грн. основного боргу за виконані за договором від 20.11.2006р. №8 роботи з капітального ремонту трубопроводу тепломереж селища Ольшанське по вул. Леніна від будинку №9 до будинку №8 та 17502,19 грн. неустойки.

В процесі розгляду справи ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2007р. було задоволено клопотання відповідача про призначення судової експертизи, призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання, яким чином виконано підпис голови Ольшанської селищної ради на договорі від 20.11.2006р. №8 та чи відповідає вказаний підпис примірникам вільних підписів Кваса І.П., а також яким чином виконаний відбиток печатки на вищезазначеному договорі та чи є він ідентичним печаті Ольшанської селищної ради. Провадження у справі було зупинено (а.с. 95).

14.04.2008р. до суду першої інстанції надійшов Висновок судово-технічної експертизи №8613/03 по справі №10/306/07, згідно з яким відбиток печатки „Ольшанська селищна рада” в договорі від 20.11.2006р. №8 нанесений кліше, виготовленим фотополімерним способом, зазначений відбиток печатки залишений круглою печаткою, вільні зразки якої представлені для порівняльного дослідження (а.с. 125-131).

18.04.2008р. до суду першої інстанції надійшов Висновок судово-технічної експертизи №8612/02 по справі №10/306/07, згідно з яким підпис від імені Кваса Івана Петровича у графі „Замовник” договору від 20.11.2006р. №8 виконаний кульковою ручкою пастою чорного кольору без будь-якої попередньої технічної підготовки, зазначений підпис від імені Кваса І.П. виконаний самим Квасом Іваном Петровичем (а.с. 138-142).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2008р. провадження у справі було поновлено (а.с. 145).

13.05.2008р. позивач надав до суду першої інстанції доповнення до позовної заяви, разом із розрахунком позовних вимог, якими збільшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 72795,09 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 2367,56 грн. - 3% річних, 11363,04 грн. штрафу, 9365,95 грн. пені, 958,92 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 976,56 грн. витрат за проведення судової експертизи (а.с. 148-150).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21 травня 2008 року у справі №10/306/07 (суддя Горобченко Д.М.) уточнені позовні вимоги Приватного підприємства „Моноліт” задоволено частково. З Ольшанської селищної ради на користь ПП „Моноліт” стягнуто 56815,20 грн. заборгованості, 4682,97 грн. пені, 2367,56 грн. –3% річних, 72795,09 грн. збитків віл інфляції, 976,56 грн. витрат на судову експертизу, 743,35 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивачем свої зобов’язання за договором від 20.11.2006р. №8 виконані в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 29.11.2007р., підписаним представниками обох сторін, підписи яких завірені печатками, а отже несплатою боргу відповідач порушує свої договірні зобов’язання. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що на підставі ст.ст. 230-232 ГК України, ст. 625 ЦК України вимоги позивач про стягнення пені, індексу інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми є обґрунтованими.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Приватного підприємства „Моноліт”. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки судом не враховано, що в матеріалах справи немає доказів отримання відповідачем уточненої позовної заяви, висновки проведеної експертизи є необґрунтованими, а також суд першої інстанції неправомірно відмовив відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви. Окрім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції було при задоволенні позову вийшов за межі позовних вимог.

У судовому засіданні представники відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Позивач з апеляційною скаргою відповідача не згодний і у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 12.08.2008р.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.08.2008р., про що сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 20.11.2006р. між Приватним підприємством „Моноліт” (підрядник, позивач) та Ольшанською селищною радою (замовник, відповідач) був укладений договір №8, згідно з яким відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов’язок провести комплекс робіт „Капітальний ремонт трубопроводу теплотрас селища Ольшанське по вул. Леніна від будинку №9 до будинку №8”.

Згідно з п.2.1 договору відповідно до кошторисної документації та договірної ціни, загальна грошова вартість зазначеного договору складала 56815,20 грн.

За умовами вказаного договору відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача 30% передоплати від загальної суми договору. Виконану роботу сторони оформлюють актом виконаних робіт. Відповідач здійснює оплату 70% за виконані роботи по капітальному ремонту трубопроводу тепломереж селища Ольшанське протягом п’яти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт (п.п. 3.1-3.3 договору).

Відповідно до п.6.4 договору в разі невиконання п.3.3 договору позивач стягує з відповідача пеню у розмірі двох ставок НБУ від вартості виконаних робіт за кожен день прострочення платежу, а також штрафні санкції у розмірі 20% від вартості виконаних робіт.

Також судом першої інстанції правильно встановлений факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором від 20.11.2006р. №8 в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 29.11.2007р. (а.с. 7-8), підписаним представниками обох сторін, підписи яких завірені печатками.

Згідно з зазначеним актом приймання виконаних підрядних робіт від 29.11.2007р. відповідач без зауважень прийняв виконані позивачем підрядні роботи на загальну суму 56815,20 грн.

Як вже зазначено вище, на виконання умов укладеного договору, а саме п.п.3.1,3.3, відповідач повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 30% передоплати від загальної суми договору, а також протягом п’яти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт здійснити оплату 70% за виконані роботи по капітальному ремонту трубопроводу тепломереж селища Ольшанське по вул. Леніна від будинку №9 до будинку №8.

Таким чином, оскільки акт приймання виконаних підрядних робіт був підписаний сторонами 29.11.2007р., відповідач був зобов`язаний здійснити розрахунок з позивачем до 06.12.2006р. (протягом п’яти банківських днів).

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що відповідач своїх договірних зобов’язань щодо розрахунків з позивачем за виконані за договором від 20.11.2006р. №8 підрядні роботи не виконав, внаслідок чого станом на 07.12.2006р. у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 56815,20 грн.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, а тому вимога Приватного підприємства „Моноліт” щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 56815,20 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Вимога позивача щодо стягнення пені за неналежне виконання договірного зобов’язання - оплати виконаних підрядних робіт також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі п.6.4 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до розрахунку пені, наданого представником позивача до суду першої інстанції 13.05.2008р. в доповненнях до позовної заяви (а.с. 149), сума пені, що підлягала стягненню з відповідача становила 9365,95 грн. При цьому позивач розрахував її за період з 06.12.2006р. по 06.12.2007р.

Між тим, апеляційний господарський суд вважає, що зазначений розрахунок є необґрунтованим, оскільки по-перше, позивач в порушення вимог п.3.3 договору розрахував пеню не з 07.12.2006р., а 06.12.2006р., а по-друге, позивач нарахував відповідачу пеню протягом одного року, що є порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Облікова ставка НБУ з 10.06.2006р. становила 8,5% річних, а з 01.06.2007р. –8,0% річних.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 07.12.2006р. по 31.05.2007р. у розмірі 4630,83 грн. (56815,20 грн. х 2 х 8,5%/365 днів х 175 днів), а також пеня за період з 01.06.2007р. по 06.06.2007р. у розмірі 149,43 грн. (56815,20 грн. х 2 х 8%/365 днів х 6 днів), тобто: загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 4780,26 грн.

Водночас апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з Ольшанської селищної ради штрафу за неналежне виконання договірних зобов’язань.

Згідно з ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.6.4 договору в разі невиконання п.3.3 договору позивач стягує з відповідача штрафні санкції у розмірі 20% від вартості виконаних робіт.

Відповідно до розрахунку штрафу, наданого представником позивача до суду першої інстанції 13.05.2008р. в доповненнях до позовної заяви (а.с. 149), сума штраф, що підлягала стягненню з відповідача становила 11363,04 грн.

Разом з цим, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу до 5000 грн., в зв’язку з тим, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача. При цьому слід також враховувати те, що з відповідача окрім штрафу стягується також пеня, збитки від інфляції та 3% річних.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги ПП „Моноліт” про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунків 3% річних та індексу інфляції за порушення грошових зобов’язань відповідача перед позивачем, наданих ПП „Моноліт” до суду першої інстанції 13.05.2008р. в доповненнях до позовної заяви (а.с. 149), сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 06.12.2006р. по 01.04.2008р. склала 72795,09 грн., таким чином індекс інфляції становив 15979,89 грн., а три відсотки річних за період з 06.12.2006р. по 25.04.2008р. становили 2367,56 грн.

Між тим, апеляційний господарський суд вважає, що зазначені розрахунки є необґрунтованими, оскільки по-перше, позивач в порушення вимог п.3.3 договору розрахував збитки від інфляції та 3% річних не з 07.12.2006р., а 06.12.2006р., а по-друге, позивач при розрахунках допустив арифметичні помилки.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що з відповідача за період з 07.12.2006р. по 25.04.2008р. (505 днів) підлягають стягненню 3% річних у сумі 2356,74 грн. (56815,20 грн. х 3%/364 х 505 днів).

Індекс інфляції з 07.12.2006р. по 01.04.2008р. за даними Державного комітету статистики України становить 129,04%.

Таким чином сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 73314,33 грн. (56815,20 грн. х 129,04%), отже індекс інфляції становить 16499,13 грн. (73314,33 грн. –сума боргу 56815,20 грн.).

Разом з тим, згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За змістом зазначеної статті апеляційний господарський суд вважає, що оскільки відповідне клопотання заінтересованої сторони в матеріалах справи відсутнє, господарський суд не має право виходити за межі позовних вимог.

При цьому апеляційний господарський суд погоджується з доводами скаржника про те, що суд першої інстанції при задоволенні вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції вийшов за межі позовних вимог.

Таким чином, оскільки ПП „Моноліт” в уточненій позовній заяві були заявлені вимоги про стягнення 72795,09 грн. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, тобто 15979,89 грн. індексу інфляції (72795,09 грн. –сума боргу 56815,20 грн.). Отже враховуючи вимоги п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України задоволенню підлягають вимоги ПП „Моноліт” щодо стягнення з відповідача індекс інфляції за період з 07.12.2008р. по 01.04.2008р. у розмірі 15979,89 грн.

Водночас апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи немає доказів отримання відповідачем уточненої позовної заяви, оскільки такі докази в матеріалах справи є, а саме: в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія рекомендованого листа від 13.05.2008р. №3923, яким відповідачу була надіслана уточнена позовна заява, разом із вимогою про сплату боргу (а.с. 155).

Доводи скаржника про те, що висновки проведеної експертизи є необґрунтованими також не приймаються до уваги апеляційним господарським судом з огляду на те, що зазначені висновки не були оскаржені у встановленому законом порядку, а отже є законними та обґрунтованими.

Водночас апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника стосовно неправомірної відмови судом у прийнятті зустрічної позовної заяви, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи немає жодного доказу того, що суд першої інстанції неправомірно відмовив відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви (в т.ч. доказів подання зустрічної позовної заяви, ухвали суду про повернення (відмови в прийнятті) зустрічної позовної заяви, оскарження вказаної ухвали суду).

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Ольшанської селищної ради підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 21 травня 2008 року - зміні.

В силу вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п.1 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито” від 21.01.93р. №7-93, державне мито в сумі 20,54 грн., що сплачене відповідачем по квитанції від26.06.2008р. №613.130.1 за розгляд апеляційної скарги, підлягає поверненню відповідачу як надмірно сплачене.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Ольшанської селищної ради задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 21 травня 2008 року у справі №10/306/07 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Уточнені позовні вимоги Ольшанської селищної ради задовольнити частково.

Стягнути з Ольшанської селищної ради (57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Леніна, 1а, код ЄДРПОУ 04375553, р/р 35420062001080 в УДК у Миколаївській області, МФО 826013) на користь Приватного підприємства „Моноліт” (57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 20876415, р/р 26006048044901 в ВАТ „Сведбанк” в м. Києві, МФО 300164) 56815 (п’ятдесят шість тисяч вісімсот п’ятнадцять) грн. 20 коп. заборгованості, 4780 (чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 26 коп. пені, 5000 (п’ять тисяч) грн. штрафу, 2356 (дві тисячі триста п’ятдесят шість) грн. 74 коп. 3% річних, 15979 (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 89 коп. збитків від інфляції, 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 94 коп. витрат на судову експертизу, 849 (вісімсот сорок дев’ять) грн. 31 коп. держмита та 104 (сто чотири) грн. 51 коп. витрат на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволені позовних вимог відмовити”.

3.Стягнути з Ольшанської селищної ради (57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Леніна, 1а, код ЄДРПОУ 04375553, р/р 35420062001080 в УДК у Миколаївській області, МФО 826013) на користь Приватного підприємства „Моноліт” (57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 20876415, р/р 26006048044901 в ВАТ „Сведбанк” в м. Києві, МФО 300164) 54 (п’ятдесят чотири) грн. 80 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

4.Видати Ольшанській селищній раді довідку на повернення з державного бюджету України державного мита в сумі 20 (двадцять) грн. 54 коп., що сплачене за квитанцією від 26.06.2008р. №613.130.1.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов