Постанова № 4017650, 27.05.2008, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2008 р.

Справа № 9/1022/07

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Літвіненко О.І.

Від відповідача: Байдиченко Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ та Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 17.03.2008 року

у справі № 9/1022/07

за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв

про стягнення 7 602 136,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року дочірня компанія „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –ДК „Газ України”) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі –ВАТ “Миколаївська ТЕЦ”) про стягнення 6 204 286 грн. 79 коп. боргу, що виник у зв’язку з непроведенням остаточного розрахунку за спожитий у жовтні - грудні 2006 року природний газ згідно з договором на постачання природного газу № 3-06/06-620 ТЕ-22 від 30.10.2006р., а також 497 298 грн. 40 коп. пені, 733 615 грн. 51 коп. втрат від інфляції та 166 935 грн. 40 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

У відзиві на позовну заяву ВАТ “Миколаївська ТЕЦ” не заперечуючи наявності боргу перед позивачем у заявленій до стягнення сумі за спожитий у жовтні - грудні 2006 року природний газ просило відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 497 298 грн. 40 коп., оскільки відносно нього порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також в частині стягнення 3% річних в сумі 27849 грн. 20 коп. та інфляційних втрат в сумі 67968 грн. 75 коп., вважаючи надані позивачем розрахунки зазначених сум завищеними, тому що, на його думку розмір індексу інфляції за увесь час прострочення необхідно розраховувати окремо на сталу суму боргу, а не щоразу збільшуючи суму основного боргу, а при розрахунку 3% річних позивачем неправильно вказано кількість днів прострочення і не враховано періоди оплати з боку відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.03.2008 року у справі (суддя –Філінюк І.Г.) позов задоволено частково, з ВАТ “Миколаївська ТЕЦ” на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” стягнуто суму 7 104 837,70 грн., з яких 6 204 286, 79 грн. основного боргу, 166 935,40 грн. - 3% річних і 733615,51 грн. - інфляції та 23970 грн. держмита і 110,92 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. За висновком суду, нарахована позивачем пеня у розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 497 298,40 грн. за термін з 03.06.2007р. по 03.12.2007р. не підтверджена розрахунком позивача, відповідачем не заперечена та не підлягає задоволенню на підставі п. 8.1 договору, ст. ст. 549-551 ЦК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

В апеляційній скарзі ДК „Газ України” посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права просить зазначене рішення в частині відмови у стягненні пені скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ВАТ “Миколаївська ТЕЦ” посилаючись на те, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права просить його змінити та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 3% річних на суму 27 849,20 грн. та інфляції на суму 67968,75 грн. Скаржник зазначає, що викладений в оскаржуваному рішенні висновок суду щодо стягування пені, річних та інфляції та визначення правової природи договору від 30.10.2006р. свідчить про повну відсутність оцінки наданих доказів. Скаржник також вважає, що позивач безпідставно завищив вимоги по річним та інфляції на вказані суми, а господарський суд це проігнорував.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДК “Газ України” підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ВАТ “Миколаївська ТЕЦ” задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2006 року між ДК „Газ України” (постачальник) та ВАТ “Миколаївська ТЕЦ” (покупець) було укладено договір № 3-06/06-620 ТЕ-22 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу у 2006 році природний газ, а останній зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Умовами даного договору визначено, що приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці оформлюється актом приймання - передача газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу; не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання - передача газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією; в разі поставки газу, отриманого на виконання міжнародних договорів України, ціна за 1000,0 кубічних метрів газу без врахування вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 491,76 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%), крім того ПДВ за ставкою 0%; - вартість транспортування газу територією України становить 70,00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%. Разом до сплати за 1000 куб. м. газу - 585,60 грн. з врахуванням ПДВ на вартість транспортування територією України; оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу; за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України; в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у даному договорі, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу; неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

На виконання своїх зобов’язань за укладеним договором позивач протягом жовтня - грудня 2006 року передав відповідачу 18546.000 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 12 722 554 грн. 51 коп., що підтверджується додатковими угодами № 1 від 31.10.2006р., № 2 від 24.11.2006р. до договору від 30.10.2006р. , актами приймання передачі природного газу від 31.10.2006р., від 30.11.2006р., від 31.12.2006р. та не заперечується останнім.

Проте, відповідач в порушення договірних зобов'язань та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України оплатив спожитий природний газ лише частково на суму 6 518 268 грн. 72 коп., у зв'язку з чим в нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 6 204 286 грн. 79 коп., на яку останній згідно з положеннями ст. 231 ГК України, ст. ст. 258, 549-551, 625 ЦК України та умов п. п. 7.2, 7.5 договору нарахував відповідачеві пеню в сумі 497 298 грн. 40 коп. за період з 03.06.2007 року по 03.12.2007 року та втрати від знецінення грошових коштів в сумі 733 615 грн. 51 коп. і 3% річних в сумі 166 935 грн. 40 коп. за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Будь - яких доказів, які б свідчили про належне виконання договірних зобов'язань щодо оплати фактично спожитого природного газу протягом жовтня - грудня 2006 року за узгодженою ціною у встановлені строки та відсутність простроченої заборгованості в сумі 6 204 268 грн. 79 коп. перед позивачем на момент вирішення даного спору відповідач до суду не подав, наявність вказаної заборгованості не оспорив.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку умовами п. 7.5 договору від 30.10.2006р. сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок пені в сумі 497 298 грн. 40 коп. відповідає умовам укладеного сторонами договору та чинному законодавству і відповідачем не спростований. Посилання останнього на порушення відносно нього 22.04.2002р. судом провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є безпідставним.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що як зобов'язання відповідача перед позивачем за договором на постачання природного газу від 30.10.2006р., так і строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Миколаївська ТЕЦ”.

Таким чином, як зобов’язання відповідача перед позивачем, так і строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абз. 24 зазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Стаття 12 Закону встановлює наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч. 4 ст. 12 Закону).

Виходячи з положень ст. 1 Закону, вказані приписи Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості.

У випадку, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації.

Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство, боржник не буде розраховуватись. Такі обставини в подальшому матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

У зв’язку з чим, законодавець звільнив поточні зобов’язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов’язань.

Таким чином, застосування до зобов’язань, що виникли та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, заходів відповідальності за порушення зобов’язань, а саме нарахування 3% річних, застосування індексу інфляції та стягнення пені, є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству та введеному мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника.

За розрахунками позивача наявними у справі за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати фактично спожитого протягом жовтня - грудня 2006 року природного газу відповідач повинен сплатити 733 615 грн. 51 коп. втрат від інфляції та 166 935 грн. 40 коп. - 3% річних. Відповідач заперечує вказані розрахунки вважаючи їх завищеними та безпідставними і надав свої контррозрахунки, згідно з якими втрати позивача від знецінення грошових коштів становлять 665 646 грн. 75 коп. і 3% річних - 139 086 грн. 20 коп. Ретельно перевіривши зазначені розрахунки сторін колегією суддів встановлено, що правильними є розрахунки позивача. Відповідно до умов п. 6.1 договору від 30.10.2006р. остаточний розрахунок за фактично спожиті протягом жовтня - грудня 2006 року обсяги природного газу відповідач повинен був здійснити на підставі складених актів приймання - передачі газу до 10 січня 2007 року. З наявних у справі обґрунтованого розрахунку заборгованості ВАТ “Миколаївська ТЕЦ” перед ДК “Газ України” за договором від 30.10.2006р., складеного позивачем, та картки рахунку: 6315 за цим договором, наданої відповідачем в обґрунтування своїх заперечень, вбачається, що станом на 10.01.2007 року заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ становила 7 219 672 грн. 79 коп. А тому, саме на цю суму боргу позивач правильно нарахував індекс інфляції та 3% річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за період з 11.01.2007 року по 24.01.2007 року, а в подальшому, після здійснення відповідачем останнього платежу в сумі 1 015 386 грн. на залишок боргу в сумі 6 204 286 грн. 79 коп. з урахуванням знецінення вказаних коштів за попередній період нарахував індекс інфляції і 3% річних до моменту звернення до господарського суду з цим позовом, що відповідає умовам укладеного договору та приписам ст. 625 ЦК України. Разом з тим, виконані відповідачем розрахунки складені без врахування фактичної кількості днів прострочення виконання грошового зобов'язання та наявної на відповідний період суми боргу, містять у собі арифметичні помилки, а тому відхиляються судом як неправильні.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними доказами і підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову місцевий господарський суд виходив із того, що нарахована позивачем пеня не підтверджена розрахунком, відповідачем не заперечена та не підлягає задоволенню на підставі п. 8.1 договору та ст. ст. 549-551 ЦК України.

Проте, із таким висновком погодитися не можна, оскільки він суперечить наявним у справі матеріалам, умовам укладеного сторонами договору та чинному законодавству, яке регулює забезпечення виконання зобов'язання. Обґрунтований розрахунок суми пені заявленої до стягнення міститься у позовній заяві, оформленої відповідно до вимог ст. 54 ГПК України. Пунктом 8.1 договору передбачена можливість звільнення сторін від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за даним договором, якщо це невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили. Але, на наявність форс - мажорних обставин жодна із сторін не посилалася і таких доказів до суду не подавала.

Таким чином, при вирішенні даного спору місцевий господарський суд всебічно не перевірив всі обставини даної справи, неправильно визначив правову природу укладеного сторонами договору, невірно застосував п. 8.1 договору, який не регулює виниклі між сторонами правовідносини, не оцінив за правилами ст. 43 ГПК України наявні у справі докази, доводи та заперечення сторін, незаконно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені і не навів в обґрунтування щодо стягнення втрат від інфляції. Окрім того, господарський суд порушив встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення цього нескладного з юридичної точки зору господарського спору, призначивши ухвалою від 10.12.2007 року розгляд даної справи на 31.01.2008 року, суд оголосив прийняте рішення лише 17.03.2008 року без вказівки у ньому в порушення вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України чи оголошувалася суддею перерва в засіданні, частково задовольнивши позов суд стягнув з відповідача грошові кошти на користь юридичної особи, яка взагалі не приймала участі у справі, а саме: ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз”, а не на користь позивача.

Наведені процесуальні порушення допущені при вирішенні даного спору є підставою для винесення апеляційною інстанцією окремої ухвали в порядку ст. 90 ГПК України на адресу судді.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 497 298 грн. 40 коп. підлягає скасуванню, а в решті частини має бути залишено без змін з урахуванням викладеного у мотивувальній частині даної постанови.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо безпідставного завищення заявлених до стягнення сум річних та інфляції спростовуються вищевикладеним.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита у сумі 27 987 грн., у тому числі 2 487 грн. за подання апеляційної скарги, та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” залишити без задоволення

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.03.2008 року у справі № 9/1022/07 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 497 298 грн. 40 коп. скасувати а в решті частини зазначене рішення залишити без змін.

З урахуванням викладеного у мотивувальній частині даної постанови резолютивну частину рішення господарського суду Миколаївської області від 17.03.2008 року у справі № 9/1022/07 викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, п/р 26033521) в ВАТ “Райфазен - банк Аваль”, МФО 326182, код ЄДРПОУ 30083966) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 260083013814 в ГОУ “Промінвестбанк України”, МФО 300012, код ЄДРПОУ: 31301827) 6 204 286 грн. 79 коп. боргу, 497 298 грн. 40 коп. пені, 733 615 грн. 51 коп. втрат від інфляції, 166 935 грн. 40 коп. 3% річних та 28 105 грн. судових витрат.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Припинити стягнення за частково скасованим рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.03.2008 року у справі № 9/1022/07.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.