Рішення № 40176380, 31.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/7688/14 31.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ростікс Україна"простягнення грошових коштівГоловуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Босий В.П.

Івченко А.М.

Представники сторін:

Від позивача:не з'явивсяВід відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" (надалі - "ТОВ "Теліані Трейдінг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростікс Україна" (надалі - "ТОВ "Ростікс Україна") про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання договору поставки №358/ПР+У від 17.12.2012 р. було виконано свої зобов'язання по поставці товару, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даного товару не виконав, у зв'язку з чим ТОВ "Теліані Трейдінг" просить стягнути з ТОВ "Ростікс Україна" заборгованість з урахуванням пені та 3% річних, що разом становить суму 22 114,21 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. порушено провадження у справі №910/7688/14 та призначено її до розгляду на 19.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. відкладено розгляд справи на 02.06.2014 р. у зв'язку з неявкою представників сторін.

02.06.2014 р. до канцелярії суду надійшов відзив ТОВ "Ростікс Україна" на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що сума основної заборгованості перед позивачем за поставлений товар становить 13 275,23 грн., оскільки відповідачем 25.04.2014 р. було повернуто ТОВ "Теліані Трейдінг" частину товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. було відкладено розгляд справи на 18.06.2014 р. у зв'язку з неявкою представника позивача.

18.06.2014 р. до канцелярії суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій ТОВ "Теліані Трейдінг" просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням пені та 3% річних, що разом становить суму 18 554,81 грн.

Того ж дня відповідачем було надано суду додаткові пояснення по справі, в яких ТОВ "Ростікс Україна" вказує, що визнає заборгованість у розмірі 13 275,23 грн., а в іншій частині просить відмовити у задоволенні позову, оскільки даний товар був повернутий ТОВ "Теліані Трейдінг".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. відкладено розгляд даної справи на 14.07.2014 р. у зв'язку з неявкою представника позивача та наданням представнику відповідача можливості ознайомитись з заявою про уточнення позовних вимог для подачі додаткових пояснень з урахуванням поданої заяви.

11.07.2014 р. до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення відповідача по справі, в яких він вказує, що у нього існує заборгованість по оплаті поставленого товару у розмірі 13 275,23 грн., а також вказує про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки у відповідності до п. 3.3 договору поставки №358/ПР+У від 17.12.2012 р. у ТОВ "Ростікс Україна" виникає обов'язок оплатити вартість товару протягом 30 календарних днів після його реалізації кінцевому споживачу. В той же, час позивачем не надано доказів реалізації даного товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), суддя Босий В.П., суддя Івченко А.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. прийнято до провадження справу №910/7688/14 колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Босий В.П., суддя Івченко А.М. та призначено розгляд справи на 31.07.2014 р.

В судове засідання 31.07.2014 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103030344344, яке було отримане 23.07.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 31.07.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103030344336, яке було отримане 22.07.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, а пояснення представника відповідача були заслухані у попередніх судових засіданнях, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012 р. між ТОВ "Теліані Трейдінг" (постачальник) та ТОВ "Ростікс Україна" (покупець) було укладено договір поставки №358/ПР+У (надалі - "Договір"), відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, сума та ціна якого вказується сторонам у видаткових накладних та специфікаціях до даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно пункту 3.1 Договору ціни на товар, що поставляється, встановлюються у національній валюті України (гривнях) і вказуються у видаткових накладних або у специфікаціях.

Пунктами 3.3 та 3.4 Договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити постачальнику 100% реалізованого товару кінцевому споживачу шляхом банківського переводу на поточний рахунок постачальника кожні 30 календарних днів з дати отримання цього товару. Датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару). У випадку прострочення покупцем платежу за раніше отриманий їм від постачальника товар (партію товару), оплата за даним Договором, що надходить від покупця, незалежно від зазначеного в платіжних документах призначення платежу, вважається оплатою за раніше отриманий покупцем товар (партію товару).

Моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.5 Договору).

У відповідності до п.п. 4.2 та 4.3 Договору право власності на товар та ризик випадкового знищення товару переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженою особою покупця відповідних документів, зокрема видаткової накладної, які свідчать про прийом товару.

У пункті 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно до п. 3.3 даного Договору, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання умов Договору ТОВ "Теліані Трейдінг" було поставлено ТОВ "Ростікс Україна" товар загальною вартістю 20 979,36 грн., що підтверджується видатковими накладними №ТТ-0002690 та №ТТ-0002691 від 25.09.2013 р., №ТТ-0002932 та №ТТ-0002933 від 22.10.2013 р., №ТТ-0003306 та №ТТ-0003307 від 27.11.2013 р., №ТТ-0003636 від 26.12.2013 р., №ТТ-0000083 від 23.01.2014 р., а відповідачем, як стверджує позивач, було частково повернуто йому поставлений товар загальною вартістю 3 642,72 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з у ТОВ "Ростікс Україна" виникла заборгованість перед ТОВ "Теліані Трейдінг". Також ТОВ "Ростікс Україна" за невиконання грошових зобов'язань було нараховано пеню та 3% річних, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму у загальному розмірі 18 554,81 грн.

Слід зазначити, що зі змісту заяви про уточнення позовних вимог від 18.06.2014 р. вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 17 336,64 грн., пеню у розмірі 1 068,41 грн. та 3% річних у розмірі 248,35 грн., проте під час складання вказаних сум ним допущено арифметичну помилку та замість числа 18 653,40 грн. вказано 18 554,81 грн. Частково дана арифметична помилка зумовлена тим, що позивачем було допущену арифметичну помилку при складанні суми боргу у розмірі 4 436,82 грн., пені у розмірі 287,61 грн., 3% річних у розмірі 75,86 грн. за видатковими накладними №ТТ-0002690 та №ТТ-0002691 та замість 4 800,29 грн. вказано 4 800,90 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (вказаними видатковими накладними, що скріплені підписами представників та печатками сторін, а також товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв №ТТ-0016838 та №ТТ-0016839 від 25.09.2013 р., №ТТ-0017078 та №ТТ-0017079 від 22.10.2013 р., №ТТ-0017442 та №ТТ-0017443 від 27.11.2013 р., №ТТ-0017772 від 26.12.2013 р., №ТТ-0017910 від 23.01.2014 р.) підтверджується здійснення продавцем поставки товару загальною вартістю 20979,36 грн. При цьому, факт поставки позивачем товару за вказаними накладними відповідачем не заперечується.

Проте, ТОВ "Ростікс Україна" у своєму відзиві вказує, що ним було повернуто позивачу товар загальною вартістю 9 456,36 грн. на підтвердження чого було надано суду прибуткові накладні від покупця (повернення) №ТТ-0000159, №ТТ-0000158, №ТТ-0000157, №ТТ-0000156, №ТТ-0000155, №ТТ-0000154, №ТТ-0000153, №ТТ-0000152, №ТТ-0000144, №ТТ-0000143, №ТТ-0000142, №ТТ-0000141, №ТТ-0000140, №ТТ-0000139, №ТТ-0000138, №ТТ-0000137 від 25.04.2014 р.

В той же час, позивач вказує, що ним було зменшено розмір позовних вимог (заява про уточнення позовних вимог від 18.06.2014 р.) до відповідача у зв'язку з урахуванням повернення товару, проте, лише за накладними №ТТ-0000139, №ТТ-0000144, №ТТ-0000142, №ТТ-0000155,

№ТТ-0000154, №ТТ-0000153 від 25.04.2014 р. загальною вартістю 3 642,72 грн. Всі інші накладні не були враховані позивачем оскільки вони не є предметом розгляду даної справи.

Суд погоджується з такою позицією ТОВ "Теліані Трейдінг", з огляду на наступне.

По-перше, прибуткові накладні покупця (повернення) №ТТ-0000152 та №ТТ-0000143 виписані на повернення поставленого товару за договором №454/ПР від 17.02.2014 р., а тому не можуть бути предметом розгляду при вирішенні даної справи про стягнення заборгованості за Договором (№358/ПР+У від 17.12.2013 р.).

По-друге, позивач просить стягнути заборгованість з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №ТТ-0002690 та №ТТ-0002691 від 25.09.2013 р., №ТТ-0002932 та №ТТ-0002933 від 22.10.2013 р., №ТТ-0003306 та №ТТ-0003307 від 27.11.2013 р., №ТТ-0003636 від 26.12.2013 р., №ТТ-0000083 від 23.01.2014 р., а прибуткові накладні покупця (повернення) №ТТ-0000159, №ТТ-0000158, №ТТ-0000157, №ТТ-0000156, №ТТ-0000141, №ТТ-0000140, №ТТ-0000138, №ТТ-0000137 від 25.04.2014 р. виписані на повернення товару, який був йому поставлений за іншими накладними та в інший період, які не входять до предмету розгляду у даній справі.

Відтак, правомірним буде врахування повернення товару при встановлені розміру заборгованості відповідача перед позивачем у даній справі за накладними №ТТ-0000139, №ТТ-0000144, №ТТ-0000142, №ТТ-0000155, №ТТ-0000154, №ТТ-0000153 від 25.04.2014 р. на загальну суму 3 642,72 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у ТОВ "Ростікс Україна" заборгованості перед ТОВ "Теліані Трейдінг" за поставлений товар у розмірі 17 336,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у п. 3.3 Договору було погоджено, що покупець зобов'язується оплатити постачальнику 100% реалізованого товару кінцевому споживачу шляхом банківського переводу на поточний рахунок постачальника кожні 30 календарних днів з дати отримання цього товару.

Твердження відповідача, що позивачем не надано доказів реалізації товару кінцевому споживачу, а тому ТОВ "Теліані Трейдінг" не доведено прострочення ТОВ "Ростікс Україна" виконання зобов'язання судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на наступне.

По-перше, даним пунктом договору встановлено обов'язок відповідача оплатити поставлений товар у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання цього товару, в той же час датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару) (п. 3.3 Договору).

Наступним реченням даного пункту визначено, що у випадку прострочення покупцем платежу за раніше отриманий від постачальника товар (партію товару), оплата за даним Договором, що надходить від покупця, незалежно від зазначеного в платіжних документах призначення платежу, вважається оплатою за раніше отриманий покупцем товар (партію товару). Тобто, з даного положення договору вбачається, що просточення оплати товару ставиться в залежність від дати його отримання, а не від дати його реалізації кінцевому споживачу.

Крім того, пунктом 3.6 Договору передбачено, що постачальник має право вимагати повернення ще не оплачених покупцем складських залишків товару, строк сплати за який вже пройшов, й продаж їх за новими цінами. Даний пункт Договору взагалі спростовує твердження відповідача, що перебіг 30 календарних днів, протягом яких ТОВ "Ростікс Україна" повинне оплатити поставлений товар, починається з дня його реалізації.

По-друге, абзацом 2 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З аналізу даних положень вбачається, що сторони можуть визначити строк виконання зобов'язання вказівкою на подію, однак дана подія має неминуче настати. В той же час, передбачена п. 3.3 Договору подія - реалізація товару кінцевому споживачу, не є такою, що має неминуче настати, а тому суд вважає, що сторонами у вказаному пункті Договору встановлено обов'язок покупця оплатити поставлений товар у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання цього товару, а посилання на реалізацію товару не змінює цього строку (терміну).

Таким чином, за товар поставлений 25.09.2013 р. відповідач зобов'язаний був сплатити кошти до 25.10.2013 р., за поставлений 22.10.2013 р. - до 21.11.2013 р., за поставлений 27.11.2013 р. - до 27.12.2013 р., за поставлений 26.12.2013 р. - до 27.12.2013 р., за поставлений 26.12.2013 р. - до 27.01.2014 р. (відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день закінчення строку - 25.01.2014 р. перепадає на вихідний день - субота) та за поставлений 23.01.2014 р. - до 24.02.2014 р. (відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день закінчення строку - 22.02.2014 р. перепадає на вихідний день - субота).

Покупець взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив, в зв'язку з чим у ТОВ "Ростікс Україна" виникла заборгованість перед позивачем (з урахуванням часткового повернення товару 25.04.2014 р. у розмірі 3 642,72 грн.) у розмірі 17 336,64 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 17 336,64 грн. за переданий йому товар.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Теліані Трейдінг" про стягнення з ТОВ "Ростікс Україна" заборгованості у розмірі 17 336,64 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та 3% річних, які (як вбачається з заяви про уточнення позовних вимог від 18.06.2014 р.) нараховувались за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 17.01.2014 р. по 17.06.2014 р. на суму накладної за вирахування з неї вартості повернутого товару.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно до п. 3.3 даного Договору, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З даного пункту Договору вбачається, що сторонами було погоджено порядок та розмір нарахування пені, проте не визначено строку за який вона має нараховуватись.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

.З урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 6.2 Договоору, суд вважає, що правомірним буде нарахування пені за прострочення оплати товару, поставленого 25.09.2013 р. у період з 26.10.2013 р. по 25.04.2014 р., за поставлений 22.10.2013 р. - з 22.11.2013 р. по 21.05.2014 р., за поставлений 27.11.2013 р. - з 28.12.2013 р. по 17.06.2014 р. (визначена позивачем дата, до якої нараховуються штрафні санкції), за поставлений 26.12.2013 р. - з 28.01.2014 р. по 17.06.2014 р. та за поставлений 23.01.2014 р. - з 25.02.2014 р. по 17.06.2014 р.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановлених судом періодів, за які є правомірним нарахування пені, встановлених позивачем дат, з яких починається та закінчується нарахування пені, а також, з урахуванням встановлених позивачем сум, на які така пеня нараховується, прийшов до висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 954,99 грн.

Різниця між заявленою позивачем до стягнення пенею та встановленим судом розміром пені, стягнення якої буде правомірним, зумовлена визначенням позивачем періодів нарахування пені буз урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої правомірним є нарахування пені починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також, ТОВ "Теліані Трейдінг" не було враховано, що останні дні оплати за поставлений 26.12.2013 р. та 23.01.2014 р. товар перепадає на 25.01.2014 р. та 22.02.2014 р., які перепадають на вихідний день - субота, а тому на підставі ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 27.07.2014 р. та 24.02.2014 р. відповідно.

Відтак, в іншій частині заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 113,42 грн. (1 068,41 грн. - 954,99 грн.) обрахована невірно, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором, визначених позивачем періодів та сум, на які нараховується три проценти, правомірним є стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 211,62 грн.

Різниця між заявленими до стягнення позивачем 3% річних та встановленим судом розміром 3% річних, які підлягають стягненню, зумовлена неврахуванням ТОВ "Теліані Трейдінг", що останні дні оплати за поставлений 26.12.2013 р. та 23.01.2014 р. товар перепадає на 25.01.2014 р. та 22.02.2014 р., які перепадають на вихідний день - субота, а тому на підставі ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 27.07.2014 р. та 24.02.2014 р. відповідно.

Відтак, в іншій частині заявлені до стягнення позивачем 3% річних у розмірі 36,73 грн. (248,35 грн. - 211,62 грн.) обраховані невірно, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Ростікс Україна" на користь ТОВ "Теліані Трейдінг" заборгованості у розмірі 17 336,64 грн., пені у розмірі 954,99 грн. та 3% річних у розмірі 211,62 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростікс Україна" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 46-А; ідентифікаційний код 38474055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14; ідентифікаційний код 34613940) заборгованість у розмірі 17 336 (сімнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 64 коп., пеню у розмірі 954 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 211 (двісті одинадцять) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн. 29 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 01.08.2014 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: В.П. Босий

А.М. Івченко